До початку війни в СРСР випускали вантажні автомобілі на трьох заводах: Ярославському ("ЯАЗ"), Горьківському ("ГАЗ") і Заводі імені Сталіна ("ЗІС"). Але з втратою величезної території і евакуацією вглиб країни багатьох заводів, які виробляли комплектуючі, виробництво автомобілів помітно впало.
Перші поставки ленд-лізу Трансіранським маршрутом були вже в серпні 1941 року. Заради стабільності цього маршруту СРСР і Велика Британія окуповують Іран. Цей маршрут був значно безпечніший за північний, відповідно до якого судна з вантажами з США і Великої Британії прибували в порт Рейк'явік (Ісландія), де формувалися в каравани і під конвоєм військових кораблів йшли в радянські порти. Водночас німецькі підводні човни і літаки, що базувалися в Норвегії, полювали за караванами і регулярно топили кораблі. Тільки в період з 1941 по 1942 рік фашисти потопили 64 судна.
Враховуючи це, США будує в Ірані кілька заводів "Дженерал Моторс". На всіх підприємствах працювали місцеві жителі під керівництвом американців. Всього на цих заводах було зібрано близько двох третин всіх автомобілів, отриманих за ленд-лізом. Окрім "Студебеккерів" гідно себе показала інша техніка капіталізму: "Доджі", "Вілліси", амфібії "Форд", "Джиемсі", якими користувалися інженери.
За весь же час війни до Червоної Армії надійшло 444 700 нових машин різних типів. СРСР самотужки виготовив 265 600
СРСР отримував лише те, що Москва замовляла. Цікавий нюанс, на початках Москва просила не "Вілліси", а… люльки для мотоциклів. Втім, Держсекретар США Едвард Стеттініус в січні 1942 року порадив послу Літвінову джипи, якими вже успішно користувалася армія США. В СРСР спробували, і за війну Червона Армія отримала 44 тисячі командирських автомобілів "Willys MB" та "Ford GPW". Емблем на них не було, тож усіх називали Віллісами. Аналогічного авто Союз придумати не зміг.
Нагадаємо, раніше 5.UA розповідав, як українці у складі Війська Польського боролися проти тоталітаризму.
Джерело: 5.ua
