Саме події Майдану змінили хід історії. Вкрадений агресором Крим, війна на сході, щодня вбиті і поранені. Це та реальність, в якій ми з вами зараз живемо. Якщо говорити про півострів, то до анексії Україна майже повністю забезпечувала його прісною водою – на 85%. Подавали воду через Північно-Кримський канал у Херсонській області.
Але у 2014 його перекрили. І ось на шостому році так звана окупаційна влада Криму заявила, що води у Сімферополі лишилося приблизно на 100 днів. І кримцям порадили економити. Заяви про нестачу води на півострові з'являються не вперше. І у Києві цю тему звісно підхопили. Давид Арахамія, голова фракції "Слуга народу", був першим, хто сміливо заявив, а "якщо ми воду в Крим, а вони заберуть свої війська"? Згодом пояснив, що мав на увазі. Мовляв, спочатку повернення Криму Україні, а потім подача води на півострів. Але реакція вже пішла. Зрада інтересів, шокуючий компроміс і так далі.
"Підсумки тижня" вирішили перевірити, чи справді Крим нині зневоднений і кому ж вигідні такі заяви. Розбиралася журналіст "5 каналу" Ганна Рибалка.
Чонгар - один із трьох контрольних пунктів в'їзду-виїзду громадян до окупованого Криму. За цим шлагбаумом Україна материкова вже завершується і починається Україна окупована.
З Євпаторії до матері на Херсонщину їде Людмила.
"Підходимо до віконця, показуємо паспорт, пред'являємо", – каже жінка.
На контрольному-пропускному пункті жвавий рух: люди з важкими сумками та валізами. На тих, хто повертається з півострова вже чатують таксисти-нелегали.
Галина Олександрівна теж повертається з окупованого півострова. Там мешкають її діти. Вони, а ще й російські канали розказали жінці, хто ж винен, що кримчани економлять на воді.
Галина, мешканка Дніпропетровська, говорить: "Крим - український? – Український. Навіщо відрізали? – Зараз же там окупаційна влада. - Влада владою, а народ страждає без води. Ну от показують по телевізору, що люди не мають води, навіть привозна вода. Росіяни ж то платить будуть за воду. Хай значить тут заливає, а там суше. – Виходить, в нас трудові відносини з окупантом будуть?
– Не знаю, а навіщо воювати? Щоб діти гибли. Навіщо? – Це треба запитання їм ставити. – Ну так, ми ж простий раб. Одна нога тут, одна ще ворушиться".
Гаряча вода – лише на вихідних. Холодна – за графіком. Днями окупаційна влада Сімферополя заявила, що води в
трьохсоттисячному місті стане максимум на 100 днів. Причина – водосховища півострова міліють, дощу немає.
Від Чонгару ми їдемо ще 150 кілометрів, у бік Нової Каховки. Там починається Північно-Кримський канал. Саме з нього до півострова йшло 80% прісної води.
Так було до 2014го, доки Крим не вкрав агресор. Перевіримо, що там зараз і поспілкуємося з місцевими.
До окупації вода на півострів текла з Дніпра, потрапляла до каналу на межі Нової Каховки та Таврійська. А звідти – до Криму. Щоб не поїти окупанта, шість років тому шлюзи закрили.
Мешканці Таврійська, яких ми зустріли, вважають – це була помилка.
"Із точки зору людяності, я теж розумію що там потрібна вода. Але з політичної точки зору.... Я не знаю, я не політик, я вчитель. Я не буду коментувати", – говорить одна з мешканок.
А Едем Дудаков, громадський активіст і екс-голова комітету АРК у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян, говорить: "Ваш будинок зайняли, живе там чужий дядько, а ви забезпечуєте його електрикою, подаєте воду".
Кримський активіст Едем Дудаков нині живе в Бахчисараї. Там, запевняє, перебоїв з водою в домівках немає. Натомість гостру її нестачу відчувають підприємства, які поповнюють бюджет країни-агресорки. А ще - російська армія.
Дудаков також говорить: "Населення воду особливо не потребує. Потребують води великі підприємства, такі як "Титан". У Криму в порівнянні з тим військовим контингентом, який був в 2013 році, він збільшився напевно, разів у 10. Це теж споживачі води".
Утім ці аргументи не злякали депутатів зі "Слуги народу". Головний у фракції монобільшості заявив: готовий дати воду окупанту, якщо той піде з Донбасу.
