Не припиняються атаки супротивника поблизу Новгородського на Донеччині. Репортаж з цієї ділянки лінії розмежування від Євгенії Китаївої.
Українські позиції на околицях Новгородського. Звідси Горлівку видно як на долоні. В дачному селищі на околиці окупованого міста разом із місцевими мешканцями розмістилися і окупаційні війська.
"Пересування по селищу теж спостерігається, але це дрібними групами - дві, три людини. Тобто вони в оцьому селищі", - розповів військовослужбовець Богдан, додаючи, що на ділянках навіть видно, як мирні мешканці обробляють городи.
Піхотинці пояснюють, тактика – прикриватися місцевим населенням, для російсько-окупаційних військ – буденна справа. На околиці селища є ферма, де й нині працюють люди. Утім, припускають армійці, привозять туди не лише працівників.
"Приїжджають якісь там машини, типу мікроавтобуса. Начебто схоже на маршрутку. Але щось довго вони стоять ці маршрутки. Занадто довго для того, щоб висадити людину, посадити і виїхати. І так стоять, що ми не бачимо, що за машиною відбувається. Може там з тієї машини щось і виноситься, типу, боєприпасів або ще якусь зброю", - розповідає боєць Андрій.
Підступність бойовиків українських армійців вже не дивує. Кажуть, за роки війни бачили, як ворог відкривав вогонь не лише з житлових кварталів, а й з території шкіл та дитячих садочків. Утім зазначають, що на цій ділянці фронту окупаційні війська облаштували свої позиції в лісосмузі, звідки й прилітають ворожі снаряди.
"Недалеко буквально звідси, вони там намагалися щось пролізти, вогами закидали з підствольників. Але, наче, хлопці їх зупинили. Зупинили і відлякали назад. Серед білого дня було", - пригадує Андрій.
Пані Надія - мешканка прифронтового населеного пункту Залізне. Розповідає, ворожі кулі та снаряди вже шостий рік летять у двори місцевих.
"Стріляють, страшно, звичайно. Залітає рикошетом. Вікна побиті, дошками забиті. У дворі міна вибухнула ще в 2014му році. Собака на трьох лапах, на міну нарвався, око і лапу відірвало. Возила до Костянтинівки, його оперували. Кіт прийшов, лапа ось так, возила в Торецьк. Ось так і живемо", - ділиться мешканка Залізного Надія.
До постійної стрілянини, каже жінка, хоч і звикла, все ж, мріє лише про одне – про мир.
"У дворі стоїш або на городі, чуєш свистить. Ховаємося коли як, якщо на городі, то за дерево, як встигнеш. Так і виживаємо. Уже шостий рік чекаємо миру", - додає Надія.
Євгенія Китаїва, Анна Кудрявцева, "5 канал"
Джерело: 5.ua
