Кажуть, що раніше автомобілі створювали не маркетологи (як тепер), а інженери. Ось вам справжній переворот свідомості: в СРСР інженери не лише створювали автомобілі, але й… давали їм імена. Причому один інженер – відразу всім моделям.
Імена автомобілям зазвичай дають маркетологи – фахівці з автомобільного ринку та людської психології. Але так сталося, що в СРСР, де ринку не було як такого, всі автомобілі разом назвала одна людина – причому ніякий не маркетолог, а інженер за фахом і родом діяльності. Причому робив він це двічі – у 1943-му та 1964-му роках. Звали його Самуїл Челов, він був працівником заводу ГАЗ і одним з керівників створеного у 1943 р. бюро технічної документації.
Довгий індекс, який радянським моделям давали на заводах, не годився як ринкове ім’я. Але для “десятого” семейства використали його частину
Оскільки в країні ринкових відносин не було, державі доводилося втручатися навіть у дрібні технічні моменти. Тож для спрощення керування автопромом була розроблена система найменувань автомобілів і автокомплектуючих.
У деталей радянських авто каталожні номери починаються із заводського індексу моделі – для зручності модернізацій і логістики. У ГАЗ-11, “Волг” обох поколінь та сучасної “ГАЗелі” є однакові деталі
Групи цифр з наступних сотень віддали іншим автозаводам. Так, друга сотня дісталася ЗІЛу: ЗІС-101, ЗІЛ-130, ЗІЛ-131.
Виробникам, що випускали машини меншими тиражами, дали не повні сотні, а “половинки”. Завод МЗМА (пізніше – АЗЛК), що випускав “Москвичі”, отримав першу половину п’ятої сотні, завдяки чому народилися суперпопулярні “412-ті”. А позашляховики УАЗ отримали другу половину п’ятої сотні.
Моделі Дніпропетровського автозаводу мали б називатися цифрами з другої половини п’ятої сотні: ДАЗ-485, ДАЗ-451.
Цифрова індексація покривала не лише моделі автомобілів, але й двигунів: окремі мотори виробництва заводу, наприклад, ЯАЗ, теж мали виділену ярославським вантажівкам нумерацію: ЯАЗ-236, ЯАЗ-240 тощо.
Система найменування автомобілів 1966 р.
Зазначену систему найменувань радянських автомобілів задумали оновити й в 1966 році вийшов новий ГОСТ, яким запроваджувалася базова чотиризначна індексація – ЗАЗ-1102, ВАЗ-2101, КамАЗ-5320 тощо.
Запроваджена у 1966 р. чотиризначна система найменування легкових та вантажних авто використовувалася і в XXI столітті, в тому числі і в Україні.
Перша цифра означає клас автомобіля (для легкових та вантажних окремо), який визначався за об’ємом двигуна та сухою масою: 1 – особо малий (двигун до 1,1 л, маса до 0,8 т), 2 – малий (1,1 – 1,8 л і 0,8 – 1,2 т), 3 – середній (1,8 – 3,5 л і 1,2 – 1,5 т), 4 - великий (від 3,5 л, від 1,5 т).
Друга цифра зашифровує тип автомобіля: 1 – легковий, 2 – автобус, 3 - вантажівка, 4 – тягач, 5 – самоскид тощо.
Третя та четверті цифри – індекс моделі, надані машині заводом-виробником.
П’ята і шоста цифри – номери модифікацій моделі.
Врешті-решт назва автомобіля іноді виходить доволі громіздкою, але вона дозволяла уникати повторів в межах одного автопрому. Також за цими індексами автомобілістам можна вже за назвою уявити, що являє собою та чи інша модель.
“Нуль тридцять сьома” – під таким ім’ям відома серед фанатів канадська версія “шістки”. Насправді це частина заводського індексу ВАЗ-21061-037
Наприклад, назву ВАЗ-21061-037 слід прочитати як легкова модель власною масою до 1,2 т з двигуном 1,5 л в комплектації для ринку Канади. Між іншим, “шісток” у такій версії у Північній Америці у 1978 – 1983 рр. продали майже 13 000.
Цікаво, що при цьому ніхто не заважав до такого нагромадження цифр додати ще й власне ім’я – але це вже тема наступної розповіді.
Джерело: auto.24tv.ua
