146 днів, більшість з яких були пекельними. Підрозділи Десантно-штурмових військ на момент початку війни обороняли стратегічний об’єкт - Луганський аеропорт, передмістя тоді вже окупованого Луганська.
У квітні обороняти летовище прийшли армійці львівської 80-ї тоді ще аеромобільної бригади. І рівно 6 років тому на підкріплення їм прийшла зведена група дніпровських десантників 25-ї бригади.
Знімальна група "5-го" вирушила, щоб зустрітися з героями Луганського аеропорту. Нині вони, як і у 2014-ому, утримують підступи до окупованого Луганська. Тепер від їхніх позицій до околиць міста відстань на певних ділянках менше десятка кілометрів. Коли в цю ротацію бійці знову повернулися на Луганщину, знали місце дислокації. Навесні 14-ого – ні.
"Нас переписали по списку. Видали нові бронежилети. После того, як ми вийшли з літака, то зрозуміли, що ми в Луганську. Побачили термінал з написом "Луганський аеропорт", - пригадує Руслан.
"Це була база наших військ в тилу противника, перевалочна. Які приходили і надалі рухалися до границі, ізолювали безпосередньо місто Луганськ", - розповідає військовослужбовець Ігор.
Попри окупацію Луганська, обстрілів тоді не було. Десантники лише охороняли аеропорт і його працівників. А вже у середині травня ситуація кардинально зміниться.
"В один день вони просто не вийшли на роботу. Автобуси, які їх привозили, просто не вийшли на роботу. А десь через тиждень ми відчули на собі що таке "Град", - каже боєць.
Руслан розповідає, до початку війни в армії служив 5 років. Проте під обстрілами ані він, ані побратими тоді жодного разу не були. Згадує, коли вперше по них вдарили "Гради", не відразу зрозуміли, що відбувається.
"Чомусь я повернувся в сторону Луганська. Побачив ніби салют виходить у небо. І близько хвилини почали розриватися снаряди. Часто, голосно, швидко. Спочатку ми не зрозуміли, що сталося, сховалися в притулок, попередили наших, доповіли по транку на командування і після того дізналися, що це "Град", - зауважив оборонець.
Уже тоді армійці чітко розуміли, у лавах ворога воюють професійні військові.
"Пішли вже ПТУРи, артилерія. Спочатку було страшно. Дуже страшно. Але надалі вже на інстинктах працювали", - згадує Ігор.
"Помітно дуже було, коли працюють "шахтарі" і коли працюють люди, які вчилися стрільби і управління вогнем, які коректували цей вогонь. Видно було, що міна лягати саме туди, куди їй треба", - пояснює боєць Сергій.
Під потужним вогнем артилерії зведена група дніпровських десантників охороняла аеропорт до кінця серпня 2014-го. Втрат на землі - не було, у небі на борту ІЛ-76 загинули 40 вояків бригади і ще 9-ро членів екіпажу.
"Ми не пробачимо ніколи. А головна мета, це у мене прапор Луганського летовища зберігся. І я хочу у складі свого підрозділу цей стяг знову підняти над українським Луганськом. Луганськ – це Україна", - наголосив Ігор.
Вікторія Ковальова, Олександр Лахтін, Сергій Могилевич, Луганська область, "5 канал".
Українські морпіхи спільно з міжнародними підрозділами відточували майстерність на навчаннях у Грузії – фото
