Люди, що були міцнішими за бетон. 16 січня – неофіційний день захисників Донецького аеропорту, які всьому світові показали 242 доби стійкості та незламності. 20 з вояків стали учасниками фотопроекту "Незламні кіборги".
Вони звикли, що накази віддає командир, а нині уважно слухають вказівки фотографа. Помітно хвилюються.
"Це взагалі мій перший досвід роботи з військовими і з хлопцями, чоловіками взагалі. Я думала, буде набагато складніше, але ми знайшли порозуміння", – зізнається фотограф Альона Николаєвич.
Хоч захисники зізнаються, що позувати не легко, але ще важче – згадувати події оборони донецького летовища. Тарас Колодій не лише брав участь у цих боях, але й 697 днів провів у полоні бойовиків. Каже, найчастіше згадує, як із побратимами підтримували один одного.
Згадує: "Я розумів, що це кінець, але я до останнього не думав, що я потраплю в полон. Але так вийшло, що потрапили. Один одного підтримували, кому там гірше було, кому ні. Але постійно підтримували".
Від початку окупації в аеропорту не стихали обстріли, пригадують військові. Але коли не витримала вежа – очі летовища – почалося справжнє пекло, бойовики штурмували аеропорт. Саме тоді учасник проекту Андрій Сенечко зазнав поранення: "І танки йшли. Я то був протитанкістом, ми ПТУРом стріляли. За день десь 20 ракет випускали. А останній раз, то 23-го, я був поранений, а мій напарник загинув…"
"В моїй роті з 20 чоловік шестеро загинули. Всі решта – інваліди, хто якої групи. Всі були поранені. Всі. Хто більше, хто менше", – Олег Височанський пригадує, що у той період він був командиром роти 80-ї бригади. Каже, окрім постійних обстрілів, вояки мали побутові проблеми. Через сильний мороз замерзала їжа і вода. Щоб втамувати спрагу, доводилося навіть топити сніг.
Пригадує: "В нас був такий випадок, що ми тільки-тільки закип'ятили каву в тій бляшанці – і тут снаряд. І вся наша кава в тому болоті. Але хотіли кави і пили з тим болотом. І першим ділом, то навіть було смішно, накривали каву".
Спілкування та спогади під час участі у проекті "Незламні кіборги", на думку організаторів, можуть стати для бійців і психологічною реабілітацією.
"Вони ще мають тут можливість між собою поспілкуватись. Бо, як правило, ви теж повинні розуміти, що вони зустрічаються або на могилах побратимів, або на якихось поминальних заходах. А сьогодні, в такій неофіційній атмосфері, вони мають можливість попити каву, поспілкуватися, навіть потиснути одне одному руку", – наголошує директор департаменту соцзахисту Львівської ОДА Наталія Кузяк.
Готові світлини вже незабаром продемонструють в експозиції. Але захисники просять владу Львова відгукнутися на їхню ініціативу перейменувати одну з вулиць міста на честь їхнього побратима – парамедика 80-ї бригади Ігоря Зінича на позивний "Псих".
"Псих" загинув. "Псих" був до кінця. Це Герой з великої букви, який врятував десятки, десятки людей…
Ірина Саєвич, Євген Радіон, "5 канал"
То зникають, то з'являються: на Одещині відкрили особливий пам'ятник "кіборгам" – ФОТО
