В Україні стартувала передвиборна кампанія. Сайт "Сегодня" вже писав, які особливості притаманні нинішнім виборам, які чинники впливатимуть на хід кампанії і наскільки цей вплив буде відчутним. Зараз розберемося з потенційними кандидатами. Зрозуміло, сьогодні неможливо говорити про повний список тих, хто піде на вибори і з кого 31 березня ми вибиратимемо. Однак загальні тенденції уловлюються вже сьогодні.
Умовно перелік потенційних кандидатів можна розділити на три групи. Поділ це проходить не за ідеологічною лінією: в умовах російської агресії і боротьби внутрішніх і зовнішніх сил за геополітичний вибір України ключовим маркером стали питання війни і миру, питання зовнішнього вектора.
"Партія перемоги"
Перша частина політичного спектру – мабуть, в результаті вона буде найбільшою – кандидати, які посіли націонал-патріотичну нішу. Дехто називає їх "партією війни", але це неправильно. За великим рахунком, всі українські політики виступають за мир, але на різних умовах. Як зазначив в коментарі сайту "Сегодня" політолог Вадим Карасьов, на змістовому і лінгвістичному рівні правильніше було б називати цю частину політикуму "партією перемоги".
Лідерами в націонал-патріотичній ніші є чинний президент Петро Порошенко і голова "Батьківщини" Юлія Тимошенко, які, по суті, раніше всіх почали кампанію.
Порошенко – все зрозуміло. Максимальний відхід від Росії у всіх сферах, в тому числі релігійної та мовної, боротьба зі спадщиною СРСР.
Тимошенко. Приблизно такий же курс, як у Порошенка, однак прагматичніший і компромісніший. Але, в принципі, лінія та ж. Тому що за цією лінією стоїть велика частина суспільства.
"Порошенко і Тимошенко приблизно однаково відповідають на питання війни і миру, взаємини з НАТО і ЄС, колективної безпеки, відносин із Заходом. Хіба що Тимошенко, яка пропонує Мінський формат замінити Будапештським, здається прагматичнішою. Порошенко категоричніший: курс на розрив з РФ, "Геть від Москви", деколонізація, армія, віра, мова. Його курс вже не стільки на європейські реформи, як це було спочатку, скільки на розрив з радянським і імперським минулим. Стосовно Тимошенко, то у неї такий же курс, як у Порошенка, однак не такий різкий і категоричний, менш емоційний, можливо, компромісніший і переговорніший", – розповів сайту "Сегодня" Вадим Карасьов.
У боротьбі за голоси націонал-патріотів
З інших ключових персонажів в націонал-патріотичній ніші варто відзначити лідера Радикальної партії Олега Ляшка. Він уже не раз демонстрував здатність мобілізувати свій електорат в ході виборчих кампаній. Треба думати, і нинішня не стане винятком.
Непогані стартові позиції на початку перегонів у лідера "Громадянської позиції" Анатолія Гриценка. Щоправда, досить невиразна артикуляція з питань війни і миру, а конкуренція в цій ніші, що посилилася, знижує його шанси.
"Гриценко на сьогодні просів серйозно. У нього був хороший шанс, але він не виглядав досить конструктивним", – зазначив сайту "Сегодня" політолог Олександр Палій.
Мера Львова, лідер "Самопомочі" Андрій Садовий ще кілька років тому розглядався експертами як політик, здатний скласти серйозну конкуренцію Петру Порошенко. Сьогодні його позиції далекі від ідеальних.
"Садовий і "Самопоміч" як партія міського західноукраїнського націоналізму трохи "загубилися". Перебування при владі не завжди йде на користь. Сьогодні в ніші, умовно кажучи, прозахідного націоналізму інші лідери. Той же Гриценко, Олександр Шевченко, який вже випередив за рейтингами Садового", – зазначив Вадим Карасьов.
У цій же ніші підгортатимуть виборця інші кандидати. Ще в листопаді низка націоналістичних партій – "Свобода", "Правий сектор", Організація українських націоналістів, Конгрес українських націоналістів та організація "С14" – висунули як єдиного кандидата екс-віце-спікера Верховної Ради Руслана Кошулинського. Партія "Народний контроль" відправила боротися за президентську посаду народного депутата Дмитра Добродомова. Напевно балотуватиметься і народний депутат, лідер "Національного корпусу" Андрій Білецький. Загалом, як уже говорилося, в цій надзвичайно широкій ніші конкуренція буде значною.
"Партія компромісу"
Друга група кандидатів – умовна "партія компромісу". Ключовим завданням її представники бачать досягнення миру якнайшвидшим чином. При цьому розуміння розумних меж компромісу у представників цієї групи відрізняється.
Найзначніший електоральний потенціал тут має Олександр Вілкул, висунутий кандидатом в президенти на з'їзді "Опозиційного блоку". Експерти пояснюють це наявністю сильних партійних структур в регіонах і стійкого електорального ядра.
На цьому ж полі виступають інші кандидати, зокрема Євген Мураєв. Щоправда, політологи сумніваються, що він зможе скласти серйозну конкуренцію тому ж Вілкулу.
"Мураєв – технологічний проект. Він, маючи медіаресурс, добре представив себе. Але до виборів цей проект може не протягнути. Тому що там немає нового змісту. На три місяці його не вистачить, виборців розтягнуть сильніші кандидати, той же Вілкул", – зазначає Вадим Карасьов.
Загалом, можна очікувати, що в цьому спектрі число кандидатів також буде значним. Уже висунула кандидатом в президенти Сергія Таруту партія "Основа", можлива поява інших осіб – як знайомих українському виборцю, так і нових..
"Проти всіх"
Нарешті, третя група – умовна "проти всіх". В умовах, коли значна частина виборців або не визначилися, або втомилися від політики, ця ніша досить широка і тому приваблива для кандидатів.
Її представляють, насамперед, кандидати, які не сприймаються народом як політики, або сприймаються як "нові обличчя в політиці". Йдеться, насамперед, про Володимира Зеленського і В'ячеслава Вакарчука. І якщо останній, найімовірніше, не піде на вибори, то лідер "95-го кварталу" днями зробив заяву про участь у виборах.
"Віддані за Зеленського голоси будуть протестним вибором, – прокоментував сайту "Сегодня" професор політології Києво-Могилянської академії Олексій Гарань. – Але я вважаю, що його висунення – дестабілізуючий фактор в негативному плані. Оскільки, незважаючи на невдоволення українців нинішніми політиками, голосуючи за Зеленського, народ купуватиме "кота в мішку".
Політолог Олександр Палій зазначає "віртуальність" політичних проектів, що борються за голоси протестного електорату.
"У суспільстві є запит на нові обличчя, і цим запитом користується зараз Зеленський. Він працюватиме на протиставленні всім політикам як таким. Подібні проекти у нас були. На виборах 2010 року це був Тігіпко. Це спроба показати, що ти є альтернативою, третьою силою, новим обличчям. Зазвичай, це фантоми", – зазначив в коментарі сайту "Сегодня" політолог Олександр Палій.
Загалом, можна констатувати, що кандидати, представлені в підсумку в бюлетені для голосування, так чи інакше перебуватимуть в одній з трьох розглянутих ніш. Зрозуміло, частина з політиків піде на президентські вибори виключно з метою підвищити впізнаваність і рейтинг напередодні парламентських. Інші боротимуться за пост серйозно. Як би там не було, але тон в цих виборах задаватимуть питання миру і зовнішньополітичного вектора.
Джерело: segodnya.ua
