Народився 1895 р. в селі Журавка під Прилуками, у родині професора математики Варшавського університету Георгія Феодосійовича Вороного. Батько хірурга – всесвітньо відомий науковець, що разом із німецьким математиком Мінковським заклав основи науки під назвою геометрія чисел. Загальновідомі діаграми Вороного досі використовуються в роботехніці, біоінженерії, кристалографії.
Дід був професором словесності, директором Прилуцької гімназії. Він на власні кошти збудував у Журавці школу для сільських дітей, заснував безкоштовну народну бібліотеку-читальню. Стараннями Вороних у Журавці ще 1885 року було збудовано один із перших у Російській імперії заводів із переробки лікарських рослин.
Є свідчення, що брат Юрія Вороного, Олександр, 1938 року підійшов упритул до подолання раку, але після доносу за спробу надрукувати свою наукову працю за кордоном був заарештований і загинув на засланні.
Дитинство Вороного минуло у Варшаві. Він почав навчання в одній з варшавських гімназій, але смерть 40–річного батька від хвороби нирок змусила повинути Варшаву – і завершувати навчання в Україні, у Прилуцькій гімназії, після закінчення якої юнак обирає медицину і вступає на медичний факультет Київського університету.
Але з початком у 1914 році Першої світової війни навчання довелося припинити. Юнак добровільно вступає в пересувний перев’язний загін Центральної Ради УНР. 16 січня 1918 року Юрій Вороний бере участь у героїчному бою під Крутами. Мабуть, самою долею йому судилося вижити в тій кривавій м'ясорубці.
У 1921 році Юрій Вороний закінчує перерване навчання, його залишають в інституті для наукової роботи. Під керівництвом професора Є. Г. Черняхівського продовжуються початі ще в студентські роки досліди з пересадки нирки. Потім він працює в різних містях – у Харкові, Херсоні, Житомирі. Дворянське походження, дитинство, проведене в Варшаві, знання іноземних мов робили життя вченого складним і напруженим. Але він продовжує інтенсивні досліди з трансплантології, працюючи на кафедрі хірургії Харківського медичного інституту під керівництвом професора В. Н. Шамова.
На ІІІ Всесоюзному з’їзді фізіологів (1930) демонструє результати успішної пересадки нирки в досліді. Нирка була прикріплена до правої сторони шиї собаки, що дозволяло вивчати всі біологічні та медичні питання трансплантології. Пізніше Вороний на ІV Всеукраїнському з’їзді хірургів демонструє собаку з ниркою, пересадженою за допомогою судинного шва під шкіру шиї.
Улітку 1930 р. Юрія Вороного призначають головним лікарем та завідувачем хірургічного відділення Херсонської міської лікарні. На його плечі лягли проблеми з ремонту приміщень, заготовлення дров, фуражу для худоби на лікарняній фермі, утримання садового господарства та інші не пов'язані з фаховою роботою питання.
Згодом Вороного призначили директором Херсонського вечірнього виробничого медичного інституту з підготовки лікарів із числа фельдшерів, що вже мали досвід роботи на селі. За сумісництвом він очолює кафедру топографічної анатомії.
Науковець довів можливість у клінічних умовах пересаджувати не тільки шматочки тканин, а цілі органи живій людині, спростувавши теорію про так звану "трупну отруту", яка широко побутувала серед тодішніх лікарів.
З Юрія Вороного почався новий етап в розвитку світової клінічної трансплантології.
31 березня 1933 року до Херсонської міської лікарні потрапила 26–річня жінка, яка отруїлася сулемою (хлорид ртуті, використовується, зокрема, для протравлення насіння; смертельна доза для людини – менше 1 г, – ред.). Незважаючи на всі необхідні процедури, її стан із кожним днем усе більше погіршувався. Було вирішено... пересадити нирку. Людині. Зробити те, на що не зважувався ще ніхто і ніколи. Відібрали донора – 60-річного чоловіка, який за 6 годин до того помер від перелому основи черепа. Під місцевою анестезією на правому стегні хворої було сформовано ложе для донорської нирки.
Так 3 квітня 1933 року о 21 годині в хірургічному відділенні Першої радянської міської лікарні в місті Херсоні вперше у світовій медичній практиці була здійснена клінічна трансплантація нирки. Хірург – уродженець чернігівської глибинки Юрій Вороний.
Пересаджена нирка включилася у кровообіг і почала функціонувати: з’явилися рідкі краплинки прозорої сечі. І хоча хвора через 48 годин усе таки померла, ця операція стала початком нової ери в історії медицини.
Хоча в ті часи лікарі ще не мали фундаментальних знань у царині імунобіології та трансплантаційного імунітету, досвід дав поштовх для розвитку світової трансплантології.
У клінічних умовах Вороний довів, що «нирки здатні оживати і функціонувати при пересадці іншій людині», і що «поза всяким сумнівом, органи під час пересадки людині не дають якої б то не було специфічної інтоксикації або анафілаксії» (підвищеної чутливості організму людини до повторного надходження чужорідних речовин).
Вороний надовго випередив розвиток трансплантології. У більшості країн світу клінічні пересадки кадаверних нирок почали робити тільки в 50–60–ті роки.
У 1934 році Юрію Вороному присвоєно звання старшого наукового співробітника Херсонського науково–опірного пункту Всеукраїнського інституту невідкладної хірургії.
У грудні 1935 року постановою Київського медичного інституту Вороному присвоєно науковий ступінь кандидата медичних наук без захисту дисертації. У передвоєнні роки видатний хірург завідує кафедрою хірургії Харківського стоматологічного інституту. Під час війни Юрій Вороний потрапляє в полон, з якого зміг втекти.
Вороному належить подвійний пріоритет – першої клінічної пересадки нирки та першого використання в клініці трансплантації кадаверної нирки. Цей пріоритет був уперше визнаний на Всесвітньому конгресі трансплантологів у 1966 році – уже після того, як Крістіан Бернард (південноафриканський трансплантолог – ред.) 3 грудня 1967 року виконав першу у світі операцію з пересадки серця від людини до людини.
Із початком німецько–радянської війни у 1941 році Юрій Вороний був залишений на тимчасово окупованій території, де здійснив ще одну унікальну операцію – пришив дівчині відірвану вибухом снаряда праву руку.
А 1949 року, працюючи в Житомирській обласній лікарні, Юрій Вороний виконав ще чотири операції з пересадження трупної нирки.
У травні 1950 р. Вороного перевели до Києва, в Інститут експериментальної біології і патології ім. О. О. Богомольця на посаду завідувача відділенням експериментальної хірургії. Через два роки він захистив дисертацію і став доктором медичних наук. Робота була присвячена питанням патогенезу і терапії травматичного шоку.
В останні роки керував відділом експериментальної хірургії Інституту експериментальної біології й патології ім. О.О. Богомольця та Київського інституту гематології та переливання крові.
Піонеру трансплантології Юрію Вороному належить 48 наукових праць, що стосуються найбільш актуальних проблем медицини.
Помер Юрій Юрійович Вороний 13 травня 1961 року від сердечного нападу. Похований на Байковому кладовищі м. Києва.
Внесок хірурга у світову медицину неоціненний. З часу першої пересадки одного з найважливіших органів людини минуло 87 років. За цей час тисячі людей врятовано від неминучої смерті шляхом трансплантації нирки.
А препарат пересадженої колись уперше нирки нині зберігається на кафедрі патологічної анатомії Харківського національного медичного університету.
Інформацію взято з відкритих джерел
Джерело: 5.ua
