Олексій Тритенко: «Найскладніше грати постільні сцени»

Виконавець ролі Андрія, дільничного міліціонера в серіалі телеканалу СТБ «Коли ми вдома», Олексій Тритенко вже п’ять сезонів заряджає позитивом і знімальну групу, партнерів по майданчику, і, звичайно ж, глядачів. Але мало хто знає, що персонаж Олексія вплинув і на самого актора. Як він змінився і які зміни очікуються в серіалі – ми дізналися під час зйомок п’ятого сезону «Коли ми вдома».

Олексій, за п’ять сезонів відчуваєте на собі популярність вашого героя?

Дуже приємно, коли заходиш в супермаркет, а люди тебе по-доброму посміхаються: «Ого, який ви великий!». Днями бабуся на вулиці мені сказала: «А в житті ви такий гарний» (сміється).

Щось змінилося в Андрія за цей час?

Андрій змужнів. Візуально (сміється). Але залишився таким же зворушливим, вразливим, одним словом – великою дитиною. Андрій дуже вплинув і на мене – я став спокійнішим. У першому сезоні мій персонаж в якихось речах перегукувався зі мною і моєю поведінкою, але до п’ятого сезону все пішло по іншому, і залишився той Льоша, якого знають найближчі друзі. Я вдячний моєму персонажу за це.

Деякі актори говорять, що комедійну роль грати важче, ніж драматичну.

Більшою мірою я згоден з цим. Тому що комедійна роль – це унікальний персонаж зі специфічними вчинками. Якщо ти «зловиш» цього персонажа, то буде просто. Мені дуже легко працювати в нашому серіалі, тому що ми з авторами і режисерами ми «зловили» мого персонажа – сценаристам легко на мене писати, мені легко грати, операторам легко знімати. Але я пам’ятаю перший знімальний день – ми всі дійсно переживали, включаючи продюсерів, які думали, як це все буде виглядати і чи зможуть актори правильно зіграти.

Ви багато імпровізіруете на майданчику?

Постійно імпровізую. Катя (Катерина Колесник грає дружину Марину, – прим. Ред) мене завжди підтримує. Адже вона ще й один з авторів серіалу, і в ній завжди борються сценарист і актор. Але, якщо якась імпровізація починається з мого боку, вона з глибоким зітханням все-таки приймає її. І все виливається в чудові сцени. Але найскладніше нам даються постільні сцени, тому що ми весь час сміємося. У нас з Катею дуже хороші відносини, але ми не можемо серйозно сприймати один одного, як чоловік і жінка, і тому, коли наші персонажі цілуються або збираються «побешкетувати» за сценарієм, нам доводиться робити дуже багато дублів.

Пам’ятайте яскраві імпровізації, які режисери залишили?

Завжди, коли Андрій входить в квартиру, я говорю голосно: «ГУП!» І потім мій крик замінюють на звук грюкання дверима. У декількох серіях цей «Гуп» залишили монтажери. Вони подумали, що ми спеціально так зробили, що це такий режисерський хід. Можете переглянути серіал і прислухатися (сміється).

Актори – досить забобонні люди. Ви вірите в якісь прикмети?

Раніше я був дуже забобонним в театрі. Головною прикметою було для мене – з якої ноги я зайду на сцену. Було вісім сходинок, і я вважав, що потрібно починати з однієї ноги, щоб закінчити другий. Але все пройшло в той момент, коли під час одного спектаклю, в середині першого акту я зрозумів, що не запам’ятав з якої ноги я зайшов. Але зараз я скептично ставлюся до прикмет. Наприклад, впав текст з роллю – потрібно на нього сісти. Це все дурниці, адже негоже п’ятою точкою сідати на драматургію. А на знімальному майданчику головна прикмета – бути в доброму гуморі. Тому що, якщо ти в хорошому настрої, тоді і група тобі вдячна за це.

Ви завжди хотіли бути актором?

Ні. Актором я не планував бути. У дитинстві мріяв стати капітаном далекого плавання. Але все змінилося після 4 класу, коли мій класний керівник Войчук Валентина Павлівна дала мені роль Голохвастова (п’єса «За двома зайцями» – прим. Ред.) На відкритому уроці. І з цього моменту все почалося. З другого курсу театрального училища я був головним Дідом Морозом Дніпропетровська і відкривав ялинку разом з мером міста. Все моє життя просякнута акторством. І мені це дуже подобається. Я жодного разу не пошкодував про свій вибір.

Є актори, з якими ви мрієте зіграти на одному майданчику?

Я вже з ними граю (посміхається). Якщо брати в глобальному сенсі, то з радістю зіграв би з Робертом Дауні молодшим, Х’ю Джекманом. І з кимось зі «святої трійці»: Аль Пачино, Джек Ніколсон, Роберт Де Ніро.

Яку б роль ви ні за що не зіграли?

Табу одне – нецікава роль. Сценарій може бути чудовим, але роль повинна перетинатися з моїм внутрішнім відчуттям. Я не забобонний, але, може, в труну не ліг би. Хоча знаю, що є такий закон – коли знімають подібну сцену, то потрібно покласти під спину пляшку горілки, а потім її розпити з групою. Але швидше за все, це було придумано просто, щоб випити після такої нестандартної зйомки (сміється).

Що глядачам очікувати від вашого персонажа в цьому сезоні?

Серіал кардинально змінюється. А мій персонаж стане учасником більшості проблем. Найчастіше, і основним творцем цих проблем. Буде дуже цікаво спостерігати, як він з них виплутується.

Що робить вас тим, хто ви є?

Люди, які мене оточують і справа, якою я займаюся. Крім акторства, зараз я закінчую свою кінокартину, як режисер (короткий метр «Листи до батька» – прим. Ред). Це мене дуже надихає і розбурхує. І вся команда «Коли ми вдома» мені в якійсь мірі допомагала у створенні картини.

Ви спокійно дивітесь на себе в серіалі, чи вам, як багатьом іншим акторам, це не подобається?

Я самокритичний. Адекватному акторові складно бачити себе на екрані. Адже завжди знаходиться дуже багато моментів, які, здається, потрібно було змінити, а змінити ти нічого вже не можеш. Якось я подивився одну серію «Коли ми вдома» і довго не міг зрозуміти, як режисери дозволили мені так зіграти, але Макс і Саша (режисери проекту Максим Литвинов і Олександр Островий – прим. Ред) мене заспокоїли і сказали, що все добре . Але більше я ні разу не переглядав свої серії (посміхається). Кожен артист шукає і прагне до більшого. Я дуже жорсткий критик по відношенню до себе.

Ви пам’ятаєте, коли вас перший раз дізналися після ролі Андрія?

Я стояв біля супермаркету. Мене побачив суворий чоловік в кілька разів вищий за мене і почав наближатися. Мені навіть здалося, що він зараз почне мене бити. Але чоловік просто підійшов і спокійно сказав: «Нормально. Нормально граєш ». А потім додав: «Сьогодні у дружини день народження, сфотографуємося?»

Що робить вас щасливим?

Внутрішня душевна рівновага. Завдяки роботі, зустрічам з друзями і сукупності інших дрібниць. Але це навіть може не залежати від чогось визначеного. Сьогодні вранці я прокинувся і подумав, що щасливий. Намагався сам собі поставити запитання «Чому» і не зміг знайти відповідь. Але сьогодні я дійсно щасливий, це передається і знімальній групі, і партнерам по майданчику. І всі посміхаються трохи частіше.