- Чого ти найбільше боїшся у житті?
Війни, бо війна це найідіотськіший винахід людей та прекрасний бізнес, без податків, декларацій і накладних.
- Що змусить тебе пустити сльозу?
Я досить сентиментальний. Навіть вигляд безпомічної людини чи тварини, які потребують допомоги, – моментально вибиває сльозу.
- З чого ти черпаєш енергію для творчості?
На ліжку зліва від мене є з кого черпати енергію – бездонний колодязь.
- Яка головна чоловіча якість?
Брати вину жінки на себе. Жінка має бути права і тоді в сім'ї буде абсолютний порядок.
- Який твій головний принцип життя?
Не заважати жити іншим.
- Як народжуються твої пісні?
Спонтанно. Одна з пісень, яку я зробив: пробігала бабка, що торгує пиріжками на Либідській, потім дивлюсь – то не бабка, а дівчина і собі так думаю: вона ніби солодка, а ніби гірка, дівчина з кафешки на метро Либідська. Так народжуються портрети людей.
Дуже серйозна композиція "Пусти мене" – якось я подзвонив своєму шкільному другу, а виявилося що його вже 10 років немає на світі і воно тебе абсолютно з іншої сторони лупить і ти пишеш пісню-звертання до Бога, мовляв розкажи чи добре їм там, та передай їм, що не встиг сказати. Таким чином зачіпаєш набагато серйозніші та філософські речі.
Слова пісні "Мам, ти мене вибач, шо я став дорослим" народилися, коли я заїхавши машиною в туман, в 44 роки настільки настрашився, що захотів до мами.
- Що ти можеш сказати своїм батькам?
Дякую величезне та дякую Боженько за те, що вони ще живі. Татові – 70 і він прекрасно грає в волейбол, може ще 20-річних "засунути". Мамочка – також (тричі спльовує набік), добре себе почуває, у неї через три дні народження і я їду до мами...
Повне відео інтерв'ю дивіться тут:
