Чому цей день важливий
Світове співтовариство почало відзначати цей день у зв'язку з тим, що насильство по відношенню до жінок є глобальною проблемою. І це було визнано нещодавно. Ще до кінця 80-х років насильство в сім'ї, по відношенню до жінок, яке пов'язано з традицією, культурою, релігією, вважалося особистою справою або родини, або цілого суспільства. Про це неприйнятно було говорити у рамках тематики прав людини.
Лише у 1993 році була прийнята декларація ООН про викорінення насильства щодо жінок і проведена глобальна Віденська конференція. Це був перший міжнародний захід ООН, на якому насильство по відношенню до жінок було визнано, як порушення прав людини, а не приватна справа родини. А як будь-яке порушення прав людини на насильство мають реагувати і держава, і уряди, і суспільство.
Якщо це відбулося лише в 1993 році, тобто 25 років тому, то зрозуміло, що така позиція поки не зрозуміла всім. Дуже важливо поширювати і інформацію про проблему, і про підходи до її вирішення.
Ми можемо часто чути: "Та то їхня справа. Нехай вони в сім'ї самостійно розбираються. Не можна втручатися у сімейні справи". Або коли ми бачимо ранні шлюби по відношенню до дівчат, особливо, серед ромської національності, де шлюби можуть укладатися від 14 років. При тому, що у 18 років встановлено шлюбний вік. Нам кажуть: "Ну, це є традиція, яка була століттями". Але традиції не можуть шкодити особливості розвитку людини. Тому питання ранніх шлюбів є також актуальною темою, яка обговорюється в цей день.
Яке буває насильство
У цей день говориться про насильство вдома і поза домом. Це може бути насильство з боку приватної особи і збоку інституції або навіть держави. Також насильство є фізичне, психологічне, економічне і сексуальне.
Які найрозповсюджені проблеми насильства існують за кордоном
Індія
Наприклад, дуже серйозна проблема є в Індії. Там існує великий відсоток сексуального насильства по відношенню до жінок і з ґвалтуванням жінок. Це пов'язане з тим, що жіночого населення там менше, ніж чоловічого. Тобто порушений демографічний баланс. Сім'ї намагаються мати одну дитину через фінансові труднощі. Вони хочуть мати хлопчика. Але ніхто не думав про те, де брати дівчат, які будуть парою цим хлопцям. Зґвалтування стали такою собі епідемією в Індії. Багато і громадських активістів, і політиків приділяють цьому увагу. І в пресі можна знайти інформацію щодо таких особливих процесів проти зґвалтивників.
Киргизстан, Ємен
В Азійських країнах, наприклад, існує проблема примусових шлюбів, викрадення наречених. Така проблема є в Киргизстані. Країна достатньо відкрита, тому там проводилися дослідження цих проблем. Ми часто не маємо достатньо інформації щодо країни не тому, що немає проблеми, а тому що немає потрібних даних.
Є проблема ранніх шлюбів, які поширені серед ромського населення. Є таке поняття, як вік сексуальної згоди, який встановлюється державою. Зазвичай – це 16 років. В Україні Верховна Рада також встановила такий вік. Але, наприклад, в Ємені – це лише дев'ять років. Тобто сексуальний зв'язок з дитиною в 10, 11 років дорослої особи там вже не розглядається як насильство. Хоча насправді це є неприйнятним. Тобто у різних країнах світу воно проявляється по-різному.
Росія
Якщо говорити про Росію, то там без сумніву дуже високий рівень домашнього насильства. Про це весь час говорять громадські організації, які ще там залишилися. Але російський уряд у минулому році декриміналізував домашнє насильство. Коли весь світ каже про те, що насильство – це злочин і він має каратися, і ця дивна країна декриміналізує це.
Як в Україні борються з домашнім насильством
Щодо домашнього насильства в Україні є адміністративна відповідальність, яка була введена ще в 2001 році. І минулого року ВР України прийняла закон, яким вносили зміни до кримінального і кримінально-процесуального кодексів України. І домашнє насильство нині криміналізується.
Цей закон вступає в силу з січня 2019 року. Тому що потрібно було дати час працівникам правоохоронної системи отримати необхідні знання і навички. Це стосується і поліцейських, і прокурорів, і суддів. У цьому році Національна школа суддів України, Національна академія прокуратури і ВНЗ системи МВС, академія патрульної поліції проходили підготовку фахівців, які розуміють цю проблему і знають, як із нею працювати, як тільки закон вступить в силу.
