Вони досі зустрічаються на дорогах – "Запорожці", "вухаті" і "мильниці". А наскільки реально користуватися таким авто в наш час? Знайти бадьорий ЗАЗік для тест-драйву було не важко.
Аби правильно сприйняти те, що ми розповімо нижче, скажемо спочатку кілька слів про “Запорожець” другої генерації – той, який ще можна зустріти на вулицях у невеликих українських містечках.
В цьому кузові випускали чотири моделі “Запорожця”: -966, -968, -968А та -968М. Мотори об’ємом 0,9 л та 1,2 л мали потужність від 28 до 50 к.с.
1966-го року в Запоріжжі параллельно з “горбатим” почали випускати “вухатого” – модель нового рівня з індексом 966. Згодом, у 1971 р. разом з масою вдосконалень вона отримає ім’я 968, хоча за нинішніми мірками це був лише рестайлінг. Власне, в цьому ж кузові зразку 1966-го машина випускатиметься аж до 1994 р., хоча численні модернізації зроблять її до кінця випуску значно комфортнішою.
Усі “Запорожці” моделей 966/968 за теперішньою класифікацією відносилися б до розмірного класу В, тобто вони – однокласники “Таврії”, VW Polo, Skoda Fabia, Ford Fiesta. В пору своєї молодості “Запорожець” міг би конкурувати з Citroen 2CV, VW Beatle, Renault 4CV, Austin Mini.
В Радянському Союзі ЗАЗ був найменшим автомобілем, проте від іноземних “конкурентів” його відрізняло дещо суттєве – він не створювався як дешеве авто. В конструкції “Запорожця” не було жодного бюджетного рішення. Міцний кузов, чотири місця для дорослих пасажирів, повноцінний чотирициліндровий двигун, 4-ступінчата трансмісія, незалежна підвіска усіх коліс, багата комплектація уже в базовому виконанні.
Інтер’єр “Запорожця” другої генерації: не надто бідний, аж ніяк не тісний та вельми ергономічний. Єдина серйозна проблема – примхливий опалювач.
Саме так, “Запорожець” не був бідною машиною. Адже на відміну від конкурентів, у нього вже в базі був опалювач салону, склопідйомники дверей та поворотні кватирки, електричні склоочисники, м’яка оббивка салону та стелі.
Тест-драйв “Запорожця”
Щодо експлуатаційних якостей, то ЗАЗ-966 та -968 наприкінці 1960-х був цілком адекватним автомобілем для свого класу. У нього міг бути один з двох двигунів, потужністю або 28 л.с., або 40 л.с. Були також форсовані версії, що видавали 45 та 50 к.с. Обидва – V-подібні з повітряним охолодженням, і обидва забезпечували більш-менш прийнятну динаміку в діапазоні швидкостей до 60 км/ч. Але сучасному водієві, звісно, дещо здаватиметься незвичним.
Ергономіка. Ви здивуєтесь, але в “Запорожці” аж ніяк не тісно! Хоча деякі особливості все ж є. Так, при тому що спереду в довжину місця для ніг більш ніж достатньо, з боків обмежують простір колісні арки передніх коліс. Крім того, сидіння розташовані не по-сучасному низько, вибачайте, трохи по-спортивному. Оглядовість в передньому секторі навіть краща за сучасні автомобілі, а для огляду задньої напівсфери доведеться додати двійко зовнішніх дзеркал.
В погану погоду, коли вікна запотівають, з оглядовістю буде гірше, особливо якщо опалювач несправний. А найчастіше він буває несправний, оскільки за суттю своєю доволі складний. Проте коли його таки налагодити, в салоні можна навіть у морози їздити у футболці. Підвіска не дуже комфортна, особливо передня, хоча на рівних дорогах це не помітно. З іншого боку, через запас міцності ходової і високопрофільні шини авто не боїться ям та вибоїн.
Підвіска “Запорожця” не дуже м’яка, проте дуже міцна. На жаль, сьогодні мало хто візьметься за її ремонт.
