УКР РУС
» » "До бою! – і відкрили вогонь на ураження": як Луганський прикордонний загін один стояв проти штурму терористами РФ
Всі новини

"До бою! – і відкрили вогонь на ураження": як Луганський прикордонний загін один стояв проти штурму терористами РФ

До середини квітня 2014-го перетин кордону для російських громадян був легальним. Потім в. о. президента Олександр Турчинов видав указ, який забороняв громадянам РФ призивного віку перетинати кордон із Україною – і в сепаратистів розпочались проблеми, їм стало складніше отримувати підкріплення людьми.

Почали виникати окремі бойові зіткнення, і це дуже змінило життя прикордонників.

Кордон у Донецькій та Луганській областях на півдні розпочинався з Весело-Вознесенки і закінчувався Авіло-Успенкою. Це загалом відкрита місцевість, було доволі важко її переходити, особливо технікою, а бойовики потребували матеріальної допомоги насамперед. Відіграли велику роль і дві річки – Кальміус та Сіверський Донець, які частково перекривали кордон, таким чином створюючи оперативні зони, про які йтиметься далі. Кордон під Луганськом складний для перетину, тому основна частина всього перетину припала на територію від Авіло-Успенки до пункту переходу Ізварине. Саме тут відбувалися всі основні дії. Хоча російські регулярні війська починаючи з кінця травня та початку червня перевіряли стійкість кордону майже по всій території.


Війна в Луганську, прикордонники-5 канал

Усі населені пункти вздовж кордону до кінця травня контролювались сепаратистами. Тож українські війська повинні були займати позиції не в населених пунктах, облаштовувати території. Також під контролем залишались пункти переходу та території, де дислокувались прикордонні підрозділи.

Андрій Дроженко майже 10 років прослужив у Луганському прикордонному загоні. У 2014 році він не тільки обороняв державний кордон на території Луганщини, а й захищав свій загін, коли бойовики хотіли його захопити.

У студії "Таємниць війни" з Яною Холодною військовослужбовець, підрозділ якого зустрів події 2014-го року, зокрема процес окупації Російською Федерацією Криму.


На початку анексії Криму українські прикордонники перебували на посиленій охороні державного кордону десь із початку лютого місяця 2016-го року. У цей час в РФ відбувалася зимова олімпіада в Сочі, та прикордонники вже тоді охороняли кордон посилено, розповідає Дроженко.

– Тобто була інформація, що Росія почне військову агресію проти України?

– У той час були посиленні прикордонні наряди Російської Федерації ті, які ми бачили та спостерігали з суміжної сторони, через лінію держкордону. Вони постійно передислокувались, під'їжджали до кордону. Але це було під час олімпіади – після її закінчення вони почали вести себе нахабніше, могли під'їжджати на важкій техніці до кордону, розвертатися і їхати назад. Без переходу лінії кордону, чи інших дій.

Вони намагались показати, що "з вами буде те саме, що було в Криму". Так само зайшли зелені чоловічки в Крим, окупували територію, захопили наші прикордонні підрозділи, державні органи влади. Таким чином, вони нас провокували.


Війна в Луганську, прикордонники-5 канал

– Прикордонна служба після окупації Криму була готова до відбиття атаки і до того, що Росія може знахабніло зайти на Луганщину?

Так, тому що місцеві мешканці, які підтримували ідею незаконних "республік" у Луганській і Донецькій областях, блокували пункти пропуску "Ізварине" в Краснодонському районі, пункт пропуску "Довжанський", приходили з закликами "Россия войди", "русский мир", "русская весна".

Позаду них стояли озброєнні чоловіки, які підтримували інтереси Росії, а мирні мешканці стояли за ними. Вони прикривались живою силою.


Війна в Луганську, прикордонники-5 канал

– Чи була у вас якась особлива тактика? Що ви говорили своїм підлеглим? Реагувати? Застосовувати зброю чи ні? Говорили?

– Весь час майже всі наші прикордонні підрозділи знаходились у місцях постійної дислокації. По мобілізації було більше 600 осіб на посилення, які знаходились на лінії держкордону, на різних відділах прикордонної служби. Мобілізовані були з Харківщини, і це трохи стримувало той факт, що в нас були військовослужбовці за контрактом – мешканці Луганської області, які виросли, навчались та дружили з тими людьми, що підтримують "рускій мір". Хлопці, які прибули до нас по мобілізації, розбавили цю ситуацію, але все ж таки в наших людей залишалися сім'ї. Не всі хлопці залишились вірні Незалежній Україні.

– Який відсоток місцевих був у Луганському прикордонному загоні?

– У нас місцеві були всі, окрім офіцерів, які проходили службу в управлінні прикордонного загону, були керівниками прикордонних підрозділів.


Війна у Луганську, прикордонники5 канал

– Коли ви бачили, що хлопці схильні до ворожої ідеології, як ви з ними працювали, ви їх відсторонювали? Намагались говорити чи просто їх відпускали?

– Від початку анексії Криму ми підтримували наших прикордонників, які були в Криму. Ми до них писали звернення, листи, відправляли слова вдячності, підтримки. Проводили роботу з нашим персоналом, щоб не допустити зради. Серед наших військовослужбовців також. Постійно доводили їм інформацію про ситуацію в країні, в області, щоб підтримати військовослужбовців, щоб не було переходу на бік незаконних збройних формувань.

– Чи можете ви сказати, скільки людей у такий спосіб втримали?

– Майже половину втримали, які залишились.

– Російські пропагандистські ЗМІ говорили, що кордон не демаркований та, власне, це дає їм можливість спокійно заходити. На скільки ця теза відповідає дійсності?

– Демаркації кордону передує делімітація. Україна з Польщею, Словаччиною, Угорщиною підійшла до цього мирним європейським шляхом. Вони хотіли бути в європейському суспільстві та членами НАТО, – то там кордон делімітований та демаркований. Інша ситуація з Румунією: були спірні питання щодо острову Зміїного. З білорусами кордон делімітований, але поки не демаркований. А з Росією – згадайте події 2003 року: той же Крим, Керч, острів Тузла, де Росія захотіла захопити Керченську переправу. Тому що Азовське море спільне з РФ, і той, хто керував на той момент Керченською переправою, керував Азовським морем. Делімітація кордону з Росією є, а про демаркацію угоди не було підписано. Але Україна в односторонньому порядку по всій лінії кордону з РФ поставила інформаційні покажчики. Де написано "Увага. Державний кордон. Прохід і проїзд заборонено".


Війна в Луганську, прикордонники-5 канал

Російські військовослужбовці, які брали участь у війні на Донбасі, фотографувалися біля таких знаків на лінії державного кордону, показуючи, що вони там були.

– Чи збирали ви ці матеріали?

– Збирали. У нас є підрозділи, які все це відфільтровують і спостерігають за цим.

Прикордонні території, над якими Україна тимчасово втратила контроль, тоді були важливі не тільки для ЗСУ, а й для противника.

Після початку бойових дій у районі Слов'янська і Червоного Лиману, тобто на початку і в середині червня, одночасно було проведено захід на кордоні до КПВВ "Гуково" і під "Ізварине", що повністю перекрило сепаратистам можливість рухатися по цих лініях і отримувати постачання.

Основне постачання надходило на Луганськ, оскільки це була вже "ЛНР", на Донецьк і на Слов'янськ, який був тоді центром тяжіння.


Війна в ЛУганську, прикордонники..5 канал

Основні сили йшли з Москви і Підмосков'я, де у російських збройних сил величезні склади, а також із боку Ростова, з-під Новочеркаська – там уже була сформована на базі їхнього Південного військового округу база, з якої йшло конкретне цільове постачання сил, що знаходяться на території України.

Тому основне значення відігравали кілька пунктів переходу, за ними проходили великі дороги, якими можна було швидко дістатися в центр окупованої території. Це Куйбишеве, Довжанський, Гукове і Ізварине – саме за них і йшла основна війна з боку Росії аж до того, що вони почали проводити транскордонні обстріли зі своїх територій, щоб видавити наші сили і спокійно забезпечуватися.