Що таке "ПОЛІНА"
"ПОЛІНА" – це поліцейська мережа проти насильства. Вона починалася в трьох областях: Дарницький район міста Києва, в Малиновському районі Одеси і місті Сєвєродонецьку Луганської області. В цьому році поліція розширила діяльність цієї мережі ще на декілька областей (Дніпропетровська, Донецька, Львівська, Хмельницька). Суть полягає в тому, що виїзд пов'язаний із насильством відбувається не лише за участі патрульної поліції, але й фахівців кримінальної поліції і спеціальної поліції, якщо є інформація про дитину. Поліція працює з соціальними працівниками та з громадськими організаціями.
Вони проходили навчання для учасників цієї мережі, а також велика кількість навчань проводилася для операторів служби "102". Тому що коли люди телефонують в поліцію, оператор має вміти ідентифікувати випадок домашнього насильства і відрізнити його від хуліганства чи просто конфлікту, і також правильно зорієнтувати патрульну поліцію. Такі тренінги проводилися по всій Україні.
Де жінка може отримати допомогу, крім поліції
В Україні працює національна гаряча лінія "Ла Страда Україна". з попередження насильства 116-123 з мобільних, 0 800 500 335 зі стаціонарних телефонів. Вона конфіденційна, анонімна, безкоштовна і цілодобова. І найбільше дзвінків надходить у вечірній та нічний часи. Там консультують психологи у ці години, і соціальні працівники вдень, а за графіком є також консультації юристів.
Окрім того, існує ГО "Біла Стрічка Україна", яка з’явилася в Україні після подій Революції Гідності на Майдані у 2014 році – за підтримки української діаспори Польщі. Перша всеукраїнська акція громадської організації саме щодо протидії домашньому насильству на всеукраїнському рівні відбулась у 2014-2015 роках.
Чому жінки бояться визнати насильство над собою
Це питання, яке називається самоідентифікація насильства. Дуже часто постраждалі не розуміють і не хочуть усвідомити, що те, що відбувається є насильством. Є бажання і виправдати кривдника в певних ситуаціях, і частково взяти вину на себе. Тут дуже важливо розуміти, що ти не одна.
Ще може виникати така думка, що: "Це коїться тільки зі мною, тому що це я така невдала і нерозумна". Все, що завгодно можна на себе придумати. Насильство коїться не тому, що ви якісь не такі, а тому що скоює його насильник.
Розуміння того, що від таких дій страждає ще чимало людей, і більшість з них жінок, має допомогти знайти сили для того, щоб говорити про це, для того, щоб звертатися про допомогу і для того, щоб внутрішньо протистояти насильству. Не потрібно робити себе жертвою. Своя власна поведінка і вміння сказати "ні", і навіть зупинити певні дії без сумніву не кожній під силу. Але така впевненість у собі дуже допомагає.
Що таке жіноче обрізання
Жіноче обрізання або калічення жіночих геніталій – часткове або повне хірургічне видалення зовнішніх жіночих геніталій чи інше їх навмисне пошкодження або зміну, що здійснюються з немедичних причин: з культурною, релігійною або іншою метою. Така практика розповсюджена в Африці і в деяких країнах Азії.
В українському законодавстві у внесенні змін до Кримінального кодексу такі дії були також криміналізовані. Зрозуміло, що це пов'язано з певними групами мігрантів, які приїздять із тих країн, де поширені такі практики. Але враховуючи, що міграція зростає, Україна є активною країною і транзиту, і все більше мігрантів готові жити в Україні, то цю проблему також потрібно нам вивчати.
Перший крок до криміналізації зроблено, але потрібно ще працювати з лікарями. Інформації про те, що такі операції робляться в Україні поки ніде не було. В європейських країнах час від часу з'являються скандали навколо таких операцій, тому що жіноче обрізання визнається тяжким насильством над жінкою.
Це приносить і фізичні страждання, це приносить врешті-решт і моральні страждання. Потрібно, аби наші громадяни також про це знали. Тому що світ багатокультурний, багатонаціональний і виправдовувати таку форму насильства над жінками не можна.
З кого можна брати приклад у боротьбі проти насильства
Є багато країн, які роблять все для того, щоб зменшити рівень насильства. Тут можна назвати навіть Туреччину, яка була відкритою для підписання конвенції Ради Європи про запобіганню домашньому насильству та насильству над жінками, а також боротьбу з цими явищами, яка отримала назву Стамбульскої конвенції.
Туреччина була і першою країною, яка цю конвенцію ратифікувала. Це однозначно позитивно. Але є чимало країн не мусульманських, які намагаються не ратифіковувати цю конвенцію з якихось традицій чи релігійних міркувань. До речі, Україна також ніяк не може ратифікувати Стамбульську конвенцію саме з того, що є серйозний супротив і втручання справи всеукраїнської ради церков.
Нагадаємо, раніше 5.ua публікував подробиці вбивства та зґвалтування 15-річної дівчини на Харківщині.
Джерело: 5.ua
