Багато хто вважає, що українські мотоцикли МТ "Дніпро" скопійовані з німецького BMW. А як було насправді?
На радість тим, хто вважає вітчизняну промисловість здатною тільки на копіювання, підтверджуємо: так, важкі мотоцикли радянського виробництва свого часу були безпардонно зідрані з німецької моделі. Але звинувачувати у плагіаті киян не варто – київський завод КМЗ випускав копію добре перевіреного в боях Другої світової радянського мотоцикла М-72. А ось де взялося креслення М-72? Про це і поговоримо.
Мотоцикл М-72 створювався для служби в армії, тому у порівнянні з німецьким прототипом у технологи допустили деякі спрощення
Моторизація Червоної армії почалася ще 1929 року, і тоді ж перші мотоцикли-одинаки з’явилися на службі у зв’язкових. Ближче до середини 1930-х в країні вже існувало кілька моделей важких мотоциклів з двигунами більше 500 см куб, які можна було використовувати із боковим причепом.
Громадянам мотоцикли М-72 (незалежно від заводу, де їх було випущено) не продавали аж до середини 1950-х років: весь випуск ішов до армії
Було створено конструкторське бюро з важкого мотоциклобудування, в якому працювали інженери з досвідом роботи на європейських мотозаводах. Вони ж допомогли обрати конструкцію для виробництва на радянських підприємствах. Вирішили скопіювати німецький BMW R31 зразку 1938 року (він же BMW-750). Свою роль у виборі зіграло декілька факторів: це була свіжа модель вже відомого на той час виробника, мотоцикл мав сучасні характеристики, пристосовану для масового виробництва конструкцію. І головне – R71 був схвалений німецькими військовими і прийнятий ними на озброєння.
Прототипом нашого М-72 послужив BMW-71 (на фото вгорі і внизу ліворуч). Відмінності були в оформленні і в деяких матеріалах
Оскільки баварський мотоцикл вільно продавався у Європі, засилати розвідників по креслення до штаб-квартири BMW не стали, а просто придбали у дилера в нейтральній Швеції п’ять новеньких R71. Які перевезли до Союзу і віддали конструкторам. Радянські інженери створили робочу технологічну документацію, дещо спростивши деякі специфікації. Наприклад, невідповідальні деталі – крила, ліхтарі тощо – вирішили виробляти з менш якісної сталі і з м’якішими вимогами до обробки поверхонь та точності розмірів.
Розсудили тверезо: для чого мотоциклу, скажімо, задній ліхтар з високолегованої сталі з ідеальною поверхнею, якщо він їздитиме в одній колоні з “тридцятьчетвірками”, та ще й невідомо, скільки проїздить до зустрічі, наприклад, із ворожою міною. Також змінили форму бензобака та переднього крила, додали заднє сидіння.
Усі радянські М-72 мали м’яку підвіску коліс, хоча навіть у нащадка BMW R-71 – культової моделі R-75 заднє колесо було підвищено жорстко
Перед запуском у виробництво мотоцикл назвали М-72, де М означала “московський” (першим виробником мав бути Московський мотозавод ММЗ), а цифра 72 була наступною після “батьківського” індекса BMW. Другим підприємством з випуску М-72 став Харківський веломотоциклетний завод, третім – Ленінградський завод “Красный Октябрь”. Виробництво на трьох заводах розпочали навесні 1941-го, а в червні розпочалася війна, яка сплутала заводчанам усі плани. Мотозаводи евакуювали на Урал (місто Ірбіт) та на Волгу (м. Нижній Новгород). Протягом війни мотоцикли М-72 виробляли у тисячах екземплярів, а після Перемоги картина трохи змінилася.
Київський мотозавод перші повоєнні роки випускав легкий 100-кубовий мотоцикл “Киянин” та мотоколяски для інвалідів. Але у 1951-му на нього перевели виробництво важких М-72 з Нижнього Новгорода – разом з обладнанням, технічною документацією та найбільш кваліфікованими фахівцями. Так розпочалася історія виробництва у Києві важких мотоциклів – спочатку М-72, потім лінійки К, а пізніше – моделей МТ, які згодом отримали власне ім’я “Дніпро”.
За радянських часів експлуатувати М-72 без коляски заборонялося
Відтоді у Союзі залишилося лише два заводи з виробництва важких мотоциклів – у Києві та Ірбіті, і кожне підприємство поступово відступало від єдиної конструкції М-72, по-своєму вдосконалюючи двигун, екіпажну частину та електрообладнання.
Джерело: auto.24tv.ua
