У цього маловідомого автомобіля дивна доля: на сьогодні їх існує близько десятка, хоча свого часу їх було зроблено … лише два екземпляри!
Певно, це був золотий вік автомобіля: на початку 1960-х світ уже відійшов від розрухи Другої світової і потужним валом на споживчий ринок пішли найрізноманітніші моделі для масового споживача. Автомобіль на той час також став загальнодоступним в усіх сенсах товаром – і за ціною, і за зручністю, і ми б сказали, за безпроблемністю користування.
Автомобілі з кузовом купе и кабріолет в СРСР серійно не випускалися, але подібні будували спортсмени для перегонів. “Москвич Турист” призначався в тому числі і їм
Тому виробники шукали нового споживача, нові ринкові ніші. У провідних марок мало не кожна сімейна модель супроводжувалася кількома додатковими версіями: спортивна (сьогодні б сказали заряджена), псевдо-спортивна, компакт-вен, купе, кабріолет або родстер. І все це охоче купувалося і активно експлуатувалося.
На цьому тлі не дивно, що для радянського “Москвича-408” (1964 р.), який непогано продавався у Європі, тамтешні дилери запросили версію з відкритим кузовом. Від початку було зрозуміло, що це буде нішевий продукт, але для підтримання інтересу до бренду й сотні машин на рік було б достатньо. Завод-виробник МЗМА з тією малотиражністю був цілком згодний, адже вкладати великі гроші у налагодження серійного виробництва він не збирався.
Окремого колективу конструкторів для роботи над спортивно-туристичною модифікацією “Москвича” не створювали. За дизайн кабріолета відповідав дизайнер седана.
При цьому узгоджені з конторою “Автоекспорт” 150 кабріолетів на рік цілком можна було складати на базі дослідного виробництва. До речі, малося також на увазі, що дводверний автомобіль буде постачатися також до спортивних команд і автоклубів – для участі у численних тоді перегонах.
Цікаво, що деякі свої запити європейські дилери “Москвича” задовільняли власними силами. Наприклад, фінська компанія Konela самотужки робила для своїх споживачів так звані “туристичні універсали” – універсали з двома (передніми) боковими дверима. Для цього фіни використовували вантажні фургончики “Москвич-426” і “-427”.
Тридверний універсал “Москвич-408” (на фото друге авто від нас) ніколи не випускався на заводі: такі робили своїми силами європейські дилери. Але кабріолет вони робити не могли
Щодо кабріолета – зовсім інша справа, в умовах дилерської СТО його не зварганити. “Москвич” без даху дуже втратив жорсткість кузова. Тому заводські конструктори змушені були підсилити днище: збільшили перетин порогів, з’єднали їх Х-подібною поперечиною і перетворили частину трансмісійного тунелю на замкнутий короб. Зверніть увагу – двері залишили як у седана, хоча на автомобілі підвищеної комфортності їх не завадило б трохи збільшити. І не лише для того, аби було зручніше потрапляти на дитячі задні сидіння, а й просто для спрощення посадки на передні сидіння.
На цих машинах обкатували різні технічні новинки, експериментували з паливними системами, з коробками передач, були плани встановити двигун від Ford Cortina. Цю ідею запропонували маркетологи – тимчасово, поки не буде створений новий вітчизняний 1,5-літровий двигун – той, що потім назвуть УМЗ-412.
В наші дні створено уже близько десяти реплік “Москвича Туриста”, причому не лише в пострадянських країнах
Власне, і самі машини були експериментальними. Наприклад, той “Турист”, що був синім, мав алюмінієві кузовні деталі – задні крила, двері, кришки капота і багажника. Другий екземпляр мав чорний колір і був складений зі сталевих деталей звичайного седана. Боковина цього кабріолета була зварена з заднього крила з фрагментом арки і задніх дверей, хоча в серії її планувалося позичати у вантажного фургона. Дах запланували лише хардтоп – жорсткий, але знімний, і як мінімум один такий було створено. Однією з фірмових ознак “Туриста” було лобове скло – з більшим кутом нахилу, без закруглених кутів і не таке опукле, як “рідне”.
А назва цього автомобіля спочатку було прізвиськом – ці дві машини називали “туристами” їхні творці під час робот та випробувань, певно, як іронічне скорочення від “Великий туризм” (від GT – Gran Turismo). В заводській документації цей варіант кузова називався “спортивно-туристичним” та “типу “гранд-туризм”. На кількох фото кабріолета видно лише стандартні шильдики 408-го, але ані слова “Турист”, ані літер GT на машині немає.
Строго кажучи, у конструкторів МЗМА вийшов не кабріолет, а родстер – спортивний кузов лише з двома місцями для дорослих. Дитячий диванчик не рахується
Жодних сумнівів – кабріолет був вдалою версією: цікавий за дизайном, нескладний технологічно і, певно, недорогий за ціною. І в тому, що він не став серійним, винні виробничі потужності заводу МЗМА (Московський завод малолітражних автомобілів). Підприємство не встигало задовольняти попит вітчизняних і європейських споживачів. 60 відсотків “Москвичів” йшло за кордон, плюс тисячі машинокомплектів відправлялися в Європу в контейнерах для складання на місці, тож технологам і виробничникам було не до кабріолета.
Але про привабливий кабріолет згадали півстоліття по тому: фанати марки по усьому пострадянському простору почали будувати репліки “Туриста”. На сьогодні лише в Україні відомо про три такі екземпляри. На жаль, всі вони перебувають у закритих приватних колекціях і на ретрофестивалях поки що не показувалися.
Джерело: auto.24tv.ua
