Зелені свята, які тісно пов'язані з природою, культом рослинного світу, магією заклинання майбутнього врожаю.
Своїм корінням свято сягає сивої давнини. Ще стародавні римляни святкували день троянд – Rosaria, або Pаrentalia – свято предків, коли гробниці й могили встеляли квітами. Від римлян традиція перейшла на Балкани, а згодом поширилася Європою. В Україні слово "русалії" відоме з літописів ХІ століття, коли згадується в значенні ігрищ поруч зі словами "скоморох" і "гусла".
Із запровадженням християнства свято увійшло в церковний календар як Зішестя Святого Духа, П'ятидесятниця або Трійця. Згідно з Євангелієм, на 50-й день після Воскресіння на апостолів зійшов Святий Дух. Учні Христові заговорили різними мовами й понесли у світ Слово Боже. Зішестя Святого Духа вважається однією з найголовніших подій і вшановується нарівні з Великоднем і Різдвом.
Свято Трійці символізує початок літа, день прославлення процвітаючої природи, найзеленіше свято у році. Вважається, що саме в цей день Бог створив Землю і засіяв її зеленню.
Християнська традиція святкування Трійці переплелася з дохристиянськими віруваннями українців. У народі це свято відзначають три дні. Зеленими їх називають тому, що нібито в цей день Бог створив землю і засіяв її зеленню; дехто вважає, буцімто Христос, Петро та Павло, йдучи дорогою, присіли під зеленою кроною дерева, а тому й триденне свято.
Найбільшим символом, звісно, є сама Свята Трійця – три Божественні образи, досконала і єдина нероздільна сутність.
Три святі особи це: Син, Отець, а також Дух Святий. Матеріальним символом свята є зелень. Вважається, що це пов'язано з трьома моментами:
-
момент, коли Господь передав Мойсею святі скрижалі із законами, відповідно до котрих повинен жити народ ізраїльський, довкола пророка заквітла земля;
будинок, у котрому на апостолів зійшов Дух Святий, також традиційно прикрашався зеленню;
процес цвітіння зелені можна асоціювати із розквітанням людської душі, коли вона наповнюється радістю та благодаттю.
У Зелену суботу, напередодні Трійці, домівки прикрашали свіжою зеленню: букетиками з чебрецю, м'яти, любистка, полину, материнки та гілками берези, липи, клена, явора, які застрикували за образи, розвішували по вікнах, стінах. Долівку встеляли татарським зіллям (лепеха або аїр) – травою, що росла, як казали, там, де проходили шляхи татарських набігів на Україну. Вхід до хліва і глухі кутки подвір'я уквітчували осикою, щоб "відьми не заходили".
Трійця – це остаточне прощання з весною і зустріч літа. "Трійця трьома святами багата: квітами, травами й рум'яним літом", – казали в давнину.
У Зелені свята в деяких місцевостях України були звичаї, пов’язані зі священними деревами. Наприклад, на Лівобережжі був обряд водити тополю.
"Водіння Тополі"
На другий день Трійці святкують Богодухів день. Серед численних обрядів на Лівобережжі досить відомим був "водіння Тополі". Дівчата обирали з-поміж себе "Тополю" – найкрасивішу дівчину. Вона мала ходити з піднятими над головою руками. Для зручності їх прив'язували до двох палиць, прикрашали стрічками, намистом та хустинами. Обличчя, щоб не впізнати "Тополі", закривали віночками, а стан – різнокольоровими плахтами. Під супровід пісень гурт обходив односельців. Господарі, до яких заходила віншувати "Тополя", радо зустрічав процесію і, приймаючи від неї добрі побажання (головним чином, приплоду худобі і гарного врожаю), щедро обдаровував учасників обряду. Після цього усі йшли в поле "розбирати Тополю".
"Козулі"
За народними традиціями, на Трійцю проводилися дівочі гуляння та ворожіння на судженого. Дівчата пекли "козулі" – круглі коржі у вигляді вікна. Ці "козулі" разом з яєчнею, пирогами, квасом складали обрядову трапезу, яку дівчата влаштовували в гаю після "завивання берізки". А ще на Трійцю дівчата рвали квіти й плели вінки, які тримали як обереги від русалок до Петрівки.
Водіння Куща
Цей обряд дуже подібний до "водіння Тополі", але – переважно на протилежному боці Дніпра. Споконвіч у ньому брали участь лише дівчата. Вони гуртувалися в гаю або лузі, обирали поміж себе найвищу та найгарнішу дівчину, наряджаючи її "Кущем". Красуню заклечували з ніг до голови зеленими гілками з клену, липи або в'язу.
