Майстер спорту з тенісу та тренер Тетяна Воротіліна півтора року вже жила у Бангкоку, тренувалась та планувала відкрити власну школу. Однак все змінив нещасний випадок. Тетяна їхала на скутері разом із товаришем і на їхню смугу виїхала вантажівка. Дівчина вижила, але на неї далі чекало найскладніше – їй ампутували частину ноги. За 4 місяці Тетяні зробили понад 40 операцій та зберегли ногу. Та займатися спортом з такою травмою було складно. Тому довелося шукати лікарів, які б взялися за її випадок. Шанси були 50 на 50. Однак вже через п'ять тижнів після пластичних операцій, Тетяна зробила перші кроки.
– Наскільки важко бігати на протезі?
– Поки ти біжиш, наче все важко. Перетнувши фініш, вже після 15-20 хв організм трохи відновився і виглядає наче легко.
Переглянути цей допис в Instagram
Считаю ли я себя сложным человеком — вопрос возникший в ходе разговора с корпоративным психологом. ⠀ Задумалась стараясь понять и дать оценку.. “а вашему парню с вами сложно?” — доп вопрос не особо помог так как крайне редко применяю термин “сложный” и я ответила что-то не очень внятное.. Речь шла о рабочих взаимоотношениях, но личный вопрос остался в голове. ⠀ А после встречи еще подумала над этим вопросом… и.. я очень требовательна. ОЧЕНЬ. да, сейчас я наааамного терпимее к людям, но все еще очень требовательна. ⠀ И порой для многих это too much. ⠀ Пока не уверена где тут баланс, и что ок, а где действительно мне стоит с большим пониманием относиться к другим. Быть добрее к людям, что ли, к их слабостям, чувствам, переживаниям.. ⠀ А еще необходимо более структурно строить разговор, тк я слишком быстро переключаю темы. ⠀ Ну а результаты о результатах общения можно будет сказать спустя какое-то время. Но однозначно это было интересно и увлекательно. ⠀ А вы считаете себя сложным человеком? — как бы ответили на этот вопрос? ⠀ ⠀ ⠀ #geyzerkrik #сложныйчеловек #требовательный #психолог #корпоративныйпсихолог #психология #баланс #чувствалюдей
Допис, поширений Татьяна Воротилина Киборг (@geyzerkrik) 21 Січ 2020 р. о 10:29 PST
– Що для вас означає слово "мотивація"?
Ох, яке каверзне питання. Про саме слово "мотивація" можна відкрити вікіпедію і прочитати. А якщо говорити про поняття – це те, коли всередині є велика сила і впевненість у бажанні досягнути чогось. Ти хочеш і ти робиш це, не залежно ні на що. Це як бездонна бочка з енергією, де є запас сил. Бувають складнощі, проте, ти продовжуєш робити завдяки бажанню.
– Як вам вдалось не впасти духом і продовжити жити далі, займатись спортом?
– Мені була цікава ця вся історія. Хотілось швиденько повернутись у спорт, це була моя чітка ціль. В мене не було часу плакати, я завжди думала як виконати свою ціль.
– Ви працюєте з ампутантами, так?
– Правильно. Я допомагаю подолати фантомні болі, використовувати протез на повну, наскільки це можливо. Вчу бігати на ньому та показую спеціальні вправи. Радію, що люди сумлінно виконують те, що я їм показую.
Переглянути цей допис в Instagram
Как хейтеры помогают понять над чем надо работать. ⠀ Внезапно. Я стала стесняться своей физической привлекательности. Никогда такого не было и вот.. ⠀ Последние несколько месяцев я покупаю свободные платья, очень редко и будь-то извиняясь надеваюсь что-то подчеркивающее фигуру. ⠀ Мне очень повезло с телосложением и много спорта. Лет с 13-14 что бы я не надела на мне смотрится hot. И мне это нравится. Всегда нравилось. ⠀ Раньше в сторис я частенько была в коротеньких шортиках, красивом белье, купальнике.. а одежду предпочитала подчеркивающую фигуру. Но что-то изменилось.. ⠀ Плавая сегодня в бассейне подумала «как-то я слишком в этом купальнике». Как будь-то что-то плохое ♀️ ⠀ Да, много женщин стесняются, смущаются своего тела, но эта история никогда не была обо мне. ⠀ Вопрос что изменилось от куда появилось это во мне и почему? ⠀ Первое — это публичность. Больше людей — больше мнений. Второе — неуверенность. ⠀ Как оказалось во мне есть тоже масса неуверенностей. Но это однозначно не неуверенность в теле. Это другое. В том что ок, а что не ок. Насколько платье может подчёркивать изгибы. Когда общественность продавливает именно в эти точки — в какой-то момент, если уверенности в своей правоте недостаточно — начинаешь сомневаться. А я так устороена, что взвешиваю слова людей. ⠀ При чем если внимательно проанализировать, то замечания делают те, на кого я совсем не хочу быть похожа. Уж точне не в вопросе тела. Выходит для многих это триггер. ⠀ Сказать по правде мне не понравилось моё открытие. Так что буду разбираться и первое — это в блок тех, кто делает замечания касательно одежды и Второе — хочу крутую фотосессию! ⠀ Именно в те штуки, где мы не ощущаем полнейшей уверенности нас и можно зацепить. Цепляет — значит стоит работать, но не всегда над «устранением». Чаще над самоощущением и уверенностью в себе. В этом бонус публичности — быстро находятся штуки для проработки ⠀ PS: В советах о том, как мне одеваться нет необходимости. А вот если вы фотограф с интересной идеей — пишите! ⠀ #geyzerkrik #уверенность #блогер #хейтеры
Допис, поширений Татьяна Воротилина Киборг (@geyzerkrik) 29 Лис 2019 р. о 8:44 PST
– Чи хотіли б назад поїхати жити в Бангкок чи Камбоджі?
