Коротко нагадаємо історію хвороби - чи то так жаданої карти. 1 квітня 2008 року - всі пам'ятають, що у перший день квітня світ відзначає «свято дурнів» - вступив у силу закон Польщі «Про «Карту поляка» та визначення польського походження».
Зрозуміло, що від самого початку продукування цього документу гримнула піар-кампанія не на жарт: «Із «картою поляка» - без віз до Польщі!», «Карта поляка» - перепустка до європейської освіти!», «Карта поляка» - знижка на залізницю і безкоштовна медицина!
Створивши штучний дефіцит, нашій людині можна продати все - навіть очевидний непотріб. Але солодким є заборонений плід - тож скуповували люди папірці «МММ», платять за липові «карти» і нині. А чи хто замислювався, навіщо ж Польщі бути такою ліберальною до іноземних громадян, ба навіть етнічних поляків? Пояснюється все просто - Річ Посполита потребує дешевих батраків, тобто сезонних низькокваліфікованих працівників - щоб яблука збирати, гній розкидати та іншу непопулярну серед «панства» роботу виконувати.
Полегшуючи в'їзд масі іноземців з бідніших держав (з багатших жоден дурень за віртуальним польським документом не поженеться), яких, в той же час, далі - до інших країн Євросоюзу - ніхто не пропустить, Польща створює на власних теренах контрольований надлишок робочої сили, придатної для використання за півціни. Польські громадяни не хочуть прибирати сміття з вулиць - та ось натовп дурників з України, Білорусі чи Молдови - нехай працюють, на те в них і «Карта поляка»! Не згодні? - А скажіть, скільки громадян Литви, де етнічних поляків в рази більше, аніж у нас, спокусилося на «Карту поляка»? В тридцять разів менше! Вони ж бо самі у Євросоюзі, і польські папірці-підробки їм ні до чого!
Якби польська держава насправді прагнула допомогти іноземцям польського походження, то після дурнуватої процедури доведення своєї приналежності до нації Шопена і Пілсудського нам би пропонували повноцінне польське громадянство, а не якусь «карту». Хіба ні? Росія, коли запроваджувала власну - далеко не бездоганну – «програму переселення співвітчизників», від самого початку пропонувала статус громадян, а не якихось «карточних напів-чи майже-».
А поки що на нас заробляють... Хочеш отримати «Карту поляка» -доведи, що три роки є членом національно-культурного товариства! В перекладі на зрозумілу мову; дай хабар очільнику польського громадського об'єднання! Та такими темпами поляки свої закордонні структури зроблять не те що самоокупними, а виведуть на прибутковий рівень.
Всі бачили, скільки гендлярів настирливо пропонують свої «послуги» по заповненню документів під стінами Генерального консульства Польщі. Гадаєте, дипломати не здогадуються, що в них під носом тисячі гривень щодня з народу збирають? А може, вони з того зиск мають? Спробуйте-но без посередників подати документи на візу - полийтеся враженнями...
Суха статистика свідчить: етнічних поляків в Україні набагато менше, аніж бажаючих отримати «Карту поляка». Схоже, люди й самі розуміють, що цей документ - не ознака приналежності до польського народу, а путівка на роботу - хоч якусь, але в Польщі.
Та дешевий сир - тільки в мишоловці. Двадцять років тому найспритніші оголосили себе «євреями» і полетіли до Ізраїлю. Молодшим там хутко пояснили, що нову Батьківщину треба захищати, і загнали у військо. Та навіть після цього повноцінними членами ізраїльської спільноти вони не стали - тому чимало з них повернулося в Україну. Тепер - всі в чергу за «Картою поляка». Чи не надто очевидні паралелі? Ось тільки замість перспективи воювати в пустелях і міських кварталах з палестинцями - нагода тяжко працювати на некваліфікованій роботі, під веселий сміх «повноцінних» поляків...
Коли гітлерівці окупували Україну, щасливців, що могли довести своє німецьке походження, переводили в статус «Фольксдойче» - «народних німців». Та до «рейхсдойче» - «німців - громадян Рейху» їм було, як до неба. Хіба що не розстрілювали, як євреїв, та не морили каторжною працею, як слов'ян. Та коли повернулися свої, новоспеченим «фольксдойче» було, як можна здогадатися, непереливки. Чи не надто схожі ці «майже німці» на теперішніх «картонних поляків»? Нехай кожен вирішує сам.
Далі буде…