Війна в Луганську, прикордонники-5 канал

Але найшвидша лінія йшла через КППВ Довжанський – Червоний Луч – Дебальцеве, звідти можна було швидко потрапляти на Слов'янськ, на Донецьк і – в разі необхідності – на Лисичанськ. Хоча Луганськ, Лисичанськ і Слов'янськ забезпечувалися окремо.

Так, саме на цьому відрізку зосередилися основні зусилля росіян, відповідно, і зусилля сил АТО. На середину червня нам вдалося перекрити більшу частину кордону, у противника залишалася відносно невелика ділянка – 80 км в районі КПВВ "Ізварине", яку вони контролювали.

– До 2003 р. прикордонна служба була демілітаризована, не було важкого озброєння, щоб захищатися від нападу. Коли настав умовний час Х для Луганського прикордонного загону, і як ви зустріли перший наступ бойовиків?

– На той час Луганський прикордонний загін мав озброєння стрілкове – автомати, кулемети крупнокаліберні і все. Не було важкої техніки, танків, БТРів, артустановок. Луганськ був окупований. Майже всі органи державної влади в травні, після "референдуму", перейшли до незаконної "ЛНР". Із доставкою озброєння в Луганськ були дуже великі проблеми, адже воно відразу могло потрапити до сепаратистів. У травні ми мали один БТР, переданий із навчальної частини прикордонного загону.


Війна у Луганську, прикордонники5 канал

– Як ви готувалися відбивати агресію бойовиків? У травні, які відомо, були вже напади, ваших колег брали в полон.

– У травні НЗФ (незаконні збройні формування – ред.) уже здійснили декілька спроб захоплення прикордонних нарядів, на відділі ПС Станиця Луганська було захоплено наряд. Наших військовослужбовців вони утримували в будівлі СБУ. Обстріляли наряд на відділі Бірюкове під час несення служби, обстріляні відділи ПС Станиця Луганська і Дякове. Дякове – "в омєстку" за те, що там затримали декілька автомобілів, що везли озброєння і боєприпаси з Росії у Слов'янськ на підтримку бойовиків. Уночі напередодні була захоплена зброя, і на вечір бойовики обстріляли відділ у центрі Дякового з мінометів.

Колони з озброєними людьми і боєприпасами проривалися через кордон України в бік Слов'янська.


Війна у Луганську, прикордонники5 канал

– Розкажіть про напад на Луганський прикордонний загін, коли довелося два дні утримувати оборону.

Цього наступу луганські прикордонники чекали з кінця травня 2014-го. Саме тоді представники "керівництва ЛНР" запропонували військовослужбовцям перейти на їхній бік. А начальнику Луганського прикордонного загону Сергію Дейнеці – очолити прикордонну митну службу "Новоросії". Війська відмовилися і їх попередили – буде штурм.


Війна у Луганську, прикордонники5 канал

Він розпочався 2 червня 2014 року о 4:00 ранку. Територію Луганського прикордонного загону, розташованого за 150 метрів від житлових будинків, обстрілювали з різної зброї – від автоматів, кулеметів та снайперських гвинтівок до ручних протитанкових гранатометів та мінометів. Вогонь російські найманці вели з дахів та квартир багатоповерхівок. Отже, відповідати прикордонники практично не мали змоги.

Штурмовик військово-повітряних сил, який прилетів військовослужбовцям на допомогу, не зміг з повітря знищити угруповання ворога. Бо терористи, виконуючи заповіді Путіна, вели бій, фактично прикриваючись мешканцями Луганська.


Війна у Луганську, прикордонники5 канал

За інформацією розвідки, у нападі брали участь майже 300 терористів. Протягом першої години бою 8 прикордонників були поранені, з них 2 – важко. Вони потребували термінових операцій. На зв'язок з частиною вийшли сепаратисти, яким потрібно було забрати своїх поранених та вбитих. Було домовлено про коротке перемир'я. 300 вивезли.

