Історія ветерана, який втратив зір на Донбасі – у кіно. До Міжнародного дня незрячих у Києві влаштували допрем'єрний показ фільму "Вдивляючись у темряву". Це стрічка про сапера Віталія Галіцина, який у 2014-му поблизу Новоазовська виконував бойове завдання і підірвався у замінованому авто. Боєць був контужений і втратив зір. "Вдивляючись у темряву" став першою стрічкою, в яку вбудували тифлокоментар – закадровий опис фільму для незрячих. Про враження від стрічки журналіст "5 каналу" Ганна Рибалка.
Ось так, хапаючись то за палицю, то одне за одного, вони спускаються вниз до річки. Жартують з власної незграбності і цим самим рятують важку для сприйняття історію про ветерана бойових дій на Донбасі. Сапер Віталій Галіцин, – головний герой стрічки "Вдивляючись у темряву", – в 2014-му підірвався у замінованому авто. Отримав контузію і втратив зір.
Віталій розповідає: "26 серпня 2014 року поблизу Новоазовська проти моєї групи інструкторів була здійснена диверсія. Мій друг загинув, а я отримав поранення".
Сюжет документального фільму розповідає про реальну ситуацію з життя Віталія. Повернувшись з Донбасу, незрячий боєць оформлює першу групу інвалідності. Та, з'ясувалося, щоби отримати військову пенсію, ветеранові ще треба довести, що поранення отримав не деінде, а виконуючи бойове завдання. Віталій оббиває пороги владних кабінетів, та скрізь отримує відмови.
Юрій Шухевич, народний депутат 8-го скликання, каже: "Він взагалі нелегкий фільм, тяжкий фільм. переживання, трагедія тих людей в розумінні втрата зору і так дальше. Подивіться, які митарства вони пройшли, для того, щоб бути визнаними".
"Вдивляючись у темряву" зачіпає одразу дві болючі теми – проблеми ветеранів та інтеграцію незрячих до повноцінного життя в суспільстві. Це перший документальний фільм в Україні, який запланували зняти з вбудованим тифлокоментарем. Це стислий закадровий опис фільму для незрячих людей. Вікторія – теж незряча. Вона прийшла на допрем'єрний показ фільму і завдяки тифлокоментарю стрічку таки перегляне.
"Я буду сидіти в залі як всі люди, через навушники слухати тифломентар, я не буду заважати людям, які сидять навколо", – говорить глядачка Вікторія.
Фінал стрічки, коли ветеран Віталій Галіцин переосмислює своє життя і знаходить нове покликання, глядачі зустрічають зі сльозами на очах. Емоції переповнюють і маму Віталія.
Олександр Терещенко, заступник міністра у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, говорить: "Мав честь познайомитися з Віталієм Голіциним місяці два тому і він мені ставив два запитання, як заступнику міністра. Чим я йому можу допомогти, щоб він залишися викладати в військовій частині, і друге, якщо будуть якісь посади в МінТОТі по розмінуванню він готовий їхати в Київ і працювати. Для мене це показник, що людина іде вперед і готова боротися".
Ідея стрічки "Вдивляючись у темряву" з'явилася ще під час Євромайдану, коли з'явилися активісти із ураженнями очей, розповідає режисер Сергій Волков. Зйомки тривали п'ять років – в українському товаристві сліпих, в кількох містах. Коли почалися зйомки за участі Віталія, сценарій був не потрібен.
Режисер фільму "Вдивляючись у темряву" Сергій Волков каже: "Мовою кіно, зображенням ми розповідали історію про сліпоту. І ми почали шукати такого героя. У нас було декілька кандидатів, і ми знайшли Віталія. А потім все відбувалося вже по-справжньому. Ми лише фіксували".
"Вдивляючись у темряву" став переможцем конкурсного відбору Держкіно. Половину коштів на створення фільму надала Україна, половину – Швеція. Офіційна прем'єра стрічки запланована на 2020 рік.
Ганна Рибалка, Едвард Белінський, "5 канал"
Джерело: 5.ua
