Революція Гідності, окупація Криму, війна на українському Сході. Про події чотирнадцятого не лише пишуть, знімають і показують у кінотеатрах. Фактично вони дали поштовх для розвитку саме українського кіно.
Якщо в 2015 році за підтримки Держкіно митці створили і випустили вісім фільмів, то вже у 2019 – глядачі могли обрати, що подивитися з-поміж сорока шести.
"Після Революції Гідності, прийняття законодавчих актів, коли з'явилося фінансування на кіно. Кожен рік кількість фільмів збільшувалася. Особливо безпрецедентний був 2019 рік. Фактично кожного тижня була як не одна, то дві-три українські прем'єри", – каже голова української гільдії режисерів Жанна Максименко-Довгич.
Ці ж прем'єри спонукають блогерів усе частіше знімати огляди на YouTube. Розповіді про успіхи і "не дуже" українського кінематографу – збирають по кілька тисяч переглядів.
"У нас прокинулась і самосвідомість, і загальна цікавість до українських фільмів. В плані якості – на жаль, ми ще, якщо брати загальний показник – то ми далеко від середнього рівня. Але раз, двічі на рік палиця таки стріляє", – розповідає блогер Тайлер Андерсон.
За шість років українські стрічки встигли розповісти про кохання, стосунки, пригоди, історичні події чи війну. І все це у різних жанрах: від драм до комедій.
"У нас кіно україномовне стає все більш масове. Наприклад, взяти ті ж фільми, які продукує Дзідзьо чи "Скажене весілля" вони навіть примудряються збирати касу. На жаль, чи на щастя", – вважає Тайлер Андерсон.
Зібрати ж касу у 2020 році виявилося вкрай важко тим, хто презентувався у березні. До прикладу, вихід у прокат романтичної балади про історичні події в Україні "Толока" припав саме у день оголошення карантину – 12 березня. Не окупилася і воєнна драма "Черкаси". Стрічку глядачі змогли подивитися лише впродовж двох тижнів.
"Другий тиждень прокату відчувалося, що люди йдуть, є зацікавленість і що ця хвиля буде продовжуватися. Карантин не дозволив нам скористатися цим ефектом сарафану. Звісно, фільм не добрав грошей, не прийшла та кількість глядачів на яку ми сподівалися", – каже промопродюсер стрічки "Черкаси" Дмитро Майстренко.
Тоді ж у березні Кабмін взявся перерозподіляти кошти для коронавірусного фонду. А тому статтю видатків на культуру теж підрізали. Утім і заступитися за культурні гроші того місяця навіть не було кому, адже відомство лишилося без профільного міністра.
"Зараз ми маємо таку дірку фінансування, десь близько року-півтора і ми побачимо наступного року, коли не буде українського культурного продукту. Кожен рік недофінансування відкатує на два три роки назад", – переконаний співзасновник асоціації кіноіндустрії України Дмитро Суханов.
Економити на культурі не хочуть і в міністерстві. Проте і про перспективи на наступний рік нині не говорять.
"Немає рішень щодо акумуляції державних видатків по боротьбі з пандемією. Дуже хочеться вірити, щоби наших аргументів буде достатньо щоб забезпечити фінансування на тому ж самому розмірі як і в проекті бюджету 20-го року", – каже перший заступник міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв.
А доки у відомстві вірять, українські кіновиробники на низькому старті, щоби випередити Голлівудські прем'єри.
"У цій перерві я вбачаю тільки жирний плюс. Бо якщо людина зайде в кінотеатр і між умовним "Акваменом" і "Мої думки тихі", людина вибере умовного "Аквамена". А зараз умовного "Аквамена" немає", – вважає блогер Тайлер Андерсон.
Евеліна Михайленко, Ольга Сошенко, Михайло Третяк, "5 канал"
Джерело: 5.ua