Щоб підняти бойовий дух прикордонників, начальник загону наказав увімкнути через гучномовець державний гімн. Він лунав з 7 до 11 ранку. На момент штурму в прикордонному загоні перебувало близько 170 військовослужбовців із Луганщини. Оскільки більшість бійців були місцевими, сепаратисти застосували давню практику психологічного тиску – увечері до будівлі підіслали батьків окремих військових. Шістьох контрактників, деморалізованих спілкуванням із рідними, довелося відпустити. Решта тримали оборону до ночі наступного дня, коли надійшов наказ покинути розстріляну територію.


Війна у Луганську, прикордонники5 канал

Зрешечені будівлі, згорілу техніку та понівечену інфраструктуру загону прикордонники залишали невеликими групами. Більше 30 перебралися у Луганський аеропорт, де тримали оборону бійці 80-ї десантної бригади. Решта переодяглася в цивільний одяг, знищила особові документи, щоб у разі затримання сепаратистами вони не бути ідентифікованими як прикордонники, і розійшлися по домівках. Останній прикордонник залишив загін о пів на 4 ранку з 3 на 4 червня.


Війна у Луганську, прикордонники5 канал

– Як ви відбивалися від цього нападу?

– Управління загону знаходилось у Луганську, квартал Мирний, 21. Це кінець міста – далі об'їзна дорога Луганськ – Краснодон. Загін розташовувався за житловими кварталами, де були мирні мешканці. Більшість наших військовослужбовців жила на Мирному кварталі. Я, наприклад, разом із сім'єю жив за три будинки від Управління.

– Потім із цих же кварталів бойовики обстрілювали?

– Так. 2 червня о 4:00 годині ранку майже весь склад прикордонного загону знаходився в управлінні. Ми чекали, що буде обстріл. Бо напередодні вже приходили представники НЗФ і пропонували здатися. Це залишався в Луганській області і в Луганську один загін, що міг чинити їм спротив. І це їм дуже дошкуляло.

На той час в Луганській області інших силових структур, які могли б дати опір, уже не було. ЗСУ, що підходили на посилення, були далеко за межами Луганська – у Старобільському, Новоайдарському, Біловодському районах. Ближче не було. Тільки Луганський аеропорт тримали десантники, щоб РФ не могла висадити там свій десант.


Війна у Луганську, прикордонники5 канал

– І от у 4 ранку починається масований обстріл...

– Обстріл почався раптово. Вартова служба побачила людей, які прямували в темряві в бік загону. Була дана команда "До бою!", і ми відкрили вогонь на ураження. Але після того, як по нас почали стріляти. Стріляли майже звідусіль із житлових будинків – ми були оточені 9-поверхівками, з яких по нас і стріляли.

– Але ж сили були нерівні, бо у вас на той час не було важкого озброєння.

– У них було стрілецьке озброєння і міномети. Мій робочий кабінет знаходився на 3 поверсі, і коли влучала міна від міномету в будівлю, то було чути, що ми тут довго не витримаємо.

– Чи ви запитували допомогу від інших підрозділів, від ЗСУ?

– Штаб АТО допоміг: авіація і вертольоти прийшли на допомогу. Але через пару годин бою. Вони вже зачистили "зельонку", де могли переховуватися терористи. Але ці засоби не могли застосовуватися в повну силу, бо бойовики стріляли з житлових кварталів. В першу чергу і ми, і льотчики мали на меті не допустити жертв серед мирного населення.


Війна у Луганську, прикордонники5 канал

– Ви були поранені.

– Я отримав поранення десь о 5-й ранку. Але відмовився від евакуації і залишився зі своїми побратимами, продовжував бій.

– Хто вам там надавав медичну допомогу? Ви говорили що було поранення в спину...

