Ми теж не знали, що найцікавіший і найнезвичайніший автомобіль на одній шостій частині суші зробили в Україні. І більше того – в місті, яке з автомобілебудуванням ми ніяк не пов'язували.
Дуже незвичайний, з вигляду громіздкий і неповороткий, цей автомобіль увійшов в історію як безстрашний “прохідник”, здатний долати пересічену місцевість, бруд, сніг і великі водойми. Причому робив він це не сам по собі, а з кількома тонами вантажу “на плечах".
Для будь-яких умов
Те, яка це зручна і корисна річ – амфібія, військові армій всього світу зрозуміли під час Другої світової, коли кожна більш-менш помітна річка ставала цілою проблемою, викликала багатотисячні втрати і затримувала наступ могутніх армій. Для розв'язання проблеми придумали універсальні транспортні засоби, які могли б забезпечити переправу як бійців, так і зброї.
Вдала форма корпусу БАВ сприяла його високій прохідності на суші і прийнятній морехідності на воді
Тому в перші ж післявоєнні роки армія замовила промисловості кілька амфібій: маленьку, побільше і зовсім велику. Ось цю найбільшу і доручили новому автомобільному заводу, який тільки-но почали відбудовувати в українському місті Дніпропетровську (нині – Дніпро).
Колектив конструкторів підібрався найвищого класу – в країні, яка тільки вчора виграла війну, названу істориками “війною моторів”, проблеми з висококваліфікованими інженерами не було.
Амфібія ДАЗ-485 базувалася на шасі ЗІС-151, ГАЗ-63 і БТР-152, але в цілому земноводна машина була набагато складнішою за кожного з них
Очолив заводське КБ сам Віталій Андрійович Грачов – людина, що створила першу вітчизняну повнопривідну техніку і кращі повоєнні всюдиходи: комфортабельний ГАЗ-61, легендарний армійський позашляховик ГАЗ-67, броньовик БА-64, “крокодил” ЗІЛ-157, що протримався у виробництві 36 років, ракетоносець ЗІЛ-135, неперевершені “Сині птахи” та інші знакові моделі.
Шість коліс і човен
Крім найкращого інтелектуального потенціалу розробники отримали в своє розпорядження агрегатну базу армійських вантажівок ЗІС-151 і ГАЗ-63, бронетранспортер БТР-152, а також американський плаваючий транспортер GMC DUKW-353 як об'єкт для наслідування. Заокеанський апарат закуповувався нашою армією по ленд-лізу і добре показав себе при визволенні України, Білорусі та європейських країн.
Дніпропетровські конструктори зуміли об'єднати воєдино герметичний кузов-понтон, раму вантажівки і трансмісію БТР-152. Компонування транспортного засобу залишилося класичним: під палубою в носовій частині помістилася рядна “шістка” від ЗІСа (110 к. с.), в трюмі під підлогою рубки водія ховаються 5-ступінчаста МКП, “роздатка” і коробка відбору потужності. І вже від них до корми тягнеться цілий пучок приводних валів –до кожного ведучого заднього мосту, гребного гвинта, лебідки, двох насосів. Персональний кардан мав і передній міст – теж ведучий, а всього карданів було дев'ять.
За креслення засіли наприкінці 1948 року, а теплою липневою ніччю 1949-го перший втілений у металі екземпляр занурився у води Дніпра – почалися ходові випробування.
Спочатку нову армійську амфібію намагалися ховати від людських очей, але пізніше машина стала відкрито переміщатися дорогами і водоймами
Одержаний автомобіль назвали ДАЗ-485, в роки серійного виробництва на ЗІЛі він став ЗІЛ-485, а в армійських документах його іменували БАВ – з рос. “великий автомобіль водоплавний”. І він справді був великим – на його платформі містилися армійська вантажівка ГАЗ-63, 85-міліметрова гармата або 122-мм гаубиця з бойовим розрахунком. Якщо міряти тоннами, то вантажопідйомність на плаву досягала трьох тонн, а якщо піхотинцями, то під брезентовим тентом БАВа вміщалися 28 мотострільців з особистою зброєю.
Важлива відмінність від американського аналога – в конструкції кормової частини. Тут зроблений відкидний борт (герметичний в закритому стані) з апарелями, по яких техніка сама заїжджає на вантажну платформу амфібії. Розміщена в трюмі лебідка може подавати трос як вперед, так і назад, що підвищує позашляхові можливості машини. Крім функції самовитягування, лебідка вміє затягувати вантажі в кузов.
До речі, вантажне відділення і рубка екіпажу мають систему опалення. На палубі в носовій частині кріпиться рятувальне коло, а зйомні подушки сидінь членів екіпажу зроблені з матеріалу, що не тоне, і також можуть служити засобом порятунку.
БАВ (він же ДАЗ-485) під час випробувань в Кримських горах
Для відкачування води, яка неминуче просочується в кузов, було два приводних насоси і один ручний, аварійний. Їхньої продуктивності вистачало, щоб уникнути затоплення при пробоїні в корпусі площею 500 кв. мм.
Поєднали непоєднуване
І інженерам, і рядовим споживачам відомо, що предмети подвійного призначення не бувають однаково гарні в обох іпостасях. Але у випадку з БАВ мав місце виняток – автомобіль добре їздить і непогано плаває.
Знижена передача в роздатці, всі ведучі колеса і розумний розподіл навантаження на них забезпечили чудову прохідність. І це важливо не тільки для руху по бруду та снігу, але і при виїзді з води на берег – зазвичай це слабке місце всіх амфібій. Коли грунт під колесами зовсім слабкий, централізована система регулювання тиску в шинах дозволяє приспустити колеса до 0,7 атм, і машина не в'язне. Амфібії під силу підйоми до 32 градусів, на рівній дорозі вона розвиває 73 км/год, на плаву – 10,7 км/год, що дуже непогано для такого монстра.
Враховуючи специфіку застосування амфібії в умовах, коли їй доводиться ходити по різних водоймах і в непідготовлених місцях, конструктори хитромудро сховали гребний гвинт і кермо від каменів і водоростей в глибокому тунелі.
У процесі перетворення автомобіля в катер конструкторам попутно довелося вирішити цілу прірву непростих завдань: загерметизувати десятки виведень валів і приводів з корпусу, організувати другий, водо-водяний радіатор охолодження двигуна для руху на плаву, подбати про швартові кінці і навіть морські ходові вогні…
Коли виникала потреба, ніщо не заважало використовувати цю амфібію як звичайну вантажівку високої прохідності
Дніпропетровці створили чудовий плаваючий автомобіль. За 1952-1962 рр. було випущено 2029 амфібій БАВ. Кажуть, що після масового списання їх з армії в 1970-х роках жоден примірник не було здано в утиль, всі машини передали, як тоді казали, в народне господарство – настільки затребуваними, настільки довговічними і надійними вони виявилися.
Джерело: auto.24tv.ua
