В Україні хочуть дозволити продаж крові за кордон. У Верховній Раді вже зареєстрований проект закону, який прописує кілька причин для вивезення стратегічно важливого компонента в інші країни.
Що це означає і які загрози це несе для національної безпеки — у матеріалі OBOZREVATEL.
Кров українців піде в Європу?
Група народних депутатів — Ольга Богомолець (Блок Петра Порошенка), Олег Мусій (Блок Петра Порошенка), а також Ігор Шурма ("Опозиційний блок") зареєструвала у парламенті проект закону 9452. Його остання стаття чітко прописує, що кров українців може бути продана за межі країни. Вона передбачає відразу кілька умов для цього:
Кров можуть передати у вигляді гуманітарної допомоги в разі надзвичайних ситуацій. Таке рішення залишається за Кабінетом міністрів;
Донорська кров та її компоненти можуть бути вивезені за межі країни для створення препаратів, які в Україні не виробляються, або існують, але в малій кількості. В такому разі медикаменти мають обов'язково повертатися в Україну;
Компоненти і препарати донорської крові дозволяється реалізовувати поза межами України лише за умови повного забезпечення ними потреб охорони здоров'я населення і наявності спеціального дозволу Кабміну.
У чому загроза?
Фактично цією статтею дозволяється вивозити кров за кордон. Як відомо, ситуація з банком крові в країні залишає бажати кращого. У важкі дні 2014-2015 років, коли українські військові щоденно потрапляли у військові госпіталі, саме донори рятували десятки життів. З огляду на нестабільну ситуацію на фронті і зараз, та й сам факт бойових дій на сході країни, потреба у крові зберігається.
Даний факт підтверджують і у профільному Міністерстві охорони здоров'я. Так, заступник міністра з євроінтеграції Оксана Сивак у середині 2017 року писала, що в Україні показник донорської крові на людину щорічно — 9,55 мл. Хоча за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я він має бути від 12 до 15 мл.
"Дефіцит крові існує абсолютно в усіх країнах, і це той стратегічний продукт, який потрібен абсолютно всім. Мало хто експортує кров і лише в тому випадку, коли власна система охорони здоров'я забезпечена... Мені взагалі незрозуміло, як ми можемо експортувати кров в умовах скорочення чисельності населення і потенційних донорів", — пояснив OBOZREVATEL доктор медичних і фармацевтичних наук Олексій Соловйов.
За його словами, цей проект закону не вирішує завдань, які перед собою ставить держава. Він не зможе захистити донорів, а також врегулювати сферу зберігання крові в країні.
Різко негативно законопроект оцінив і доктор юридичних наук, професор Віталій Пашков. До слова, Пашков числиться як автор законопроекту, але у коментарі OBOZREVATEL він заявив, що до цього списку був внесений без власного відома.
"Я і Наталя Гуторова як члени робочої групи не погодилися з цим проектом, особливо зі статтею 27. Більше того, ми підготували альтернативний проект закону і визначили, що поданий Ольгою Богомолець проект не відповідає Європейській директиві. Особливо звертаємо увагу на спробу, щоб у цій сфері працювали лише державні або комунальні підприємства, що не відповідає ні Конституції, ні практиці країн ЄС. Всі форми власності рівні, але, звісно, має бути ліцензування. А те, що в законі — це безграмотно", — зазначив Пашков.
Фахівець також негативно відреагував і на можливість експорту української крові.
"Розвинені країни зазвичай за кордон кров не продають. У нинішньому законі стаття така є, але вивіз проводиться для створення препаратів, а потім все знову повертається в Україну. Друга причина — якщо в країні надлишок крові. У нас щороку Кабмін дає дозвіл на вивезення препаратів для крові. Хоча, якщо запитати у будь-якого лікаря на фронті — чи є зайва кров у вас? Він скаже, що немає. Це не відповідає здоровому глузду", — вважає Пашков.
Що ще пропонують нардепи?
У пояснювальній записці автори проекту заявляють, його мета — адаптація українських законів до директив Європейського Союзу. Йдеться про безпеку донорської крові.
Основні тези законопроекту:
Держава повністю регулює донорство крові;
В Україні немає як такої системи донорства, тому закон прописує створення Національного трансфузіологічного центру. Простіше кажучи — єдиного банку крові. При цьому в кожній області не повинно бути більше одного центру служби крові;
Закріплено, що донорство має бути добровільним і безоплатним;
Зазначено перелік пільг і зобов'язань роботодавця перед донором;
Прописано відповідальність донора за подачу неправдивої інформації.
"Перше, що ми повинні пам'ятати, лікування має бути доступним для населення. А отже заготівля крові та її компонентів в Україні має бути під контролем держави. Тільки під контролем держави можливо розробити єдиний механізм ціноутворення на препарати крові та її компонентів, а заготовка буде оснащуватися в повному обсязі", — наголосили автори.
Не пропусти блискавку! Підписуйся на нас в Telegram
Читайте всі новини по темі "Ексклюзив" на сайті "OBOZREVATEL".
Джерело: obozrevatel.com
