У столиці таких лишень двоє. От Кличко – він водночас і голова КМДА, і мер Києва. Так і наш нинішній гість Михайло Захаревич – і генеральний директор, і художній керівник Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.
І в театральному світі він уже півстоліття. Народний артист з оберемком театральних ролей. А також з досвідом директора Запорізького обласного театру ляльок, директора Запорізького музично-драматичного театру ім. М. Щорса, а з 1994 року – гендиректора Національного академічного драматичного театру імені І. Франка (в народі – театр Франка).
Нещодавно (у 2016 році) захистив дисертацію на тему "Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка у динаміці соціокультурних перетворень 1920-2001 років" і став доктором філософії. І він автор підручника про історію Національного театру імені Івана Франка. І ще чимало написано і видано.
Але Михайло Захаревич, він же Збишек ("Мораль пані Дульської"), він же Малахов ("Зупиніть Малахова"), він же Люсіндо ("Закохана витівниця"), він же Валерик ("Третя патетична"), він же доцент Київського національного університету театру, кіно, телебачення імені І. Карпенка-Карого.
Почаюємо в продовження теми дисертації Михайла Захаревича про академічний театр і сучасний мультимедійний цифровий світ; про трансформацію моральних цінностей суспільства; про мистецтво та ідеологію; про талант і моральну проституцію митця в совєтські та наші часи. З головним "франківцем" театральної столиці чаюємо о 23.10
Джерело: 5.ua