Керування. Як уже згадувалось, динаміка в міських умовах більш-менш прийнятна, хоча займати лівий ряд не бажано навіть на 40-сильних версіях. За містом машини з “сороківкою” легко тримають 90 – 100 км/ч, “тридцятки” краще не вести довго на швидкості більше 80 км/ч. Кермо усіх “Запорожців” легке (адже передок легкий!), однак не дуже точне. Педалі спочатку здаватимуться абсолютно незвичними: весь блок зсунутий вправо, акселератор треба тиснути зверху вниз, гальма дуже тугі (підсилювача немає), до того ж їхня педаль у ранніх моделей сторчить просто з підлоги. Передачі перемикаються туго, важіль не дуже звично розміщений вертикально вгору, на ньому відчуваються неприємні механічні реакції. Згадане вимагає від водія в міських умовах певного напруження, особливо для тих, хто звик до розслаблюючого комфорту сучасних іномарок.
Звук. Чомусь прийнято вважати, що “Запорожець” дуже шумний. Насправді повністю справний ЗАЗік в деяких режимах навіть тихіший, ніж його сучасники класом вище, наприклад, “Москвичі”. Справа в тому, що розташований ззаду двигун під час руху залишає свій звук позаду, особливо на швидкості за 40 км/ч. При рівномірному русі до пасажирів долинає лише негучна високочастотна складова шуму.
Об’єм багажника ЗАЗ-966, -968 та -968А був обмежений опалювачем, кермовим механізмом, запаскою та акумулятором. У -968М колесо та АКБ переїхали в корму.
Практичність. Багажник розташовано спереду і він явно замалий – максимум 200 л. До того ж він має складну неправильну форму, а завантажувати його доводиться через високий борт та запаску, що на всіх моделях крім 968М стирчить попереду. Деякі власники демонтують праве переднє крісло, чим вбивають двох зайців: полегшують доступ до заднього дивана і звільняють місце для громіздкого багажу.
Експлуатаційні якості
Щодо експлуатаційних особливостей є декілька клопотів, причому частина з них – на користь “Запіка”.
Температура. Головний прилад на всіх ЗАЗах – термометр оливи, адже двигуни МеМЗ працюють на межі перегріву. Перш за все скажемо, що справний двигун не гріється. Щоб так було завжди, треба слідкувати за настройками запалювання і карбюратора, а головне – мотор має бути чистим. Часом це непросто забезпечити, адже МеМЗи-”повітряники” дуже полюбляють потіти мастилом. Зокрема – через ущільнювачі трубок приводу клапанів, які сховані під бляшаними кожухами системи охолодження.
Проте, зазначимо, що фактор перегріву не має значення в коротких поїздках, оскільки двигун без водяної сорочки швидко вистигає під час зупинок.
Паливно-мастильні матеріали. Мотори споживають найдешевший з сучасних бензинів, так само як і оливу, а змінних фільтрів в “Запорожців” немає зовсім – ані мастильного, ані повітряного.
БІльший з двигунів “Запорожця” об’ємом 1,2 л забезпечує в місті більш-менш пристійну динаміку. Але 0,9-літрова “тридцятка” як на тепер заслабка.
Сервіс. Справжньою проблемою для сьогоднішнього зазовода буде знайти СТО, де візьмуться обслуговувати “Запорожця”. І хоча автомобіль спроектовано так, щоб всі роботи міг робити сам власник, у вас не завжди буде час на це. Тож доведеться шукати або фаната-умільця десь на гаражах, або реставраційну майстерню, де відновлюють та обслуговують ретротехніку. Певні труднощі будуть і з запчастинами. В принципі, їх завжди можна знайти, але не в магазині, а в інтернеті або на ринку, тобто – з певною затримкою.
Рекомендація Авто24
Їздити на “Запорожці” у справах сьогодні все-таки можна. Але наскільки це буде зручно, дуже залежить від вашої амбітності і від стану конкретного екземпляра. На жаль, “ЗАЗів” у доброму стані зберіглося мало, а щоденна експлуатація зношеної машини може бути обтяжливою. Особливо з огляду на те, що всі ремонтні роботи доведеться робити самотужки. Тому якщо у вашому гаражі зберігся непоганий “Запорожець”, радимо залишити його для променадів вихідного дня. Або продати його в руки справжніх поціновувачів, а натомість придбати яку-небудь іншу модель, до якої повно запчастин, і яку можна обслуговувати на СТО. Можливо, при обміні навіть не доведеться доплачувати – “Запорожці” у доброму стані сьогодні в ціні.
Джерело: auto.24tv.ua
