Агентство взялося за випуск та тестування зондів, які мають збивати метеорити з їхніх орбіт таким чином, аби ті не поцілили по нашій планеті. В цій програмі їм допомагають європейці. Втім, йдеться не лише про "ефект більярдної кулі".
Удар великого астероїду може просто знищити все людство. Якщо, скажімо, завтра орбітальні телескопи зафіксують подібне небесне тіло, яке прямуватиме курсом на зіткнення з Землею – Землі, відверто кажучи, не буде, чим захиститися. Жодної бодай трохи ефективної системи відвернення подібної катастрофи в жодної країни світу нема.
Як розлучити "близнюків"?
Тепер, вважає NASA, це має змінитися. Агентство розпочало розробку та підготовку космічних зондів, які мають "відбивати" загрозливі астероїди в космосі. Перший практичний експеримент із такого "відбиття" заплановано провести в жовтні 2022 року. Якщо вийде – на орбіту Землі буде виведена ціла ескадра подібних зондів, які чатуватимуть за загрози в повній бойовій готовності – про всяк випадок.
Об'єктом для експерименту був обраний подвійний астероїд Дідімос – дві порівняно великих космічних каменюки, які літають поруч одна з одною. Більша з них має приблизний діаметр у 800 метрів, менша – близько 150 метрів. Обидва «близнюки» пересуваються по космосу на відстані близько кілометра один від одного. Подібні подвійні астероїди трапляються доволі часто – приблизно кожен шостий метеор, який обертається навколо землі, складається принаймні з двох об'єктів.
Проблема полягає в тому, що, якщо астероїд подібних розмірів справді вдарить по Землі – станеться лихо. Його маса дасть змогу йому дістатися земної поверхні й не згоріти в атмосфері, а вибух, якого може спричинити така «бомба», буде нищівнішим, ніж вибух ядерної боєголовки. З іншого боку – насправді, немає жодної потреби надсилати до такого небесного тіла кораблі з астронавтами чи запускати в космос ті ж ядерні ракети, як це робили герої численних "апокаліптичних" блокбастерів. Досить просто міцно вдарити по астероїдові, аби змінити його орбіту таким чином, щоб він пролетів повз Землю – й нехай собі летить далі...
Саме таким "космічним більярдом" і бажають зайнятися американські вчені. 500-кілограмовий зонд із назвою "Дарт" має 7 жовтня 2022 року якомога міцніше штовхнути менший з "братів-Дідімосів", розігнавшись для цього до швидкості в 21 600 кілометрів за годину. Цей поштовх повинен змінити орбітальну швидкість астероїда лише на 0,4 міліметри на секунду – начебто й небагато, але досить, аби цей ефект можна було б зафіксувати та виміряти за допомоги земних телескопів. Якщо вдасться – це буде доказом, що зміна імпульсу або "ефект більярдної кулі" функціонує й в космосі. В цьому й зараз ніхто не має особливих сумнівів, але все ж таки слід подібні речі перевіряти на практиці.
Як поцілити кулею в кулю?
Насправді, втрапити в космосі в подібну ціль – справа не така вже й проста. Є така ковбойська примовка – мовляв, легше через океан поцілити кулею в кулю. Воно, певно, й справді легше, бо тут доведеться поціляти малесеньким (за космічними масштабами) зондом в трохи більший астероїд, через мільйони кілометрів "світового океану", та ще й за умови, що астероїд той летить із шаленою швидкістю.
NASA буде дробити астероїди
Для цього доведеться якомога краще підготуватися та прицілитися. Ще й зробити це заздалегідь. "Стартове вікно" для зонда Dart (мається на увазі не стрілочка, якою поціляють в мішень у відомій грі, а абревіатура Double Asteroid Redirection Test) розміром 12,5 на 2,4 метри буде відчиненим з кінця грудня 2020 року до травня 2021 року. Саме в цей часовий проміжок треба буде запустити ракету, аби зонд дістався Дідімоса. Раніше чи пізніше – і він пролетить повз ціль.
На момент рандеву "Дарта" та Дідімоса подвійний астероїд масою приблизно в 530 мільйонів тон перебуватиме на відстані приблизно в 11 мільйонів кілометрів від Землі. Автоматична та автономна навігаційна система має потурбуватися про те, щоб зонд справді поцілив у метеор, а бортова камера повинна все це зняти та передати на Землю.
Насправді, відкритий 11 квітня 1996 року подвійний астероїд Дідімос ніякої небезпеки для Землі собою не являє – його, власне, й обрали для експерименту саме тому, що його орбіта проходить досить далеко від нашої планети й навіть у випадку, якщо удар зонда зрушить його в якийсь неправильний бік – він все одно промине Землю на великій відстані. Ідеально для тесту.
А перевірятися буде не лише сама концепція "більярдної кулі". Йдеться ще й про перевірку нового електричного (іонного) двигуна NEXT-C – і ця перевірка може виявитися хіба що не важливішою, ніж гра в "космічний більярд". Тому що іонний двигун, омріяний поколіннями дослідників – це, практично, ключ до всієї Сонячної системи. Космічні кораблі з таким двигуном і справді зможуть, як мріє Ілон Маск, забезпечити заснування колоній на Марсі, а вже Місяць стане своєрідним "заднім подвір’ям" Землі.
Втім, до цього ще дожити треба, а поки що перший космічний іонний двигун, розроблений вченими з дослідницького центру Гленна в Клівленді, буде встановлено на Dart. Зонд буде обладнано сонячними батареями, які мають підживлювати двигун в дорозі. Іонний потік забезпечить зондові потрібну швидкість.
Разом і метеори бити легше
Хоча програма Dart вважається розробкою NASA та університету Джона Гопкінса, без міжнародного співробітництва тут не обійшлося – власне, як і в будь-якому космічному проекті. В здійсненні програми американським вченим допомагають їх європейські колеги з космічного агентства ESA. Вони розробляють власний, дублюючий зонд, який теж має летіти до астероїда Дідімос. Зонд "Гера" має стартувати в 2023 році й летіти за "Дартом", аби мати змогу записати дані про зіткнення американського зонду з метеором – дублювання в космосі ніколи не завадить, дані мають дістатися Землі за будь-яку ціну.
Окрім того, ESA дала завдання приватній дослідницькій компанії GomSpace розробити наносателіт, якого треба буде висадити на меншому з астероїдів Дідімос (його ще називають Дідімун). Зонд "Ювентас" вартістю в 400 тисяч євро та розміром приблизно з коробку для черевиків має виміряти поле тяжіння астероїду та його внутрішню структуру.
Ці дані теж є важливими для розробки сталої технології відбиття астероїдів від Землі. Тому що поведінка кожного такого об’єкту при зіткненні напряму залежить від того, з чого він складається, яку має щільність та який рельєф поверхні. Ніхто ж не бажає вперіщити по астероїдові так, що він, наприклад, розвалиться замість того, щоб відскочити, й уламки посиплються-таки на Землю...
Поки що людство продовжує залишатися беззахисним перед ударами астероїдів – нема ніякої техніки, нема жодної концепції. Нинішній експеримент – це лише перший крок. Навіть, якщо він буде вдалим – минуть десятки років, доки система захисту буде повністю вкомплектована та готова. Можна лише сподіватися, що до того моменту людство виживе – чи астероїди не впадуть, чи самі себе не повбиваємо... А чи слідом за Маском розселимося по Сонячній системі.
Більше новин, що стосуються подій зі світу технологій, ґаджетів, штучного інтелекту, а також космосу читайте у розділі Техно
