Спершу твердження про унікальність відбитків пальців вважали "плодом хворої уяви"
У 1857 році баронет Вільям Джеймс Гершель переїхав з Англії на роботу до британської адміністрації округу Хуглі в індії.
15 років Гершель виплачував великій кількості індійських солдатів платню. Усі вони були для європейця схожі один на одного, імена часто повторювалися. Отримавши платню, вони нерідко приходили і стверджували, що грошей ще не отримували, посилали друзів або родичів, щоб ті ще раз отримали їхню платню. Гершель наполіг, щоб солдати ставили відбитки двох пальців на списки з іменами і на квитанції. Шахрайству було покладено край.
Згодом Гершель звернув увагу, що відбитки пальців не повторюються і не змінюються з часом. Він поділився своїми спостереженнями з інспектором поліції. Спочатку цю інформацію не сприйняли серйозно, від доводів Гершеля відмахнулися, сприйнявши їх за плід хворої фантазії.
Утім Гершель не сумнівався у важливості відкриття і написав книгу "Унікальність відбитків пальців" (The origin of fingerprints). Дослідження продовжив громадський діяч Френсіс Гальтон. Саме він систематизував матеріали Гершеля й у 1892 році видав трактат "Відбитки пальців", який став настільною книгою правоохоронців.
Перша людина, провину якої довели за допомогою відбитків пальців
У 1892 році Франциска Рохас, жінка з міста Некочеа в Аргентині, вбила своїх двох дітей і звинуватила в цьому сусіда. Її знайшли пораненою на узбіччі дороги, тому правоохоронні органи спочатку повірили її історії. Однак згодом з'ясувалося, що вона почала вбивство, намагаючись підставити сусіда, Педро Рамона Веласкеса, який, за її словами, був колишнім коханцем.
Виверт Рохас був розкритий після того, як кривавий відбиток виявили на дверях у її будинку. Рохас стверджувала, що не чіпала дітей, коли виявила їх мертвими, тому поліція вважала, що слід від пальця мав би належати Веласкесу. Та слідчі виявили, що його насправді залишила Рохас. Після того, як вона зіткнулася з судовою експертизою, то зізналася у злочині й увійшла в історію як перша людина, яку визнали винною за допомогою використання дактилоскопічної експертизи.
Найбільш використовувану систему розпізнавання відбитків створив брат Ч. Дарвіна
Сер Френсіс Гальтон (1822-1911) вважається "піонером" у дактилоскопії. Антрополога і двоюрідного брата Чарльза Дарвіна Гальтона цікавила суперечлива ідея, що люди були вибірково схрещені для отримання бажаних якостей. Він припустив, що відбитки пальців людини можуть визначити її расові характеристики або рівень інтелекту.
Вивчення відбитків пальців привело Гальтона до створення системи класифікації під назвою "Деталі Гальтона". Система ідентифікує опуклі нерівності у відбитку на основі п'яти характеристик: борозда, короткий хребет, точка, закінчення хребта і роздвоєння. Сучасні дослідники все ще вивчають ці деталі, щоб визначити, чи схожі відбитки між собою.
Чому відбитки пальців вирішили знімати у всіх арештованих в'язнів
Протягом багатьох років правоохоронні органи переважно використовували систему Бертильона для відстеження особистості ув'язнених. Система була розроблена французьким кримінологом Альфонсом Бертильоном, який вважав, що кожна людина має унікальні риси обличчя. Однак ця теорія була спростована двома ув'язненими, Вільямом і Віллом Вестами, які були схожі не лише іменами й ініціалами, але й обличчями.
Вілл Вест увійшов до в'язниці в Лівенворті, Канзас, 1903 р. Тюремних чиновників відразу збентежила його фізична схожість із кимось, хто там уже знаходився. Цікаво, що два Веста не мали родинних зв'язків. Проте вони довели, що система Бертильона не була надійною. Їхні відбитки пальців, однак, були унікальними. Це була ключова демонстрація ефективності використання відбитків пальців як системи ідентифікації ув'язнених.
Не всі люди на Землі мають відбитки пальців
Мутація в гені SMARCAD1 може призвести до адерматогліфії. Це генетичне порушення, за якого в людини на подушечках пальців відсутні лінії, а, відповідно, відбиток буде однорідним. Згадана генетична аномалія полягає в тому, що мутації зазнає ділянка ланцюжка ДНК, який і відповідає за формування такого малюнка.
У світі задокументовано всього чотири сім'ї, у якій в одного з батьків і дітей виявлено такий дефект.
Крім того, втратити відбитки пальців протягом життя можуть і ті люди, які пройшли курс хіміотерапії.
У 1934 році під час спільної операції чиказької поліції і ФБР при затриманні був застрелений американський гангстер Клутас. Уже тоді поліція США мала правило – знімати відбитки пальців навіть у мертвого злочинця, щоб точно визначити його особистість. У застреленого відбитків... не виявилося, його шкіра не містила папілярних візерунків. Тоді директор ФБР Едгар Гувер наказав федеральним агентам буквально перебрати всіх лікарів – і ті знайшли хірурга, який прооперував Клутаса, знявши шкіру з кінчиків його пальців. Ганстер сподівався, що така операція дасть йому можливість безкарно провертати свої темні справи.
До 1946 р. ФБР опрацювало вручну понад 100 млн карт відбитків пальців
До 1946 р. ФБР опрацювало вручну колосальні 100 млн карт відбитків пальців. Це число подвоїлося протягом наступних трьох десятиліть. Кожна карта зберігалася у файлі з відповідною інформацією про особу, якій вони належали. Деякі файли були дублікатами, якщо людина вчинила безліч злочинів у різних царинах.
За оцінками, ці 100 млн карт представляли тільки 30 млн людей, і простір, необхідний для розміщення всіх карт і файлів, був величезним.
Відбиток пальця може розкрити вашу стать
Доктор Ян Халамек, професор Університету Олбані в Нью-Йорку, очолював дослідницьку групу, яка розробила тест для визначення статі людини за відбитками її пальців. Замість вивчення розміру і форми, тест Халамека досліджує й аналізує амінокислотні з'єднання в прихованих відбитках.
Ці відбитки пальців створюються за допомогою поту і натуральних олій, тому нагрівання відбитків і нанесення спеціального хімічного барвника змушує їх набувати певного кольору залежно від концентрації амінокислот, залишених шкірою. У зв'язку з тим, що у жінок більше амінокислот, ніж у чоловіків, Халамек стверджує, що тест ефективний на 99%.
Сучасна методика співставлення відбитків пальців винайдена ще понад 100 років тому
Французький кримінолог Едмон Локард почав вивчати відбитки пальців ще в 1910 році. Спеціальністю Локарда була пороскопія, яка вивчала не тільки хребти відбитка пальця, але і сліди, залишені порами на шкірі. Кілька років по тому Локард визначив, що якщо 12 точок на двох відбитках пальців збігаються одні з одними, то ці відбитки поставлені одним і тим же пальцем.
Цей стандарт часто використовується донині. Проте правові системи країн встановлюють різні стандарти для кількості точок зіставлення, що необхідні для встановлення остаточної схожості двох відбитків пальців.
Інформацію взято з відкритих джерел
Читайте також: Українська незалежність 400 років тому: як у битві під Зборовом народилася самостійна Козацька держава
Джерело: 5.ua
