У Києві презентували фільм "Незабуті" про те, як 100 років тому українці виборювали свою незалежність – відео

Чотири тисячі кілометрів сусідньою Польщею. Десятки відвіданих кладовищ та години спілкування з героями фільму "Незабуті". Це про події, які відбувалися 100 років тому. Фільм створили на спогадах дітей та онуків УНРівців, які нині живуть у Польщі. Детальніше розповість кореспондент "5 каналу" Валерія Павленко. Рік кропіткої праці. Кілька тисяч кілометрів Польщею і ось результат. Автор фільму "Незабуті" Олег Криштопа каже: "Це було дві поїздки до Польщі. 8 і 10 днів. Понад 4 тисячі кілометрів, захід, південь, північ, схід Польщі". Документальний історичний фільм. У годину часу вклали понад 10 історій. Людей, чиї батьки брали участь у боротьбі за незалежність України ще сто років тому. "30-тисячна армія Української народної республіки, зазнавши військової поразки, пройшла тодішній кордон і була інтернована колишніми союзниками-поляками у табори інтернованих. Власне фільм про те, як склалися їхні долі, що з їхніми могилами", – каже Криштопа. Автор проєкту – Олег Криштопа пояснює: дізнатися про минуле того часу нині важко. Архівів практично не лишилося: "Виселити з рідних земель, розселити по дві-три сім'ї на одне село. На так званих землях Обзескани – землі відійшли Польщі, колишні німецькі землі. "Незабуті" звучить, а виглядає, як забуті. Такий знак питання". Знайти відповіді для історії фільму намагалися в осередках козацького товариства. Знайшли фахівців військової еміграції УНР. Василь Ільчишин, голова київського осередку козацького товариства "Чорні запоріжці", каже: "Представників, які мешкають на етнічних землях Закерзоння. Тобто ті люди, вони були активними завжди, вони знають історію, і тому інформація ця була завжди". Водночас зі зйомками фільму автор проєкту створив і книгу. Теж про українців у Польщі. Утім, етнічних. "Українців, громадян Польщі, які там жили з діда-прадіда. Більшість із них постраждали від акції Вісла. З 1944-го року почався так званий добровільний обмін населенням. Добровільно в лапках були такі, хто справді погоджувався, але переважно примусово. Садили у поїзди і переганяли кудись", – розповідає Криштопа. Після прем'єри команда проєкту вирішила скоротити кіно. Прибрати щонайменше 25 хвилин, щоби документальна стрічка вклалася у хронометраж шкільного уроку історії. Валерія Павленко, "5 канал" Джерело: 5.ua