До них обов'язково вплітали любисток і м'яту. Такий пишний одяг, що нагадує живий кущ, потрібен, аби господар, до якого приходили віншувати, чи зустрічні люди, не впізнавали б односельчанку. Куща обов'язково обдаровували яскравою стрічкою (щоб була гарна молодичка) та намистом (щоб жито колосилось чисто).
Решта дівчат вбирались у святковий одяг. На відміну від "водіння Тополі", у гурті з "Кущом" мала бути непарна кількість дівчат – три, п'ять або сім. У селі таких ватаг набиралося до десятка, а то й більше. Узявшись попід руки, вони з троїцькими піснями йшли через усе село, ходили від хати до хати.
Посередині – замаєний зеленню "Кущ", який увесь час мовчав, вшановуючи цим пращурів, через те, що вірування в "Куща" були пов'язані із культом померлих, які о цій порі нібито з'являлися на землю й тимчасово перебували у трійчаній зелені. Українці вважали, що на кожному листочку клечання "гойдається" душа прадіда чи прабабусі, спостерігаючи за нами.
Після цього гуртом ішли не в поле, а до річки, співаючи та задобрюючи русалок-мавок, які після Клечальної неділі, в Русальний тиждень, виходили з води та полюбляли завдавати шкоди тим необережним, що потрапляли на береги водоймищ або в поля й ліси без чарівних оберегів – полину й любистку.
Завивання берізки
Вранці у Зелену неділю дівчата беруть харчі, закликають хлопців, і з піснями-веснянками та гаївками йдуть у ліс чи в гай. Там грають, співають, хороводять, а потім сідають і разом їдять усе, що принесли. Після цього шукають в лісі молоді берізки, що мають тонкі і довгі гілля-пруття – і з того тонкого гілля на самій березі завивають вінки, співаючи відповідних пісень:
"По саду ходжу, виноград саджу,
Посадивши, та й поливаю,
Ой, поливши, та й нащіпаю,
Нащіпавши, віночка зів'ю,
Віночка звивши, на воду пущу:
Хто вінка пійме, той мене візьме…"
Хлопці можуть допомагати – кожен своїй дівчині – завити вінок на березі.
Звивши вінок на живій березі, хлопці їх обережно відламують і доручають дівчатам. А дівчата забирають додому і пізнім вечором йдуть до води і пускають їх на воду, як на Купала, споглядаючи, чи швидко пливуть, чи не підуть під воду, чи з'єднається з іншим вінком, на який загадала дівчина, чи не пристане до берега, тощо. Якщо вінок поплив за течією – йти заміж, до берега приб'є вінок – ще рік у дівках сидіти, потонув – милий розлюбив.
Троїцькі розваги починалися з понеділка і тривали цілий тиждень. Зазвичай їх влаштовували в лісі чи в полі, на вигоні за селом.
Подекуди молодіжні забави й танці проходили біля спеціальних лаштунків – ігорного дуба чи явора. Вони являли собою довгу жердину, до якої зверху горизонтально прикріплювали колесо, прикрашене квітами, гіллям, стрічками.
Повір'я на свято Трійці
-
Протягом багатьох років слов'яни були переконані, що купатись під час Зелених свят не можна не тільки у незнайомому водоймищі, але й у домашніх умовах. Вважалося, що людину могли русалки затягнути у водойму або начаклувати так, що людина захлинеться, навіть купаючись у власному будинку.
-
Серед хатніх робіт, від котрих обов'язково потрібно було відмовитись, варто назвати: шиття, прибирання, миття та прання. Також нічого не можна робити на городі та в саду.
Вберегтись від нещасть та захистити своїх рідних можна в тому разі, якщо щедро на свято Трійці роздавати милостиню нужденним. Нікого, хто просить про допомогу в цей день, не можна оминати своїм милосердям.
У Карпатах з Зеленою суботою пов'язаний також звичай просити одне в одного вибачення.
За дохристиянським віруванням, на Зелені свята мерці вдруге (після Великодня) виходять на світ із землі. У деяких регіонах відзначалися Поминальні дні – готувалася обрядова їжа, частиною обряду було речитативне "розмовляння з предками" над могилками. Могили предків обсипали клечаним зіллям. На кладовищі влаштовували панахиди. Ця традиція подекуди збереглася до наших днів.
Крім того, в Україні був звичай на Богодухів день (понеділок) освячувати криниці (вважалося, що саме в них переховуються русалки).
У народі вірили, що якщо посвататися на Трійцю й одружитися на Покрову (14 жовтня), то сімейне життя буде довгим і щасливим.
