Ю́лія Володи́мирівна Тимоше́нко нар. 27 листопада 1960 року, Дніпропетровськ, Українська РСР) — український державний діяч, політик. Народний депутат України з 1997 року.
10-й та 13-й Прем'єр-міністр України (2005, 2007–2010), віце-прем'єр-міністр України з питань паливно-енергетичного комплексу (1999–2001), одна з лідерів «Помаранчевої революції» 2004, лідер партії «Батьківщина» та блоку Тимошенко.
Перша жінка-прем'єр-міністр незалежної України. Кандидат економічних наук. За версією «Форбс», третя за впливовістю жінка світу 2005 року[1]. З 5 серпня 2011 до 22 лютого 2014 була політв'язнем режиму Януковича. Реабілітована Верховним Судом України і Європейським судом з прав людини.
Виступає за інтеграцію України до ЄС, вступ до НАТО.
Підприємницька діяльність
Перший бізнес
В 1988, на початку розвитку кооперативів, разом з чоловіком відкрила пункт відеопрокату. Вважається, що істотну допомогу у цій справі надав свекор Геннадій Тимошенко, який наприкінці 1980-х керував мережею обласного кінопрокату.З 1989 — комерційний директор молодіжного центру «Термінал». За статутом ця структура також займалася відеопрокатом і розташовувалася у літньому кінотеатрі парку імені Шевченка (Дніпро). Первинний капітал, зароблений у «Терміналі», дозволив створити ще один бізнес — торгівлею нафтопродуктами через Російську товарно-сировинну біржу (РТСБ).
З 1991 — комерційний, а згодом генеральний директор СП Корпорація «Український бензин» (СП КУБ). В період з 1992 до 1994 року КУБ стала монополістом у постачанні нафтопродуктів для сільського господарства Дніпропетровської області. Постачання здійснювалось за бартерною схемою, що дозволяло отримувати сільгосппродукцію по низьким цінам.
Одночасно чоловік створив міжнародну компанію «Сіаль», яка займалась розробкою родовища червоного граніту. Оборот цієї компанії становив $ 84 млн на рік.
В березні 1995 була затримана в аеропорту Запоріжжя при спробі вивезення валюти, в результаті чого, проти подружжя Тимошенків було порушено кримінальні справи за ст. 17 і 70 Кримінального кодексу України («контрабанда валюти»). 30 квітня 2002 Києво-Святошинський місцевий суд Київської області ці постанови скасував.
ЄЕСУ
Докладніше: ЄЕСУ
У листопаді 1995 року КУБ була перереєстрована в промислово-фінансову корпорацію «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ). Перереєстрація була здійснена для збереження податкових пільг, які мала компанія КУБ як «компанія з іноземними інвестиціями». В 1995—1996 була президентом корпорації ЄЕСУ, яка досягла річного обсягу продажів у $ 11 млрд і мала монополію на торгівлю російським природним газом в Україні.
Газовий конфлікт між Росією та Україною 2008—2009
Володимир Путін і Юлія Тимошенко в листопаді 2009 р.Докладніше: Газові конфлікти між Росією й Україною
Меморандум Путіна-Тимошенко про постачання газу в УкраїнуДо нового газового конфлікту між Україною і Росією призвела відсутність контракту на постачання газу Україні у 2009 та борг компанії-посередника «РосУкрЕнерго» перед російською стороною в розмірі 2,4 млрд доларів(зокрема, «РосУкрЕнерго» не заплатила за 11,2 млрд кубометрів газу, закачаного в українські сховища). Юлія Тимошенко вимагала прибрати «РосУкрЕнерго» з газового ринку України та перейти на прямі контракти з РФ.
У 2008 році ціна на російський природний газ для України становила 180 доларів США за 1 тис. куб. метрів.
2 жовтня 2008 прем'єр-міністри Путін і Тимошенко підписали Меморандум, який передбачав ліквідацію посередників у торгівлі газом між Україною та Росією і детально визначав умови майбутніх контрактів з постачання газу в Україну на найближчі роки. Незабаром для забезпечення домовленостей, зафіксованих у Меморандумі, НАК «Нафтогаз України» та ВАТ «Газпром» підписали угоду про принципи довгострокового співробітництва в газовій сфері. Сторони, зокрема, домовилися про підписання до 1 листопада 2008 довгострокових контрактів на постачання і транзит газу та про перехід протягом трьох років до «ринкових, економічно обґрунтованих і взаємоузгоджених цін» на газ для споживачів України.
Конфлікт прем'єр-міністра Тимошенко з ЮщенкомНа тлі політичної кризи в Україні, в грудні 2008 року почала загострюватися ситуація в газовій сфері, оскільки компанія РосУкрЕнерго мала заборгованість перед російською стороною в розмірі 2,4 млрд доларів за поставлений газ у 2008 (зокрема, «РосУкрЕнерго» не заплатила за 11 млрд кубометрів газу, які були закачані у сховища України). Росія почала ультимативно вимагати погашення боргу, обіцяючи в іншому випадку — не підписати Договір про постачання газу в Україну на 2009 рік. Президент Ющенко, зі свого боку, вимагав від Уряду Тимошенко, щоб ціна була не вищою за 205 доларів.
