Тумани поблизу Донецького аеропорту додають клопоту українським захисникам. Бійці розповідають: поганою видимістю користуються окупаційні формування, і ризик появи ворожих диверсантів у нічний час як ніколи високий. Втім, негода не стає на заваді учасникам ООС. Як тримають оборону на Донеччині, розповість Євгенія Китаїва.
Це одна з найближчих до зруйнованого Донецького аеропорту українських позицій. У ясну погоду тут добре видно злітну смугу та зруйнований термінал. Ворог, який знаходиться по іншу сторону злітної смуги, без упину провокує армійців на вогонь у відповідь.
"Провокують нас, щоб ми відкрили свої точки вогневі, щоб по нас відпрацьовувати. Але ми не перший рік воюємо, навчились трохи воювати, знаємо адекватно, як їм показати, хто ми і для чого ми тут знаходимося", – каже військовослужбовець зсу Дмитро.
Інший армієць з позивним "Майор" каже: "Ми змушені відповідати калібром на калібр, як правило. Перестрілки тривають не більше півгодини, після цього вони затихають".
Вже майже тиждень, як на цій ділянці фронту стихли ворожі міномети, утім стрілецька зброя працює щодня.
Крім ворожих провокацій проблем армійцям додають часті тумани. Через такі погодні умови військові мають бути більш пильними.
"У туман завжди потрібно бути більш пильними, тому що саме в туман і в нічний час можливе проникнення груп ДРГ. Можливо, захопить когось в полон з метою використання потім в своїх пропагандистських цілях, можливо, для розвідування позицій, можливо, для розвідування майбутнього наступу", – говорить "Майор".
Попри мороз та сильний вітер, армійці завжди напоготові. Розповідають, що зігріває їх у таку погоду.
"Буржуєчки, тепленько одягаємося і зігріваємося. І батьківське тепло завжди гріє. З думкою, що захищаємо країну нашу, тепло завжди в душі у нас", – каже військовослужбовець Дмитро.
За спинами армійців, за два кілометри від зруйнованого летовища – селище Опитне. До війни у ньому жили майже тисяча людей, нині ж немає і півсотні. Більшість будинків зруйновані та в деяких все ж лишаються жити люди.
Місцева жителька пані Галина розповідає: "Кожну ніч, і вдень часто стріляють. Ось бачите, дві "шуби" було, утеплили. Глянте, що робиться в хаті. А там стіни взагалі не було, то дід заклав, бо завалилася стіна повністю".
Місцеві опинилися в складних умовах: у селищі немає світла, газу та води. Та всі вже загартовані війною. На випадок ворожого обстрілу у кожного підготовлені свої власні укриття.
"Підвал. У нас буржуйка, ліжко в підвалі. Якщо, то в підвал, потім буржуйку в подвалі", – каже пані Галина.
Місцеві мешканці кажуть, хоча й звикли до постійних обстрілів, все ж мріють лише про одне, аби швидше настав мир.
Євгенія Китаїва, Анна Кудрявцева, з Донецької області, "5 канал"
Дивіться також фотогалерею за темою:
"Це не в мами вдома": відверто про життя морпіхів "на нулі" – ФОТОРЕПОРТАЖ
