Видання розповідає історію третього із затриманих ізраїльтян, який приїхав до Білорусі з родиною у відпустку, проте провів три доби в ув'язненні. 40-річний уродженець Мінська Олександр Фруман відмовився від білоруського громадянства ще в 2002 році. З Білорусі до Ізраїлю він емігрував в 1998 році, відслужив строкову службу в ЦАХАЛі, працював в ізраїльській національної страхової компанії та в Банку Ізраїлю. Живе в Модіїні, де керує командою дата-аналітиків фінансової платформи Investing.com. Напередодні виборів президента сім'я Фрумана прилетіла до Мінська. Там вони орендували квартиру в центрі білоруської столиці. Чоловік хотів показати дружині та синові місто, де минули його дитинство та юність. Фрумана затримали 10 серпня, коли вони з родиною гуляли в центрі.
"Ми гуляли весь день парками: чисте спокійне місто, жодних заворушень. Зайшли у великий книжковий магазин на проспекті Незалежності. Після цього ми побачили, що на проспекті Незалежності стоїть жовтий автобус, а біля нього лежить купа щитів з написом "Міліція". Мені здалося, що вийде цікавий знімок, і я зробив фото", – розповів чоловік.
Потім, за словами ізраїльтянина, з автобуса вибігли семеро "омонівців", скрутили його і почали бити прямо на очах у дружини, а потім закинули в автобус. Силовики заявили, що він "фотографував автобус з метою спланувати напад". Затриманий пробув у білоруських СІЗО та в'язницях 78 годин – кілька годин в автобусі разом з іншими затриманими, потім ніч і ранок в Совєтському РУВС Мінська, а решту часу – у в'язниці в місті Жодіно Мінської області, куди відвезли частину затриманих. Весь цей час Олександра Фрумана, як і інших, били та піддавали знущанням. Заяви чоловіка про те, що він є громадянином Ізраїлю, лише погіршували його обставини. "Я сказав їм, що я – громадянин Ізраїлю, і щоб вони подзвонили в посольство. У відповідь почув на свою адресу дикий мат і грубі антисемітські жарти. Вони сказали, що я не до кінця пройшов обрізання, і треба мені його "повторити". Погрожували вбивством. "Якщо будеш продовжувати качати права і вимагати дзвонити в посольство – ти з цього автобуса не вийдеш", – розповідає Фруман про момент затримання.
Аналогічна ситуація сталася також у внутрішньому дворі РУВС, де затриманих змусили стояти з руками за спиною, низько схилившись над колючим дротом. "Ти стоїш біля паркану в незручній позі, а перед тобою на землі – колючий дріт. Якщо почнеш падати, впадеш в нього обличчям. Ми боялися поворушитися. За спробу поворухнути затерплою ногою ти отримував удари палицею", – описує ситуацію ізраїльтянин. "Один із працівників величезного зросту був у шоломі та в масці, так що його неможливо було ідентифікувати. Він кричав людям, щоб вони опускали голови ще нижче, і бив кожного. Я бачив, як він проходить, і намагався опустити голову так низько, як міг. Думав, хоч би не зачепив, але ні, він все одно мене вдарив. На це я йому сказав, що я – громадянин Ізраїлю і вимагаю, щоб про мене повідомили в посольство. Він закричав: «Ах, ти громадянин Ізраїлю!" і вдарив мене палицею в живіт. Якби я промовчав, то не отримав би цей удар. А потім він повернувся до товаришів по службі та сказав: "Дивіться, у нас тут громадянин Ізраїлю! Приїхали тут нам країну руйнувати!",– розповів Олександр Фруман.
У Совєтському РУВС, розповідає Фруман, що катуваннями керував особисто начальник цього управління. "Він сам з особливою пристрастю бив людей. Поруч зі мною стояв молодий чоловік зі зламаною і розпухлою рукою. Він більше не міг її утримувати. Начальник РУВС підійшов до нього і з матом через кожне слово сказав: "Тобі що, незрозуміло, що треба руки підняти?". Хлопець відповів, що не може, тому що рука зламана. Тоді начальник схопив його за руку, різко смикнув догори та вдарив об паркан", – додав Фруман.
