Професор Жак Пепін, епідеміолог з Університету Шербрука в Канаді припустив, що першою людиною, інфікованою ВІЛ, став солдат часів Першої світової війни, котрий голодував.
За його словами, той заразився в Камеруні, коли полював на шимпанзе. Про це вчений написав у перевиданій книзі "Витоки СНІДу" (вперше вийшла 2011 року), а свою нову гіпотезу коротко пояснив у недавньому інтерв'ю Daily Mail.
Зазначається, що Пепін десятиліттями намагався з'ясувати походження цієї інфекції, відтоді як працював терапевтом у Заїрі (сьогодні Демократична Республіка Конго) у 1980-х. У першому виданні "Походження СНІДу" він дійшов висновку, що ВІЛ, ймовірно, вперше підхопив камерунський мисливець на початку ХХ століття, а потім інфекція поширилася в Леопольдвіль, нині відомій столиці Конго Кіншаса.
У переглянутій версії цієї гіпотези професор уже стверджує, що "нульовий пацієнт" був не місцевим мисливцем, а солдатом, який голодував і вимушений був 1916 року полювати на шимпанзе в пошуках їжі в лісі.
"Під час Першої світової війни у Німеччині було декілька колоній в Африці, й союзні війська вирішили вторгнутися туди. Камерун було захоплено британськими, бельгійськими та французькими солдатами з п'яти напрямків. На одному з маршрутів вторгнення 1600 солдатів вийшли з Леопольдвіля вгору річкою Конго і її притокою Сангер, перш ніж дістатися до кінцевого пункту призначення в Камеруні. Цей шлях привів їх у віддалене місто Молунду, яке, як припускали попередні дослідження, було місцем найпершої ВІЛ-інфекції. Солдати провели там три-чотири місяці, перш ніж рушити вперед. Головною проблемою для них там були не кулі ворога, а голод", – розповів Пепін.
Жак Пепін вважає, що інфекція ВІЛ зародилася в одній із колоній у Камеруні в період Першої світової війни
Він зазначив, що нормальне населення всього південно-східного регіону Камеруну в 1920-х роках становило приблизно 4000 осіб, які жили за рахунок деяких культур і м'яса диких тварин. Ці люди втекли, коли прибули солдати, – через їхню звірячу репутацію як "убивць міст" і безжалісних ґвалтівників жінок. Унаслідок цього у солдатів незабаром закінчилася їжа, і вони покладалися на припаси, відправлені річкою з Браззавіля і Леопольдвіль. За оцінкою професора, щоденні походи за їжею на відстань до 25 миль із вантажем вагою 25 кг і недостатнє харчування призвели до загибелі половини цих людей. Проблеми з матеріально-технічним забезпеченням змусили солдат вирушити у ліс, щоб полювати за тваринами, яких можна було з'їсти.
"Моя гіпотеза полягає в тому, що один із солдатів заразився під час полювання в лісі. Розрізаючи вбитого шимпанзе, людина отримала травму, яка заразила її вірусом. Зрештою, солдат після війни повернувся у Леопольдвіль і, ймовірно, запустив найперше передання ВІЛ там", – говорить професор Пепін.
Він вважає, що як тільки вірус проник у людську популяцію, він спочатку поширювався повільно. А колоніалізм, голод і проституція допомогли створити тривку епідемію СНІДу.
У 1960 році Конго скинуло кайдани європейського колоніалізму, зумовивши приплив біженців і мігрантів у регіон.
"Тим не менше, місто Леопольдвіль виявилося ідеальним середовищем для поширення ВІЛ, оскільки воно створило нерівномірний гендерний розрив: на кожну жінку припадало десять чоловіків. Це призвело до бідності й повальної проституції. Саме тоді, в 1960-х роках, передання інфекції статевим шляхом прискорилося. Протягом декількох років вірус було реекспортовано в США, де він поширився серед геїв і споживачів ін'єкційних наркотиків, а звідти потрапив у Західну Європу", – підсумував доктор Пепін розповідь про ланцюжок передання ВІЛ й зародження СНІДу.
Довідка: попередні дослідження показали, що вірус мавпячого імунодефіциту (SIV) у шимпанзе вперше передався людям у Південно-Східному Камеруні на початку ХХ століття. Він може бути фатальним для шимпанзе, і є таким самим, як ВІЛ, єдина різниця між ними – це господар, усередині якого він живе.
ВІЛ є прикладом зоонозного передання, за якого патоген може передаватися від одного виду до іншого, наприклад, пташиний грип, коров'яча віспа і новий COVID-19.
СНІД забрав понад 33 мільйони життів, а проти його збудника, вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), досі не знайдено вакцини. Ліки, що запобігають переданню вірусу, тепер легко доступні в багатьох країнах, однак щороку ним усе одно інфікуються по декілька мільйонів людей.
Як повідомляв OBOZREVATEL, вчені успішно протестували препарат каботегравір, який працює як короткострокова вакцина проти ВІЛ.
Підписуйся на наш Telegram. Отримуй тільки найважливіше!
Читайте всі новини по темі "Дослідження вчених" на сайті "OBOZREVATEL".
Джерело: obozrevatel.com
