У нас – "Запорожець", у британців – Austin Mini, у італійців – Fiat 500, у німців – BMW Isetta ... Стривайте-но, а Trabant куди ж? "Авто24" втрутився у список культових машинок ХХ століття зі своїми міркуваннями, і раптом з’ясував, що в своєму роді "Трабі" був єдиним у світі.
Німці – майстри технологій, причому і зі знаком плюс, і зі знаком мінус. Якщо вам потрібна від німців технічна досконалість, ви її отримаєте. Потрібна економія для мас-маркету – теж не питання. За прикладами ерзац-товарів далеко ходити не потрібно: валізи з картону (привіт з ГСВГ, дембеля!), бульйон з кубиків і кава з жолудів. Спрощений автомобіль – теж не проблема. Правда, в середині 1950 – початку 1960-х, коли вони були на піку, Німеччин було дві, так що і ерзац-автомобілів було як мінімум стільки ж.
Взагалі існувало два покоління “Трабі”, але відмінності були здебільшого зовнішні
Сьогодні ми поговоримо про культовий автомобільчик Східної Німеччини (НДР) – Trabant. Модель випускалася в декількох поколіннях, які по суті мало відрізнялися між собою. Але найбільш “розкрученим” автомобільним символом НДР назавжди залишиться Trabant 601. Тому що 2,8 мільйони вироблених примірників – це вам не жарти!
Схід - Захід
На відміну від Західної Німеччини, східні німці будували своє найдешевший авто як справжню машину – з кузовом із звичними дверима, чотирма колесами і чотирма повноцінними сидіннями. Але кожен з компонентів був особливим, зробленим із прицілом на економію. Причому досягалася вона не найпростішим шляхом – економією на матеріалах, а на вищому рівні – конструктивними методами.
Коли в Східній Німеччині з’явився народний Trabant, у Західній користувалися скромнішими машинками типу BMW Isetta та Zundapp Janus. Але за десяток років картина змінилася
Двигун був невеличкий, об’ємом 0,6 л, потужністю 17 – 26 к.с., двоциліндровим і двотактним, з повітряним охолодженням, але не запозиченим від мотоцикла, а спеціально спроектованим. Встановили його спереду і “підключили” до передньої осі. На заводі AWZ (Народное предприятие “Автомобильный завод Цвиккау”) у м. Цвиккау вже тоді був чималий досвід проектування передньопривідних легковиків. Адже до Другої світової війни це було не що інше, як завод концерну Auto Union, де випускали передньопривідні седани і кабріолети DKW F8.
Компактний силовий агрегат – 2-циліндровий двигунець з коробкою – помістили між бампером і передньою віссю
Також Trabant отримав нескладну, але цілком незалежну підвіску з поперечними горішніми ресорами. Вона не була компактною, але відбирала простір у багажника і моторного відсіку, а не у пасажирського відділення, і це було головне.
Дуропластова революція
Але найцікавішим у “Трабі” був кузов. В прагненні зекономити на холоднокатаному листовому металі німці зробили каркасну конструкцію. Кузов “Трабанта” був з остовом із сталевих штамповок та з навісними панелями з формованого пластику. В принципі, великого дива тут не було – така схема зазвичай застосовується на малотиражних моделях, де є змога вручну виклеювати кожну пластикову деталь в матрицю.
Насправді Trabant не був суцільно пластиковим, з композитного матеріалу робили лише зовнішні панелі. Але і це було круто.
Але родзинка Trabant`а була саме в пластику. Це був дивний і маловідомий матеріал, який найчастіше називають дуропластом. На мові науковців це була фенолформальдегідна смола, підсилена армуючим наповнювачем. Сьогодні в якості останнього використовують надміцне волокно – карбонові ниті, раніше це було більш доступне скловолокно. А конструктори заводу в Цвіккау використали… бавовняний очос – відходи текстильного виробництва. Суміш цієї субстанції з вищезгаданою смолою могла формуватися і швидко вичахати просто в прес-формах – тобто німці змогли поставити виробництво пластикових деталей кузова на потік!
Щоправда, потім з’ясувалося, що такий кузов можуть… з’їсти миші та навіть свині, але це було краще, ніж у попередника “Трабанта” IFA F8 з його фанерою, обклеєною дермантином… Чомусь склався стереотип, що Trabant завдяки дуропластовим панелям вийшов легше, ніж звичайні авто. Насправді, його 620-650 кг були надмірними для мікролітражки габаритами 3400х1493х1460 мм – деякі з однокласників важили на центнер менше. А, скажімо, наш “Запорожець” ЗАЗ-965 при тих же приблизно розмірах мав 610 – 665 кг, хоча був цілком металевим.
В епоху своєї молодості Trabant не був надто оригінальним. Проте за 30 років на конвейері модель явно постарішала
Але з іншого боку, частково саме завдяки неіржавіючим панелям кузову “Трабі” зберіглися у великій кількості до наших днів – щоби стати предметом культу та ностальгії за “старими добрими часами”.
Джерело: auto.24tv.ua
