Серцем об'єднаної Православної Церкви України буде Михайлівський Золотоверхий собор. Саме він тепер буде кафедральним для Української Церкви. І саме там провів своє перше богослужіння Митрополит Епіфаній, як Предстоятель Помісної Церкви, після свого обрання на Об'єднавчому соборі. І цей вибір не випадковий. Петро Троць розповість, чому.
Об'єднаній церкві – власний головний храм. Ще в грудні новообраний Предстоятель Православної Церкви України Епіфаній повідомив: після отримання Томосу про автокефалію українська церква матиме і кафедральний собор. Головні богослужіння тепер відбуватимуться не у Володимирському, який був центральним для Київського Патріархату, а в Михайлівському Золотоверхому. Церковники воліли би бачити на цьому місці Софію Київську, та на заваді – її історичний статус.
Предстоятель Православної Церкви України Епіфаній розповів: "Ми розуміємо наскільки вона є дорогою для нашого українського народу і церква не зможе достойно самостійно опікуватись цією величною пам'яткою".
Новий кафедральний собор теж має значну історію. На початку ХІІ століття на території, де сьогодні розташований Михайлівський Золотоверхий, постав один із найбільших монастирів стародавнього Києва. А фрески та мозаїки його собору були зразком найбільшого розквіту мистецтва Київської Русі.
Завідувачка Музею історії Михайлівського Золотоверхого монастиря Наталія Селівачова каже: "Це був останній собор, в якому присутні були мозаїки і фрески. І вийшло що це останні мозаїки Київської Русі, які зробили. Потім уже Ломоносов намагався відновити. Але це була вже зовсім інша мозаїка".
Собор, який витримав монгольську навалу, не пережив іншого нашестя. У середині 30-х років ХХ століття більшовики, які постановили перенести столицю УРСР із Харкова до Києва, знищили Михайлівський - під прикриттям зведення нового урядового центру. А на місці собору мала постати частина грандіозного монумента Леніну.
"Робити місто соціалістичним. Як це розуміли: першим ділом руйнувати церкви, звичайно", – говорить Селівачова.
Про більш ніж вісімсотлітній собор зараз розповідають хіба фрески та мозаїки, демонтовані зі стін перед руйнуванням споруди. Частину з них виставляють у Софії Київській та музеї історії Михайлівського монастиря. Але деякі артефакти, як от мозаїка "Дмитро Солунський", зберігаються у російських музеях, куди їх забрали на виставку і так і не повернули.
Після зруйнування собору в 1937-му фактично 60 років на його місці був пустир та футбольне поле, на якому тренувалися вихованці розташованої неподалік спортивної школи. У нинішньому вигляді Михайлівський зЗлотоверхий постав лише після здобуття Україною незалежності.
Відновлений монастир із собором з'явився у 1998-му. Спочатку, у первісному вигляді постала дзвіниця, а вже після неї і сам храм. Відтоді його використовували для богослужінь православної церкви Київського Патріархату.
Важливу роль відігравав Михайлівський монастир під час Революції Гідності. Після силового розгону Євромайдану в ніч на 30 листопада тут уперше прихистили частину людей, що втекли від нападу міліції. Продовжували це робити і впродовж усієї зими 2014-го. Тепер в історії Михайлівського Золотоверхого собору починається новий етап.
Петро Троць, Дмитро Демішев, "5 канал"
Дивіться також фотогалерею за темою:
День, що вже увійшов в історію: як відбувалося підписання Томосу про автокефалію ПЦУ – фоторепортаж