На 31 грудня 2008 було намічено підписання Договору на газопостачання у 2009 році. Але 31 грудня президент Ющенко наказав керівнику «Нафтогазу України» Олегові Дубині припинити переговори, не підписувати угоду з «Газпромом» та відкликав делегацію «Нафтогазу» з Москви, проти чого заперечували Юлія Тимошенко, Дмитро Мєдвєдєв та Володимир Путін.
Припинення Росією постачання газу в Україну з 1 січня 2009З 9:00 1 січня 2009 «Газпром» у повному обсязі припинив постачання газу в Україну. 4 січня 2009 російський монополіст запропонував постачати газ в Україну в січні за ціною 450 дол. за 1 тис. куб. м, яка визначена як ціна на газ у країнах Східної Європи, суміжних з Україною, мінус транзитні витрати через територію України. 8 січня 2009 прем'єр Росії В.Путін заявив про те, що ціна газу для України складе $ 470 за 1 тис. куб. метрів.
З 1 по 18 січня відбулося істотне скорочення постачання газу до країн Центральної та Східної Європи, в Україні підприємства теплокомуненерго працювали на межі можливостей. Через холоди постала загроза колапсу всієї української системи ЖКГ. 6 січня Європейська комісія і чеське президентство в ЄС заявили, що якщо потік газу не буде відновлено негайно і в повному обсязі, то репутації України та Росії як надійних партнерів ЄС буде завдано непоправної шкоди. 7 січня Росія повністю припинила його транзит через територію України. Європейський союз виступив із низкою заяв, у яких вимагав від Росії й України негайно розв'язати конфлікт і відновити постачання газу до країн ЄС.
Укладання газової угоди та її наслідки18 січня 2009 в результаті п'ятигодинних переговорів прем'єр-міністри Путін і Тимошенко домовились про відновлення транспортування газу в Україну та країни ЄС. Сторони погодились на наступне: 1. Перехід до прямих контрактних відносин між «Газпромом» та «Нафтогазом України» усунення непозорих посередників. 2. Запровадження формульного принципу формування ціни для України, характерного для інших європейських країн. 3. Перехід на транзитну ставку (2,7 дол. США), що наближається до середньоєвропейських показників.
Відповідно до нових газових контрактів ціна на російський природний газ для України у 2009 склала 232,98 дол. США за 1 тис. куб. метрів — з урахуванням 20-відсоткової знижки, про яку домовилися сторони. (базова ж ціна згідно угоди склала 450,00 дол. США за 1 тис. куб. метрів, як того забажала російська сторона). Відразу після підписання контрактів Росія відновила постачання газу до Європи.
У 2017 було опубліковане інтерв'ю, в якому Дмитро Фірташ заявив, що Віктор Ющенко йшов на загострення газового конфлікту цілком свідомо, оскільки намагався таким чином відстояти вигідні для України тарифи. В цих умовах підписані Тимошенко газові угоди з Росією виявились не тільки невигідним для України економічно, але й зафіксували газову капітуляцію України та врятували Газпром від зисків європейських споживачів за припинення газопостачання. В цих умовах Віктор Ющенко виявив політичну слабкість, не здійснивши арешт Тимошенко одразу по її поверненню в Україну.
2014 року компанія «Нафтогаз України» звернулася до Стокгольмського арбітражного суду з вимогою про перегляд контракту щодо ціни газу з російським «Газпромом», а також окремо про перегляд контракту на транзит газу і про компенсації у зв'язку з недостатніми обсягами прокачування. «Газпром», у свою чергу, подав до Стокгольмського арбітражу три позови проти «Нафтогазу». У грудні 2017 Стокгольмський арбітраж відхилив вимоги РАТ «Газпром» до «Нафтогазу України» щодо принципу «бери або плати» на суму 56 мільярдів доларів за 2009—2017 роки.
Формула розрахунку ціни на газУ російсько-українських газових угодах від 19 січня 2009 була вперше зафіксована «формула розрахунку ціни на газ» — тепер «ціна газу для України» визначалася не довільно, а прямопропорційно ціні нафти і нафтопродуктів (газойль, мазут); причому при розрахунку «місячної ціни газу» береться «ціна нафтопродуктів, яка існувала 9 місяців тому» (котирування Platts для мазуту і газойлю — .. з дев'ятимісячним запізненням) За аналогічним формулами розраховується «ціна газу» для всіх іноземних партнерів Газпрому.
У період підписання зазначених угод (січень 2009 року) існував пік «світової ціни на нафту» (квітень—серпень 2008 р), тому «базова ціна газу» була піковою (450 дол. за 1000 м³). Реальна ж ціна (з урахуванням знижки 20 %) «в I кварталі 2009 року ціна газу для України становила 360 дол за 1000 м³, у II — 270,95 дол, в III — 198,34 дол, в IV — 208. Таким чином, середньорічна ціна, виходячи з обсягів закупівлі газу, становила 228 дол за 1000 м³».
В результаті цього контракту ціна газу у 2012 році складала 516 доларів.