– Медичну допомогу надавала наша начальник медчастини Черкасова Вікторія Олексіївна. Вона тоді була єдиним медиком в управлінні. І єдина жінка. Вона була від початку бою і до кінця разом із нами. Під час штурму загону вісім прикордонників отримали поранення. Важко пораненим і більш-менш легким на першому етапі вона надавала першу допомогу.


Війна у Луганську, прикордонники5 канал

– Звідки взялася ідея запустити через гучномовець гімн України? Це була така спроба психологічно натиснути на терористів?

– Це була ідея нашого командира. Зараз він голова Держприкордонслужби, полковник Сергій Дейнеко. Їм гімн дуже дошкуляв, тому що його було чути майже у всьому кварталі. Це були гучномовці, які ми використовували під час урочистих заходів. Тому вони намагалися знищити державний прапор, який майорів над загоном, прапор Прикордонної служби і гучномовець. Щоб зламати нас.

– За два дні вас евакуювали, потім вже перекинули на мирну територію?

– В управлінні загону на той час перебувало близько 180 військовослужбовців. Ми були оточені бойовиками, а залишатися небезпечно – було би дуже багато втрат. Обстріли не припинялися, бойовики пропонували здатися. Командир Дейнеко твердо казав: ми не перейдемо, ми вірні Україні і будемо стояти до кінця. Були в них спроби привести рідних наших військовослужбовців – матерів, батьків. Стихав бій, вони не стріляли, підводили батьків місцевих, так хотіли їх зламати. Але ніхто з хлопців не залишив прикордонного загону.


Війна у Луганську, прикордонники5 канал

– Втрачені кордони. Для вас це особистий біль як прикордонника-фахівця, чи ви цю історію "відпустили"?

– Дивимося вперед, але пам'ятаємо, що це було в нашому житті. Ми не мріємо, а робимо так, щоб повернутися на свій квартал Мирний, 21 у місті Луганськ. Всі луганські прикордонники цього бажають. Після передислокації загону він деякий час перебував у Біловодську, Білолуцьку, потім у Старобільську, зараз – у Лисичанську. Але ми прагнемо повернутися назад...


Війна у Луганську, прикордонники5 канал

Довідка. Дроженко Андрій Олександрович. 36 років, народився на Кіровоградщині.

У серпні 2000-го року вступив до Національної Академії Держприкордонслужби України ім. Богдана Хмельницького. З 2004 по 2015 рік проходив військову службу в підрозділах охорони державного кордону, Луганського прикордонного загону Держприкордонслужби України.

З початком російсько-української війни виконував оперативно-бойові завдання з охорони та оборони державного кордону України у складі прикордонних підрозділів на лінії кордону з Російською Федерацією. Був у складі прикордонників, які на початку червня тримали оборону Луганського прикордонного загону. У ході протистояння з російськими найманцями отримав поранення.

У травні 2015-го року переведений для подальшого проходження служби до адміністрації Державної прикордонної служби України в місті Києві.

Джерело: 5.ua
Если вы заметили ошибку в тексте, выделите его и нажимите Ctrl+Enter
Информация
Комментировать статьи на сайте возможно только в течении {days} дней со дня публикации.
Опрос
За яку партію Ви проголосуєте, якби парламентські вибори відбулися найближчої неділі?
Дуейн Джонсон подарував ще один автомобіль
Девід Бекхем показав свою нову іграшку – створену спеціально для нього Maserati MC20 Fuoriserie Edition
Олександр Усик познайомився з найдорожчими автомобілями сучасності
Ілон Маск став "Людиною року" за версією журналу Time
Уилл Смит признался, что хотел уйти из жизни из-за домашнего насилия в семье
Мультимедіа
Білоруський КГБівець розговорився в українському полоні: цікаві факти
МІЛЬЙОННА БОТОФЕРМА ПОРОШЕНКА: як росіянин створив для «гетьмана» систему поширення фейків та зради (Відео)
Росія набирає в свою армію прихильників нацизму
Пленных в Попасной приказано убить (Перехоплення)
Російський загарбник залишив передсмертне послання рідному брату: закликає не їхати на війну в Україну