Арахамія сказав: "У Криму так чи інакше будуть користуватися громадяни України. Якщо це буде такий обмін на те, що вони відходять з усіма своїми збройними формуваннями до Ростова, ми встановлюємо повний контроль над нашим кордоном, в наших межах і за це треба подати воду в Крим, я б на таке точно пішов".
Згодом Арахамія заявив: його слова вирвали з контексту. Напоїти окупанта за його ж гроші – далеко не нова ідея.
Ще восени про такі наміри журналістам обмовився ще один нардеп зі Слуги народу.
Юрій Арістов, народний депутат від "Слуги народу", сказав: ""Була ідея продавати воду. – Ви хотіли воду продавати куди? – Ну ось в Росію, припустимо, як варіант. – У Росію чи в Крим? – У Крим, Крим – так".
Такі заяви збіглися у часі з вояжем профільного парламентського комітету до Херсонщини. Офіційно депутати поїхали перевірити, як працює КПВВ. Але "Підсумкам тижня" розповіли, що біля споруди Північно-Кримського каналу раптом почали наводити лад: зрізати дерева та перевіряти мережі.
Борис Бабін, постійний представник президента в АР Крим (2017-2018), розповів: "За умов коли ми маємо заяви вищих осіб, що ніхто не вирішує питання води на Крим, а на місцевому рівні відповідні регламентні роботи з підготовки можливого водопостачання здійснюються, це викликає питання".
Та представники влади нас запевнили: жодних торгів за воду немає.
Дмитро Лубінець, голова Комітету ВР з питань прав людини, деокупації та реінтеграції ОРДЛО та АР Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин, каже: "Наш комітет стоїть на тому, що ми не торгуємо. Повернення водопостачання в Крим можливе після того, як ми не тільки юридично, а й фактично повернемо контроль над територією Криму".
А постійний представник президента в АР Крим Антон Кориневич сказав: "Постачати воду зараз до Криму, допоки він є окупованим, не є правильним, тому що ця вода буде використана для цілей військових баз Російської Федерації. Тому наразі це питання не варто ставити".
Чи справді проблема з водою в Криму аж настільки критична, як це описують російська преса та окупаційна влада? Ось екслюзивні кадри "Підсумків тижня" з Сімферополя. Його мешканці кажуть: нині вода в кранах є. Але чи надовго – не знають.
"По годинах, сказали, будуть давати. Зайвий раз унітаз, вибачте, за подробиці, не змиваємо", – каже одна з мешканом Сімферополя.
"У мене з водопостачанням проблем немає. – А якщо з'являться такі проблеми, як виходити з ситуації? – Возити воду з Краснодара, бочки на кутах ставити, як раніше, фонтани", – каже один із мешканців Сімферополя.
Вода – це інструмент тиску на Україну, переконані представники кримськотатарського меджлісу. А побутові проблеми кримчан тут ні до чого. Тільки-но Україна підпише угоду про відновлення подачі води Північно-Кримським каналом, автоматично визнає, що півострів – російський.
Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу, говорить: "Вони переселяють туди своїх громадян. 500 тисяч людей з Росії уже поселено в Криму. Дати воду, щоб остаточно колонізувати Крим? Із ким вони будуть підписувати договори на поставку води? Із 87 регіоном Російської Федерації?".
Борис Бабін каже: "Нам можуть розповідати що завгодно - про гуманітарні потреби, про якісь обміни, поступки, але це все відверта брехня. Усі розуміють, що вода в Крим дадуть в одному випадку, якщо хтось візьме за це гроші. Це кошти, які вимірюються в сотнях мільйонів доларів мінімум".
Ахтем Чийгоз, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу і нардеп від "ЄС", сказав: "Аксьонов їздив по регіонах і давав вказівку зупинити мийки, зупинити сауни, лазні, тому що катастрофічна ситуація з водою. І з Москви дали вказівку негайно зупинити цю провокацію, ось цю паніку. Я запитав: "А чому?". Вони кажуть: сподіваються, що вода піде".
Вода в обмін на вибори на окупованій частині Сходу в жовтні цього року – ще один можливий предмет шантажу. Озвучити його може Путін. Вже цієї весни під час зустрічі в "Нормандському форматі". Та чи стане грати за правилами кремля українська влада?
Місцеві кажуть, що такий пронизливий вітер на Чонгарі дує цілий рік. Він здіймається з боку моря і вистояти на ньому – ще те випробування. Однак до такої погоди тут звикли. А от після заяв з боку влади про те, що Україна постачатиме воду окупантам, насторожилися. Побоюються: вітер подув не туди".
Ганна Рибалка, Василь Дендін, "Час.Підсумки тижня"
Джерело: 5.ua
