Рік 1988-й. У Києві урочистості з нагоди 1000-ліття хрещення Русі. Триває так звана перебудова. Відкриваються усе нові храми. На околицях імперії починається національне відродження. Лунають голоси про незалежні церкви. Проте у тогочасному хаосі іноді важко відрізнити справжніх патріотів від провокаторів КДБ.
У серпні 89-го про вихід з юрисдикції Російської Православної Церкви разом зі своєю парафією оголосив львівський священик Володимир Ярема. Ініціативу підтримали десятки інших. Уже в жовтні оголошується відновлення УАПЦ і починається висвячення непідвладних Москві єпископів. Однак уже тоді в середовищі церкви слово взяли агенти і банальні самозванці.
На початок 1990 року в УАПЦ перейшло близько 200 галицьких парафій. У червні до процесу доєднався Київ. Тут відбувається Всеукраїнський православний собор за участі 700 священиків та 20 єпископів. На ньому підтверджується створення Української Автокефальної Церкви і обирається патріарх Київський. Ним стає Мстислав Скрипник. У 1918-му він як мирянин вступив добровольцем до кінно-гайдамацького полку армії Української Народної Республіки. Брав участь у боях проти російських окупантів. Отримав звання хорунжого. У 20-21 роках був особистим ад’ютантом Симона Петлюри. У 40-х роках став ієрархом Автокефальної православної церкви. Був арештований Гестапо. Після другої світової війни очолив Українську православну церкву у США. УАПЦ очолював недовго. Помер у 1993-му в Канаді.
Між тим, незалежності від Москви хоче і та частина церкви, яка до 1991 року перебувала у складі РПЦ. Російська Церква за жодну ціну не готова втрачати Україну, тож іде на певні поступки – створює Українську Православну Церкву, але залежну від Москви. Митрополит Філарет вимагає більшої незалежності, однак у 1992 році його усувають з посади.
У жовтні 1992 року в Києві новий Православний собор за участю прихильників Філарета створює Українську Православну Церкву Київського Патріархату. З того моменту в Україні діє три православних церкви: УАПЦ, УПЦ Київського Патріархату та УПЦ Московського Патріархату.
У 1992 році Патріархом Київським обирають багатолітнього радянського в’язня та дисидента Володимира Романюка. Вперше його арештували у 1944-му за належність до організації українських націоналістів. Дали 10 років таборів. Вдруге у 1972-му за антирадянську агітацію. 7 років таборів і 3 роки заслання.
Володимир Романюк охрестив В'ячеслава Чорновола. У в’язниці заявив про свій перехід до Автокефальної Церкви. Патріархом Київським він пробув недовго. За 95-й рік він пережив кілька інфарктів і після чергового нападу помер. 18 липня 1995-го прихильники Київського Патріархату спробували поховати свого лідера на території Софії Київської. Їм заважали представники Московського Патріархату та спецпідрозділів МВС. Поховальна процесія перетворилася на криваве побоїще, яке увійшло в історію як чорний вівторок.
Наступником Володимира став Філарет Денисенко.
Протягом багатьох років Москва кричала про розкольників і про Україну, як її канонічну територію. Що ж, тепер після рішення Синоду Православної Церкви у Константинополі саме російська церква перетворилася на розкольників, а Україна перестала бути її канонічною територією. Історична справедливість відновлена.
Незнання історії не звільняє від відповідальності.
Джерело: 5.ua
