Одна з підозрюваних у справі про вбивство журналіста Павла Шеремета Юлія Кузьменко розповіла виданню Цензор.нет про дитинство на Донбасі, свої думки під час арешту, силу протидії і сина.
Журналісти передали Кузьменко запитання через її адвоката і отримали написані від руки відповіді.
Кузьменко родом з Горлівки, але до Києва переїхала давно, в 1985 році. Вона пише, що щоліта на три місяці її і сестру відправляли в Артемівськ (зараз — Бахмут).
Після закінчення школи і до початку війни вона рідко бувала на Донбасі.
"Я не раз бачила, як хлопці з окупованих територій з тугою дивляться в бік Донецька, Горлівки та інших міст, воюючи тут, в рядах захисників України. Я розумію, що вони відчувають. Це боляче. Друзі мого дитинства? Про них я знаю мало. І більше дізнаватися не хочу. Боюся. Пам’ять про дитинство повинна бути світлою", – пише Кузьменко і додає, що під час своєї першої волонтерської поїздки на Донбас вона в останній раз була в Донецьку.
Лікарка розповіла про своє затримання і про те, що під час обшуку підозру їй вручили відразу. Юридично затримання оформили через сім годин.
"Першим відчуттям було якесь нереально величезне здивування. Шеремета я просто ніколи не знала і не бачила. Яну Дугарь знала всього пару місяців. Та й взагалі – ступінь маразму, що відбувається, не дозволяв навіть злякатися. Основна моя думка тоді? Ну, пару днів перетерплю, поки розберуться. Тільки потім нехай не забудуть вибачитися", – Кузьменко була впевнена, що "весь цей абсурд" не може тривати довше ніж тиждень.
Вона вважає, що її не хочуть відпустити на поруки або під домашній арешт через питання принципу і психологічний тиск.
"Плюс спроба залякати волонтерсько-добровольчі рухи. Демонстрація того, що немає значення винен чи не винен – подивіться, що ми з вами можемо зробити", – пише лікар.
Кузьменко нарікає, що найскладніше в неволі, виключаючи неможливість бути з рідними людьми, — це неробство.
"Коли почалася епідемія, а ти – лікар, волонтер – байдикуєш, це майже зводить з розуму", – пише лікарка.
Також вона скаржиться на безсоння: "Іноді здається, що кличе мій син, і я починаю побоюватися за розум".
Підозрювана розповідає, що не може зараз читати книги, хоча раніше дуже це любила. Вона передбачає, що це може бути через депресію.
"Я з тих жінок, які бачили і операційну, і Мальдіви, і революцію, і трохи війну, а тепер ще й тюрму. Від мене психологи в майбутньому отримають психологічну травму, за що так з читачами-то?!" — відповідає Кузьменко на питання, чи була у неї самої думка написати книгу.
Лікарка розповідає, що стосовно протиепідемічних заходів у неї до слідчого ізолятора великих претензій немає.
"Температуру міряють, охорона в масках, приміщення обробляють. Але в разі захворювання – тут будуть проблеми, оскільки в лікарню, якщо буде важкий перебіг, мене не переведуть. Апаратів ШВЛ і лікарів тут немає. Будемо сумно задихатися", – пише підозрювана.
Вона розповідає, що зараз не веде лікарської діяльності.
"Я дуже відповідально ставлюся до своєї професії, і навіть на волі намагалася не проводити консультації по телефону, коли не бачу хворого, аналізи, результати обстеження… Дуже високий ризик помилки", — ділиться лікарка.
Кузьменко додала, що в ізоляторі не мала можливості підтвердити на комісії вищий ступінь в серцево-судинній хірургії. І після виходу з в’язниці їй доведеться починати всі щаблі з самого початку, що "точно за часом займе не менше року".
"…Але поки я просто хочу обійняти свою родину. І собаку погладити – англійського бульдога на прізвисько Вінстон… Моєму синові зараз 14 років. Він знаходиться в перехідному підлітковому періоді. Я дуже, неймовірно сильно боюся, що зараз він втратить віру в справедливість. Він дитина волонтера, яка на власні очі побачила, що добро карається. Як я пояснила йому те, що відбувається? Просто сказала, що коли з історії України він буде проходити тему репресій, він все зрозуміє", – розповідає Кузьменко.
Жінка бачила свою дитину двічі за майже шість місяців. Через скло. Одна з цих зустрічей була на його день народження.
"Нехай усім їм повернеться бумерангом. Я прошу про це Бога кожен день. І майже щоночі", – підсумовує волонтерка.
Як повідомляв 5.UA, Павло Шеремет загинув від вибуху вранці 20 липня 2016 року. В автомобілі, яким він керував, спрацював вибуховий пристрій.
У грудні 2019 року правоохоронці затримали трьох підозрюваних у вбивстві: лікарку й волонтерку Юлію Кузьменко, музиканта Андрія Антоненка і військову медсестру Яну Дугарь. За версією слідства, Дугарь фотографувала камери напередодні вбивства, Кузьменко закладала вибухівку під авто разом із Антоненком, який також фігурує як організатор. Суд арештував Кузьменко та Антоненка. Дугарь перебуває під нічним домашнім арештом.
Минулого тижня, за даними адвоката Кузьменко, слідство змінило висновки.
Справа Шеремета: "беззаперечні докази" від МВС не надто переконали соцмережі – фото
