Останнім часом увага всієї країни прикута до процесу отримання Україною томосу, спеціального церковного документа, який дозволить створити в країні національну православну церкву – автокефальну, тобто незалежну по відношенню до Російської православної церкви. Чому про отримання томосу про автокефалію і об'єднання українських церков йдуть такі суперечки, читайте в матеріалі сайту "Сьогодні".
Держава без власної церкви
У квітні 2018 року президент Петро Порошенко звернувся до патріарха Константинопольської православної церкви (він же – Вселенський патріарх, неформальний керівник, але "перший серед рівних" по відношенню до голів інших православних церков) Варфоломія з проханням про надання автокефалії (незалежності) Українській православній церкві. В Константинополі пішли назустріч, але виставили зустрічну умову: спершу має відбутися об'єднання діючих в Україні православних церков.
Наразі православні українці є прихожанами трьох основних православних церков, серед яких тільки одна церква визнається православним світом за межами України – це Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ МП).
Українська православна церква Київського патріархату (УПЦ КП), створена в 1992 році силами Філарета – колишнього митрополита Російської православної церкви (РПЦ), не вважається канонічною. Це означає, що він не визнаний Вселенським патріархом в центрі всесвітнього православ'я, Константинополі.
Українська Автокефальна Православна Церква (УАПЦ), створена після революції 1917 року, заборонена в 1944 році і відроджена в перші роки Незалежності – також не перебуває у канонічному спілкуванні з зарубіжними православними церквами.
Згідно з даними статистики Департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України, на 1 січня 2018 року УПЦ Московського патріархату нараховує в країні 12 348 парафій, УПЦ Київського патріархату в 2,5 рази менше – 5 167 парафій, а УАПЦ – 1667 парафій.
Москва проти
Отримання томосу – питання часу. Рішення Синоду Вселенського патріархату було ухвалене ще 11 жовтня. Згідно з цим рішенням, Вселенський патріарх продовжує процедуру надання томосу, а отримає його Українська церква після завершення процесу об'єднання.
"Симетрична відповідь" РПЦ не змусив себе чекати. Раз Константинополь надає Україні томос, то значить, Москві не по дорозі з Константинополем.
Як повідомив голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату митрополит Іларіон, Синод Російської православної церкви вирішив повністю розірвати відносини з Константинопольським патріархатом. За його словами, цей крок РПЦ став відповіддю на рішення Константинопольського патріархату надати автокефалію православній церкві в Україні.
Духовенство Московського патріархату пішло шляхом Російської православної церкви. Так, 14 листопада УПЦ МП також заявила про розрив відносин з Константинополем.
"Собор єпископів УПЦ вважає, що рішення Священного Синоду Константинопольського патріархату від 11 жовтня 2018 щодо українського церковного питання є недійсними і немає ніякої канонічної сили. ... У зв'язку з цим, євхаристійне спілкування УПЦ з Константинопольським патріархатом нині неможливе і припиняється", - йдеться в заяві про розрив відносин з Константинопольським патріархатом, яка була прийнята 13 листопада на Соборі єпископів в Києво-Печерській лаврі.
Також УПЦ МП виступає проти будь-яких спроб змінити назву Української православної церкви на законодавчому рівні. У разі прийняття відповідних законопроектів Верховною Радою, "УПЦ захищатиме свої права всіма законними засобами".
Крім того: Українська православна церква Московського патріархату не має наміру приєднуватися до єдиної Української помісної православної церкви після завершення процесу надання автокефалії.
"Собор єпископів зазначає, що процес надання так званого томосу про автокефалію є штучним, нав'язаним ззовні, не відображає внутрішньої церковної необхідності, не принесе реальної церковної єдності і поглибить поділ та посилить конфлікти серед народу України. За таких умов вступу єпископату, духовенства та мирян Української православної церкви до цих процесів вважаємо неможливим", – йдеться в заяві церкви.
В Константинополі налаштовані рішуче
Реакція Константинополя на позицію Москви не змусила себе довго чекати.
Як заявив в інтерв'ю BBC представник Константинопольського патріархату, архієпископ Тельмісський Іов, якщо Російська православна церква буде противитися надання автокефалії Української православної церкви, то вона сама може втратити автокефалії.
Архієпископ Іов особливо підкреслив, що на світовому рівні в питаннях православ'я суддею або арбітром є Константинополь і ніхто інший.
Недавнє рішення синоду Вселенського патріархату скасувало юрисдикцію Російської церкви над українським єпископатом, тому зараз всі православні архієреї України вважаються служителями Вселенського престолу, незалежно від того, до якої з трьох церков вони належали раніше, і повинні чекати директиви Константинополя щодо своїх подальших дій, вважають у Вселенському патріархаті Константинополя.
