Додому напередодні повернулися 76 українських бранців. До списків потрапили військові та цивільні, котрих затримали бойовики на непідконтрольних територіях. Обмін відбувся у неділю на КППВ "Майорське", а вже ввечері літак з колишніми бранцями приземлився в аеропорту Бориспіль. Зустрічали визволених близькі та рідні.
На горизонті з'являється військовий ІЛ-76 і стільки ж у ньому у ньому звільнених з полону українців. Для їхніх близьких - це найочікуваніша мить. Рідні нарешті вдома.
Ніхто не стримує сліз. Декого чекали роками. Усі, хто прилетів цим літаком, були схоплені російсько-окупаційними військами на непідконтрольних територіях. Серед понад семи десятків звільнених 12 військових.
Серед зустрічаючих – батьки Олександра Корінькова - спецпризначенця третього полку. У полон він потрапив під Дебальцевим у лютому 2015-го. Олександр разом зі своїм побратимом Сергієм Глондарем, якого теж звільнили з полону, під час бойового завдання потрапили у засідку до окупантів, які перевдягнулися в українську військову форму. Олександр неговіркий, мовчки обіймає дружину. Його тут зустрічали не лише рідні, а й друзі.
"Вони щасливі, але емоційно дуже втомлені. Їм хочеться побути з родиною, ми навіть не намагалися з ними спілкуватися, принаймні зараз. Повернуться в наше місто, ми їх зустрінемо", - пояснює Олена Д'яченко, волонтерка.
"Зараз час для родин. Хай побудуть. 5 років вони не бачились. Тому зараз час для родин. Це дуже великий день", - додав Андрій Д'яченко, волонтер.
Понад 60 звільнених цивільних. Більшість з них потрапили у підвали до окупантів через свою проукраїнську позицію. Так було і з Оленою Сорокіною.
"Місто вітала з Днем Незалежності. Луганськ – це Україна. І засвітилася. (Звинуватили – ред.) у екстремізмі, зраді батьківщини. Я пояснювала, що ніякої зради, у мене батьківщина одна і я не визнаю ні судилище їхнє, ні республіку", - прокоментувала звільнена з полону жінка.
Олена провела у застінках окупантів 14 місяців. Її схопили, коли вона поверталася з роботи.
"Підвал, колонія. Все було, все пережила. Спілкування, оточення, звичайно, дуже важке. Але нічого, трималася", - каже визволена з полону, додаючи, що тортур до неї не застосовували.
Так само до рук російських найманців в окупованій Горлівці у березні 2018-го потрапила і 48-річна Марина Чуйкова. Бойовики не пускали до Марини представників міжнародних організацій, відмовлялись підтверджувати факт її затримання.
"Я вірила і чекала. Ми жили від Мінських до Мінських (угод – ред.). Ми слідкували, дивилися, чекали. Ми запитували, по ниточці збирали інформацію", - пригадує визволена з полону.
Уже не бранець і Андрій Женчус. У 2017-му його схопили бойовики, за те що той переконував сусідів, що Росія - ворог. Відтоді провів 21 місяць у катівнях Макіївскої колонії.
"Я відстоював свою позицію, в плані того, що з сусідами ворогував. Наполягав, що люблю, що патріот України, що не можна було доводити до того, щоб "русскій мір" прийшов до нас", - пояснює Андрій.
У полоні Андрій не отримав жодного листа від рідних.
"Ні зв'язку, нічого не було. Ні листів, нічого не дозволяли писати чи повідомляти",- пригадує чоловік.
Зустрічати звільнених із полону приїхав президент Володимир Зеленський. Йому не вдалося уникнути запитання про виданих на вимогу Росії беркутівців, які розстрілювали небесну сотню.
"Це політичне рішення. Це умови. Умови всіх на всіх. Умови цього обміну. Ми, на жаль, не можемо повернути тих, кого вже не має. На жаль. Ми не можемо це зробити, але ми могли повернути живих", - прокоментував президент.
Після емоційної зустрічі на летовищі всі заходять в автобуси. Попереду -медогляд і реабілітація. Цивільних доставлять до клінічної лікарні Феофанія. Військові рушають до шпиталю.
Євгенія Китаїва, Валерія Павленко, Анна Несевра та Руслан Альмухамедов, "5 канал"
Дивіться також ексклюзивну фотогалерею за темою:
Як українська сторона прибула на обмін – велика фотогалерея
