Зірвати церемонію: ексцеси в історії інавгурацій президентів США

Січень 2021-го, Вашингтон напередодні інавгурації 46-го президента Сполучених Штатів Америки Джо Байдена. Але місто готується не до святкувань і парадів, а наче до війни. Причина – непередбачувана поведінка попереднього, 45-го президента США Дональда Трампа. Всупереч законам і традиціям, він не збирається брати участь у церемонії й передавати владу, як це робили його попередники. Навпаки, Трамп не визнав поразки на виборах, подав десятки позовів до суду, змушував губернаторів по кілька разів перераховувати бюлетені й шукати додаткові голоси, вимагав від віцепрезидента Майка Пенса зірвати визнання виборів у парламенті. Коли нічого не спрацювало, Трамп підштовхнув натовп своїх прихильників до штурму Капітолію. У зіткненнях загинуло 5 осіб, ще декілька людей вчинили самогубство. То ж що відбувається у США – дрібна помста кандидата-невдахи чи початок нової громадянської війни? Чи було там щось подібне за останні три століття – розбиралася "Машина часу". Сама церемонія відбулась у тимчасовій столиці – Нью-Йорку. Досвідчений кавалерист Вашингтон вирушив туди верхи зі свого маєтку. За ним стихійно зібрався цілий натовп із озброєних революціонерів і прихильників. Тож містом перший обраний президент проїхав на чолі колони війська. Новація всім сподобалася й відтоді паради стали традиційними для інавгурації глави держави. Після перенесення столиці до міста Вашингтон, туди ж переїхали інавгураційні урочистості та паради. Першим на новому місці складав присягу Томас Джефферсон, прямо в недобудованому Капітолії. Джефферсона зобразили на доволі рідкісній купюрі у 2 долари, тому його знають не всі американці. Після Громадянської війни, яка призвела до заборони рабства, серед учасників ходи вперше виявилися темношкірі ветерани, й це теж стало традицією. А от жінок на парад почали пускати лише пів століттям пізніше. У 1917 році до урочистої колони на честь Вудро Вільсона неочікувано долучилася група борчинь за права прекрасної статі. Розганяти їх було якось незручно, тому порушення теж стало новою традицією. Два роки потому жінкам дозволили голосувати. Зміни до протоколу вносив і технічний прогрес. Інавгурація 15-го президента Джеймса Б'юкенена у 1857-му стала першою, яку знімали фотокамери. 40 років потому урочистості вже потрапили на кіноплівку. Калвін Кулідж5 канал / Машина часу Для 30-го президента Калвіна Куліджа переслідування журналістів із кінокамерами вже новинкою не було. Йому довелося стати піонером в іншому: уперше виголосити інавгураційну промову у прямому ефірі – по радіо. Він же першим із американських лідерів потрапив на кіноплівку зі звуковою доріжкою.  Інавгурація Гаррі Трумена вперше потрапила у прямий ефір телебачення вся повністю, від початку й до кінця. А урочистості на честь другого терміну Білла Клінтона першими показали в онлайн-трансляції. На інавгурацію Барака Обами прийшли 2 мільйони людей. По телебаченню й онлайн її дивилися мільярди. І всі побачили та почули, як голова Верховного Суду, надиктовуючи присягу новообраному президенту, помилився – переставив слово "чесно" в інше місце. Обама явно це помітив, зробив паузу й суддя миттю виправився. Однак присяга – справа серйозна, тож на вимогу правників президенту довелося складати її повторно, вже без обмовок і виправлень. Він не перший перескладав присягу – до нього так довелося робити ще шістьом президентам США. Так буває – люди помиляються. Президенти змінювали процедуру не тільки через помилки, але й умисно. І робили це постійно. Ще Джордж Вашингтон додав до присяги не прописану в Конституції фразу "Хай допоможе мені Бог" і поцілував Біблію. Так робили і всі його наступники. Герой Другої світової Дуайт Айзенхауер теж попросив допомоги у Бога, але Біблію цілувати не захотів. І обірвав цю традицію. Рональд Рейган5 канал / Машина часу Були й інші зміни. Квінсі Адамс у 1825-му виніс усю процедуру на вулицю – на східний портик Капітолію, щоб її могли бачити прості громадяни. А Рональд Рейган у 1981-му переніс на нинішнє місце, західний портик, бо перед ним місця більше. Герой війн із британцями та індіанцями Вільям Гаррісон, навпаки, говорив безперервно більше двох годин. Попри пронизливий холод і рясний дощ, він не одягнув капелюха й плаща, щоб народ бачив незламність свого лідера. Через місяць він помер від пневмонії. Але в історію ввійшли не найдовші чи найкоротші промови, а найяскравіші, як-от з інавгурації 35-го президента США Джона Кеннеді. Найрадикальніше ж церемонію змінив іще один блискучий промовець – Франклін Рузвельт. До нього інавгурація відбувалася на