– Мені подобається подорожувати. Тут діло не в тому, де краще, де гірше. Там зовсім усе інакше. У найближчі роки я хочу пробігти марафон у Бангкоку. Це для мене must have.
– Яка ситуація зараз в Україні з виробництвом протезу?
– Всі елементи насправді є німецькі. У нашій країні просто збирають все разом.
У мене трохи не проста ситуація. Рік, поки я шукала, хто мені ампутує ногу, я паралельно шукала, хто мені буде робити протез. Всі відмовлялись. У мене повністю пересаджена шкіра, а це додає складності. Українські протезисти за такі ситуації, як у мене, не беруться. Робити мою гільзу приїжджав німецький протезист. Наші ж нормально зробити нічого не могли майже 10 місяців, справді якісного. Але вони не розгубились і запросили німецького крутого спеціаліста. Цим самим вони старались навчитись та набратись досвіду в нього.
Мій протезист сам ходить на протезі. Тут є деякі фішки. У мене вирізано коліно, а так не можна, казали всі протезисти. Треба всередину. Але якщо в мене було б по іншому, мені було б не зручно грати в теніс. Тому чоловік, який сам ходить на протезі, він це розуміє, що в деяких ситуаціях краще зробити не так, як кажуть всі. Важливо, щоб в Україні ставало більше таких професіоналів, які вміють і готові слухати клієнта.
На жаль, багато хто думає, що на протезі дуже некомфортно. Якби так було, я б не бігала. 14 півмарафонів кажуть все самі за себе. Насправді, це дуже комфортно. Потрібно добитись так, що це так і було. Треба багато тренуватись, тому що я стегном ніби пересуваю ногу. Важить 1,5 кілограма. Через деякий час ти звикаєш. Зараз я цього вже так практично не чую.
– Чому обрали саме теніс?
– Теніс я обрала ще в п'ять років. Мені захотілось навчитись бити смеш в стінку. Це круто виглядає для 5-річної дитини. А для того, щоб це навчитись, потрібно було для початку навчитись грати у теніс. Це прикольний та азартний вид спорту.
Переглянути цей допис в Instagram
Когда я начинала бегать никто не говорил о пульсе и дыхании. ⠀ И в 4 года мне было очень очень не легко бегать. Но позже, лет к 10 в школе мы стали сдавать бег. 3,5км. Помню какие у нас все красные становились и дышали так, что аж хрипели. Мне не нравилось как это выглядит Поэтому я стала экспериментировать. И больше выдыхать. Меньше и медленнейший вдыхать. И бегала так, чтобы не сбивать слишком сильно дыхание. И восстанавливать его на несколько вдохов. Мне нравилось, что я «сильнее» других детей ⠀ Но о том как правильно бегать, как дышать, разминаться — в школе не рассказывали. Интересно, сейчас на уроках физкультуры этому учат? ⠀ Мы не готовились к зачётам. Просто в один урок учитель «а сегодня вы сдаёте кросс». Вот именно в то время большинство невзлюбили бег. ⠀ Ещё бы, все хотят пробежать на лучшую оценку, есть лимиты времени, поэтому стартуют со всех ног и уже к концу первого круга держаться за бок и переходят на шаг. Потом вновь рванут и вновь шаг. В общем это ужасно! Но тогда никто не говорил об этом. ⠀ Я рассказывала одноклассникам, что делаю я, чтобы легко пробегать, но моих знаний было недостаточно. А вы помните как бегали в школе?? ⠀ С годами становилось все легче бегать. А лет с 16 я почувствовала, что бег наполняет энергией. А решения приходят в голову сами! ⠀ А в 17-19 я могла легко бегать часами и не уставать. Был даже период когда я каждое утро, до тенниса, бегала по 10км. И не воспринимала это как нагрузку или тренировку. Так как пульс был 90-100, иногда 80. При темпе 5. И это было в кайф! ⠀ Именно темп и воспринимаемо усилие определяют то, насколько нам легко бегать. ⠀ Сейчас я вновь бегаю в кайф, не смотря на боль и судороги в остатке ноги. А физически — легко! ⠀ И вас зову бегать в кайф! Беги с нами — вторник четверг 7:00, собираемся мы на Сегедской 23, в @boxing_club_12oz_ ⠀ И даже когда я уезжаю беговой клуб работает!! @gilevich_v всех побегает! Беги с нами! #geyzerkrik_run #run #беги #бегиснами #puma #pumawomen #одесса #спорт #бег #пробежки ⠀ ⠀
Допис, поширений Татьяна Воротилина Киборг (@geyzerkrik) 9 Лис 2019 р. о 11:44 PST
– Чим займаєтесь у вільний час, окрім тренувань?
