У співтоваристві "дизелістів", як, наприклад, і у фанатів "електричок" або власників "опозитників", є свої секрети, переконання і повір'я. Наприклад, багато власників дизелів люблять підливати в бензобак масло. Навіщо?
В принципі, масло в пальному – це не дивина, а звична справа для власників двотактних моторів, які все ще використовуються на мопедах, бензопилах, моторних човнах та іншому маломірному транспорті. Його додають в бензин, щоб забезпечити змащення кривошипно-шатунного механізму і циліндро-поршневої групи, адже двотактники не мають власної системи змащення з маслонасосом, каналами і запасом масла в піддоні.
Виробники двигунів і ПММ завжди узгоджують між собою всі тонкощі роботи систем живлення. Приносити сюди свої ідеї користувачам-автомобілістам не варто.
Але навіщо підгодовувати маслом автомобільні дизелі, які вже років п'ятдесят як не випускаються в двотактному виконанні? Можливо, дизелеводів спокушає маслянистий відтінок їхнього палива, і вони в бажанні почастувати свою "ластівку" додають масла за принципом "кашу маслом не зіпсуєш"?
Як не дивно, найчастіше аргументація саме така, хоча і виражається іншими словами. Нібито масло в дизпаливі покращує змащування паливного насоса високого тиску і частково – форсунок, чим продовжує ресурс системи живлення. Серед апологетів підлива масла в ДП чомусь прийнято вважати, що сучасна солярка "суха" і погано змащує пари тертя в насосі – а значить, їй потрібна допомога.
Перевірити, наскільки реальна ефективність такого методу продовження ресурсу паливної апаратури, непросто. Для цього потрібні серйозні порівняльні тести з інструментальним контролем, які доступні лише автовиробникам і виробникам масел – адже для цього потрібні лабораторії найвищого рівня.
Сучасне дизпаливо за складом відповідає сучасним двигунам, інакше автовиробники не возили б офіційно в країну дизельні версії своїх моделей.
Однак ні перші, ні другі не вважають підмішування масла в паливо прийнятним. У всякому разі, ми жодного разу не зустрічали подібних рекомендацій з боку виробників автомобілів і компонентів паливних систем. Ба більше, саме представники автовиробників свого часу – в період 2004-2006 рр. – дали добро на офіційні поставки в Україну дизельних комплектацій автомобілів. І донині принципових нарікань на якість дизпалива на українських АЗС ніхто з "офіціалів" не озвучує.
Ще один аргумент за підлив масла в ДП – двигун працює тихіше, що сприймається як свідчення оптимізації його роботи. Та дипломовані інженери-мотористи пояснюють це погіршенням властивостей дизпалива через присутність масла. Така суміш гірше запалюється, і кожна порція палива в циліндрі довше горить, тиск газів в циліндрі на робочому такті наростає повільніше – звідси і тихіша робота. Природно, одночасно падає і потужність мотора.
Разом з тим експерти відзначають, що присутні в двотактних маслах – а саме такі прийнято доливати в солярку – домішки металів (цинк та інші) при постійному застосуванні можуть засмічувати отвори форсунок та їхні клапани. Це стосується як класичних дизелів з механічними форсунками, так і дизелів з системою живлення Common Rail.
Єдине, що можна домішувати в дизпаливо – це присадки, схвалені виробником двигуна.
При використанні високоякісного ДП накопичення частинок металів компенсується миючими присадками в ньому, а якщо солярка береться дешева, забруднень апаратури не уникнути. Ті ж метали, утворюючи вогнетривкі смоли, здатні забивати сажовий фільтр вихлопної системи – там, де він є.
Рекомендація Авто24
Погодьтеся, навряд чи рядові користувачі-автомобілісти, навіть з великим досвідом, краще розбираються в робочих процесах дизельних двигунів, ніж професійні конструктори і вчені-хіміки з нафтопереробних виробництв. Так навіщо ж придумувати якісь рецепти і ризикувати машиною і грошима? Якщо вже дуже хочеться поліпшити щось малою кров'ю в роботі паливної системи, використовуйте присадки до дизпального від авторитетних виробників – їх у продажу предостатньо, причому різного призначення.
Джерело: auto.24tv.ua