За словами ізраїльтянина, так затримані простояли до 4-ї години ранку, приблизно лише раз на дві години їм давали одну пляшку води на всіх – понад 60 осіб. Потім дозволили сісти на асфальт у внутрішньому дворі РУВС, піднявши руки за голову: "Але коли ти сідаєш на холодний асфальт при температурі +10, тобі стає ще холодніше, – зазначає він. – Я – чоловік, пройшов різне в житті, можу справлятися з подібними ситуаціями. Але з нами стояла ця 51-річна жінка, Наталія, і виконувала все те ж саме, що й ми… Я не знаю, як вона це витримала". За розповіддю Фрумана, жінка, затримана з ним в один день – 51-річна юристка, колишня викладачка БДУ, яка на виборах голосувала за Лукашенка. Вони з чоловіком йшли у магазин у торговому центрі неподалік від просп. Незалежності. Побачивши ланцюг ОМОНу, який перекрив вулицю, чоловік жартома запитав у них: "Чому туди не можна, там коронавірус?". Після цих слів пару побили та затримали, розповів Фруман.З Мінська Олександра Фрумана та інших затриманих вранці 11 серпня перевезли до в'язниці в місті Жодіно Мінської області.
"Люди в автозаку лежали один на одному. Піді мною хлопець втратив свідомість. Відбувалося це так: людина стає на коліна, руки за спиною, спина зігнута, головою уткнулася в підлогу. Я стаю за ним, теж на колінах, навалюється на нього. Міцнішим чоловікам зав'язували руки пластиковими стяжками – так сильно, що кисті рук синіли. Деяким вдавалося їх розтягнути, але якщо "омонівці" це помічали, людина отримувала неймовірну кількість ударів по спині", – описує Фруман завантаження людей в автозаки.
За словами Фрумана, на в'їзді до Жодінського СІЗО розтягнувся півторагодинний затор з автозаків. Конвоїри нарешті дозволили людям в автозаку сісти на підлогу та заговорили із затриманими. "Омонівці" почали нам розповідати, які ми погані, і який Лукашенко хороший. Розповідали, що нам платять по 150 доларів кожному. Причому я дивлюся йому в очі і розумію: він в це вірить! Потім вони почали нам пояснювати, чому так лютують. Вони розповідали нам байки про те, що вже понад 100 "омонівців" з проломленими головами лежать в лікарнях, і за них вони мстяться. Я думаю, це їм навмисне розповіли, щоб визвірити сильніше", – припускає Фруман.
За його словами, в СІЗО Жодино заарештованим вдалося видихнути, але працівники "зони" для кримінальних злочинців поводили себе набагато коректніше, ніж ОМОН. В Жодіно Фруман познайомився і з польським журналістом на ім'я Каспер. "Він поліглот, прекрасно знає російську і ще кілька мов... Його у Фрунзенському РУВС Мінська побили з пристрастю тільки за те, що він поляк: "Ви, поляки, приїхали нам тут країну руйнувати. Ви там всі в Європі геї, під**аcи. Чого ви сюди прете?"– говорили йому", – розповідає ізраїльтянин.
За його словами, білоруські спецслужби незадовго до звільнення вмовляли поляка не розповідати про побачене в СІЗО, однак той відмовився. Зрештою ізраїльтянина та поляка звільнили одночасно. Фруману сказали, що його документи втрачено і відпустили чрезе 78 годин після затримання. "Зараз я без паспорта. Завтра або післязавтра посольство Ізраїлю має видати мені новий паспорт. Цікаво, що я бачив свій паспорт на столі в Совєтському РУВС, серед купи протоколів – він один там був такий, я здалеку пізнав його по обкладинці. Виходить, спочатку білоруська влада викрала ізраїльтянина, а потім вкрала його документ", – заявив він.
"Мабуть, вони думали, що у мене подвійне громадянство – Ізраїлю та Білорусі. В такому випадку білоруська влада може сказати: "Нічого не знаємо, це – громадянин Білорусі" – і робити зі мною, що хоче. […]. Колись я шкодував про це [відмову від громадянства], але тепер мене це врятувало життя", – переконаний Фруман. Як повідомляв 5 UA, у Білорусі страйкують найбільші заводи – Лукашенко прилетів до робітників. Джерело: 5.ua