– Ходжу в спортзал. Займаюсь TRX, йога, танці. Всі мої захоплення так чи інакше пов’язані зі спортом. Я люблю подорожувати, позасмагати на пляжі, веду блог. Але, це все базується на спорті.
– Ваші мотиватори або кумири?
Кумирів ніколи не було. А мотиватор – я. Мене не люди мотивують, а їх досягнення. Є хлопець в книзі рекордів Гіннеса, який перейшов на руках із Відня в Париж, а це, на хвилиночку, 1400 кілометрів. Ось таке мене дуже надихає. Паралімпійці, особливо лижники, фрістайлери. Людські можливості – безмежні. Просто потрібні уміння, тренування і все обов’язково вийде.
– Чи є в планах написати книгу про власне життя?
– У таких дуже далеких. Все можливо. Мені багато людей говорять, щоб я написала власну книгу. Є крута історія, про яку можна розказати. Але на даний момент у мене багато справ, щоб це зробити. Це займає багато часу, і до цього потрібно підходити відповідально. На даний момент у мене є більш пріоритетні цілі, які я хочу втілити.
Переглянути цей допис в Instagram
Забота о себе.. ⠀ После вчерашнего поста из зала и посмотрев сегодня эфир Килиной о заботе, пообщавшись с Олей, поняла, что очень уж нехватает ее, заботы о себе! Поэтому пошла на массаж и таааак кайфанула! А потом решила вернуть медитацию в своё утро и вновь наладить утро! ⠀ Итак, когда хочется от всех убежать, чтобы хоть на пять минут тишины, и перестали задавать глупы вопросы — организму необходимо восстановить баланс. Хочется заботы, но первый кто может о нас позаботиться это мы сами! ⠀ Итак, берём Заметки и пишем: 1. чашка вкусного чая или кофе в полной тишине 2. послушать песню от начала и до конца с закрытыми глазами, ничего не думая и не делая параллельно 3. Почитать книгу в полной тишине 4. Не трогать телефон после 22 5. Пробежка на рассвете. В идеале у моря. 6. Встретить рассвет в горах 7. Тренировка в пустом зале 8. Хороший массаж 9. Танцевать под классную музыку 10. Весь день на пляже 11. Прогулка 12. Полежать в ванной без телефона 13. Спросить себя чего я хочу и сделать это! 14. Вкусное спелое манго 15. Ходить по городу, особенно по новому. 16. Сильные эмоции 17. Учиться чему-то новому 18. Слушать живую музыку 19. Утренние страницы 20. День без связи! Хотя бы пара часов и так чтобы не дёргаться и не переживать. ⠀ ⠀ Это лишь небольшая часть вариантов заботы о себе. Что-то занимает пару минут, а что-то несколько часов или дней. Но все это важно делать для себя часто и постоянно. Особенно пункт 13. И заметили, что все пункты без телефона дада. Именно поэтому мне так зашли горы! Что там кстати с Татрами!? Едем!?? ⠀ ⠀ #Geyzerkrik #мотивация #киборг #осень #забота #заботаосебе #энергия #поотезголени
Допис, поширений Татьяна Воротилина Киборг (@geyzerkrik) 23 Жов 2019 р. о 9:29 PDT
– Як правильно підготуватись до бігу на довгі дистанції?
– Залежно за який час орієнтуєтесь пробігти. Якщо це півмарафон, і у вас ціль просто його пробігти більше, ніж за дві години, то ви це зробите. Якщо ви хочете вибігти із 2-х годин, то потрібно сумлінно тренуватись. Не бігайте у взутті із плоскою підошвою. Можна зробити спортивні устілки. Якщо ви хочете пробігти дистанцію за високий час, потрібні дієти, спеціальні тренування. Якщо це ваш перший півмарафон – виберіть місто, де немає бруківки. Бігти по бруківці дуже не просто.
– Мотиваційне побажання для наших читачів?
– Займайтесь спортом, якщо вам це до вподоби. Попри усі складнощі не здавайтесь. Ваш організм насправді набагато сильніший, ніж ви про нього думаєте. Джерело: 24tv.ua