"Патріарший статус їй (Москві – Ред.) Було дано в XVI столітті Вселенським патріархом Єремією ІІ, і в цьому документі чітко записано, що московському архієрею дається право називати себе патріархом за тієї умови, що він визнає Константинопольського патріарха як свого главу", – сказав архієпископ.
Наразі очікується проведення собору, який і дасть старт об'єднанню православних церков. Колишній прес-секретар предстоятеля УПЦ МП протоієрей Георгій Коваленко повідомив, що проведення Об'єднавчого собору української церкви планується на 22 листопада. Водночас, архієпископ УПЦ КП Євстратій Зоря заявив, що дата собору поки невідома.
Історія автокефалії в Україні
Це далеко не перша спроба Києва створити свою автокефальну церкву.
Для початку, давайте згадаємо, що поширення християнства на Русі почалося саме з Києва: саме тут 988 року відбулося Хрещення Київської Русі. Але після того, як у 1240 році монголо-татари руйнують Київ, митрополити переносять свою резиденцію на північ – в місто Володимир, а ще через 85 років – до Москви. Однак і у Володимирі, і навіть у Москві митрополити продовжують називатися "київськими".
Починаючи з середини XV століття наростає напруга між Москвою і Константинополем, яка вирішується в 1593 році, коли Константинопольський Собор визнає автокефальний статус Московської церкви, а її предстоятеля – патріархом.
А у 1686 році Київська митрополія втрачає свою незалежність від Москви: Константинопольський патріарх Діонісій видає грамоту про передачу права московському патріарху поставляти київського митрополита. У Москві цей акт сприйняли як передачу Київської митрополії в повне її підпорядкування, яке тривало аж до подій 1917 року.
Українська автокефальна православна церква (УАПЦ) створена 5 травня 1920 року, в останні місяці існування УНР. Перший всеукраїнський православний церковний собор 1921 року підтримали відомі українські інтелектуали того часу – один із засновників академії наук професор Агатангел Кримський, історик і археолог Василь Данилевич, богослов Володимир Чеховський.
На ньому були проголошені три основних принципи Української Православної Автокефальної Церкви (УАПЦ): автокефалія, соборноправність і українізація. Соборноправність означає участь усіх членів церкви – єпископів, священиків і мирян – у вирішенні питань церковного життя. Українізація – введення української мови в богослужіння і всі інші сфери церковного життя, розвиток проповідництва, церковного співу.
Але так як самопроголошену автокефалію не підтримав жоден єпископ, священикам доводиться самостійно ставити нових. Це суперечить правилам православ'я, через що нову церкву називають "самосвятською".
У перші роки після собору УАПЦ отримала колосальне поширення по всій тогочасній території України: документами підтверджена робота 1 100 парафій. Але Константинополь не визнає УАПЦ, а замість цього видає томос про автокефалію Польської православної церкви як історичного наступнику древньої Київської митрополії. У документі зазначається, що "відділення Київської митрополії і православних митрополій Литви і Польщі від Константинополя і приєднання до Московської церкви відбулося не за приписом канонічних правил", посилаючись на рішення 1686 року.
Православні єпископи соціалістичної Польщі відмовляються від томосу Константинопольського патріарха під тиском органів безпеки, а діяльність УАПЦ була офіційно заборонена радянською владою в 1944 році. Останню за довгі роки служби на українській мові відслужили в 1943 році – в наступний раз українське богослужіння відбудеться тільки на Великдень 1989 року, коли на території України знову з'являється юрисдикція УАПЦ – громади, єпархії та священики.
У 1990 році патріарх Алексій II створює Українську православну церкву Московського патріархату – УПЦ МП. Вона отримує внутрішню автономію, але підпорядковується Російській православній церкві. Очолює УПЦ МП Філарет. Але вже через рік Філарет просить у Москви автокефалію, тобто повну незалежність патріархату.
РПЦ усуває Філарета від влади, але вже в червні 1992 року частина УПЦ МП об'єднується з УАПЦ і утворює Українську православну церкву Київського патріархату – УПЦ КП. Саме опальний Філарет очолить її в 1995 році.
За 10 років до Петра Порошенка, в 2008 році президент Віктор Ющенко ініціює процес переговорів про отримання автокефалії у Константинополя, але вони провалюються – в тому числі через протидію Москви.
І тільки завдяки зусиллям Порошенка у жовтні цього року синод Константинопольського патріархату скасовує рішення 1686 року. Таким чином, Москва позбавляється права призначати київського митрополита. Анафема РПЦ голові УПЦ КП Філарету визнається недійсною, а в Україні стартує процес отримання автокефалії православної церкви.
Джерело: segodnya.ua