початку березня – аж через чотири місяці після виборів. Рузвельт скоротив час передачі влади удвічі – до січня. Країна тоді була у глибокій економічній кризі, відомій як "Велика депресія", тож діяти треба було швидко. А ще він став єдиною людиною, яка 4 рази ставала президентом США. Бо як тільки Рузвельт вивів Штати з кризи, вибухнула Друга світова. Народ і політикум просто боялися міняти успішного лідера у розпал війни. Лише згодом, уже в мирний час, балотуватися більше двох разів заборонили законодавчо. Уже другий президент США Джон Адамс завершив своє перебування при владі скандальним демаршем. Спочатку він спробував заборонити пресі себе критикувати. А коли програв вибори, в ніч перед інавгурацією новообраного Томаса Джефферсона втік із Вашингтона до рідного Массачусетса. Син Адамса, теж президент-невдаха Джон Квінсі, теж відмовився передати владу. А 17-й президент Ендрю Джонсон, як і Дональд Трамп, навіть догрався до імпічменту від Конгресу. Найголоснішим скандалом XX століття стала відставка Річарда Ніксона. Той влаштував прослуховування конкурентів у готелі "Вотергейт", а коли це стало відомо, з ганьбою пішов із посади. Ніксон втік із Вашингтона і в інавгурації наступника участі не брав. Але це нічого не змінило, як і у попередніх випадках. Дрібні порушення протоколу не змінювали головної процедури – мирної передачі влади демократично обраному наступнику. Штурм Капітолію5 канал / Машина часу Дональд Трамп став найбільшим порушником протоколу. І публіка це оцінила. Ще у 2018-му впливове видання The New York Times назвало 45-го "найгіршим президентом в історії Америки". Антирейтинг складається за опитуванням провідних істориків – як прихильників Демократичної партії, так і Республіканської. До Трампа найгіршим вони називали 15-го президента Джеймса Б'юкенена. Він нічогісінько не робив для протидії сепаратизму рабовласницьких південних штатів і довів країну до війни. Громадянську війну між рабовласницьким Півднем і демократичною Північчю у Сполучених Штатах навіть спочатку називали "війною Б'юкенена". Що ж треба було зробити Трампу, щоб перевершити антирейтинг прихильника рабовласників? Все просто: треба було самому стати прихильником американських ультраправих, ледь не занапастити стосунки із союзниками США в межах НАТО та на інших платформах, а ще постійно порушувати всі традиції та процедури. Ще під час інавгурації Дональда Трампа коментатори звернули увагу, що він нехтує традиціями у дрібницях. Наприклад, при першому візиті до Білого Дому Дональд не став чекати дружину, й вона з подарунком у руках добігала за чоловіком, який уже приймав вітання від попередників. Згодом Меланія мстилася Дональду тим же – відмовлялася тримати президента за руку під час офіційних заходів, тішачи яскравими кадрами жовту пресу. Або ж вдягти на благодійний захід куртку з написом "Мене це взагалі не хвилює? А вас?" Президентське рукостискання – окрема історія. Дональд Трамп полюбляв ставити своїх візаві у незручне становище, то несподівано стискаючи руку, то смикаючи, а то просто не відпускаючи. І так він постійно знущався над офіційними лідерами союзних держав під прицілом сотень об'єктивів. Трамп дозволяв собі все. Наприклад, без жодних раціональних причин не подати руку канцлеру Німеччини Ангелі Меркель, попри її наполягання. Ще він міг відтіснити британську королеву під час оглядин гвардійського караулу чи через пресу дати вказівки прем'єр-міністру Терезі Мей, що їй робити з Брекзітом. Найбільше ж Трампу закидали постійне загравання з диктаторами – передусім Кім Чен Ином і Путіним. Дональд Трамп5 канал Але найбільше Дональд Трамп розлютив американців наприкінці свого правління. Він поставив під сумнів найважливішу демократичну процедуру США – вільні та чесні вибори. Передавати владу він теж відмовився й фактично закликав своїх прихильників до державного перевороту без жодних серйозних доказів фальсифікації виборів. Тобто він не просто "проспав" початок громадянської війни, як Б'юкенен, а сам її намагався розпочати, вважають противники Трампа. Після такої реакції суспільства й політикуму Трамп дав задню. Закликав до миру та спокою й визнав неминуче – влада переходить до переможців. Єдине, що залишилося в арсеналі Трампа, – це типова дрібна помста: нашкодити протоколу інавгурації Байдена. Політолог Адам Пшеворський колись казав, що демократія – це визначеність процедур за невизначеності результатів. Трамп не перший, хто хотів зламати демократичні процедури у США й змінити результат виборів. Але всі попередні спроби це зробити лише зміцнювали Америку. І виглядає, що так буде й цього разу.    Джерело: 5.ua