Сьогодні, 31 грудня, в Україні стартують президентські перегони. Офіційно. Центральна виборча комісія минулого тижня оприлюднила відповідну постанову і дала відлік. Кампанія триватиме 90 днів і завершиться днем виборів – 31 березня. Кандидати, а за прогнозами їх буде від двох до чотирьох десятків, вже можуть офіційно висувати свої кандидатури на пост президента.
Дві кампанії за один рік – перевірка на міцність нервів не тільки учасників перегонів, але і громадян, навіть байдужих до політики. А для нових членів ЦВК президентські і парламентські вибори 2019 року будуть справжнім іспитом на профпридатність. Адже оновити склад комісії Верховна Рада змогла лише три місяці тому. А на локальних виборах в територіальних громадах тренуватися можна, але достатнього для великих виборів досвіду не здобудеш.
Потенційні кандидати на головне крісло країни мірятися рейтингами почали задовго до старту. Втім, жоден з них так і не отримав, за попередніми соцопитуваннями, навіть третини голосів.
"Вперше в історії Україна входить в президентську кампанію, не маючи лідера. Тому що навіть рейтинг Юлії Тимошенко – це першість, але це ніяк не лідерство. Завжди на президентських виборах було два лідери, до яких ніхто інших не діставав. І десь за місяць до першого туру вже було зрозуміло, хто вийде в другий", – розповіді політолог Олександр Леонов.
Низькі цифри – нестача довіри. Тобто недовіра, яка може вилізти боком тій владі, яку оберуть наступного року.
"Президентом може стати людина, яку підтримає серед всього населення 15%, ну до 20% населення. По-перше, це питання легітимності такої влади. По-друге, це означає, що є відразу 80% -90% людей, які спочатку не довіряли цій людині, не збиралися голосувати і як же вони довірять йому правильне реформування в країні після приходу до влади", – зазначає соціолог Антон Грушецький.
Падіння рейтингів політиків політологи вже придумали термін – "демократія недовіри". І це загальноєвропейський тренд. В Україні "демократія недовіри" особлива.
"Ці вибори проводяться в умовах, коли старе покоління свій історичний ресурс вичерпує, а нове не сформоване. Ну старе в умовному сенсі, не в демографічному, а політичному. І воно зробило все, щоб цих молодих задавити там в 2014-2015 роках, вони розсіялися по цих всіх політичних партіях старих", – підкреслив політолог Вадим Карасьов.
У 2004 році на пост президента балотувалися 24 кандидати, 2010 року – 18, на позачергових виборах президента в травні 2014 року – 21 кандидат. За прогнозами, президентська кампанія в наступному році може стати рекордною за кількістю учасників. Уже зараз відомо про чотири десятки бажаючих. І більшість з них боротиметься не заради перемоги, а з прицілом на парламентські вибори в жовтні.
Стосовно нових обличь, то вони можуть з'явитися до 3 лютого, коли закінчиться термін подачі документів у ЦВК. Тоді буде остаточно зрозуміло, чи підуть на вибори Святослав Вакарчук і Володимир Зеленський, які поки тримають інтригу і мовчать. Головний парадокс: чим довше мовчать, тим більше зростають їх рейтинги. Втім, в реальній кампанії з виборцями говорити доведеться. І все сказане може обернутися проти них. Таке вже бувало.
Ще гірші справи з парламентськими виборами, призначеними на жовтень. Там традиційно і явка нижча, ніж на президентських, і рівень довіри до кандидатів. Оскільки виборчий кодекс ніхто так і не змінив і очевидно до виборів вже не змінить, новий депутатський корпус доведеться вибирати за старим законом.
"Сказати, як виглядатиме новий парламент дуже складно. Єдине, він буде, звичайно, дуже строкатим і мені здається створити сталу більшість там буде неймовірно складно", – стверджує Леонов.
Раніше ми писали ключові дати і порядок обрання президента і парламенту.
Джерело: segodnya.ua
