Історії астронавта про пережите від відчуття невагомості і побачене крізь скло ілюмінатора завжди заворожували.
Під час перебування у космосі з 19 листопада по 5 грудня 1997 року Каденюк проводив біологічні досліди щодо впливу стану невагомості на ріст та розвиток ріпи, сої та моху. Ось що свого часу Каденюк розповідав 24 Каналу в ексклюзивному інтерв'ю.
Від мрії до втілення
Нічого неможливого у світі нема. Цьому є приклад і нашого легендарного космонавта. У 1961 році, коли Юрій Гагарін першим у світі полетів у космос, 10-річний хлопчик Леонід сказав собі, що також стане космонавтом.
Якщо цю мрію зміг втілити хлопчик з буковинського села, то так само вона може бути здійснена будь-ким. Життя людини повинне починатися з мрії. Мрія допомагає людині переборювати труднощі, спрямовує, дисциплінує і допомагає добиватися своїх цілей,
– наголосив Каденюк.
Побачити Землю: перші враження
Окрім неймовірного захоплення від побаченого, були в українця і дрижі – від усвідомлення того, як людство знищує планету.
"Крім позитивних вражень були й негативні від того, що я побачив – це надзвичайно тоненький прошарок атмосфери, який окутує Землю на фоні чорного космосу. Мене аж жах якийсь пройняв: невже в такому тоненькому прошарку існує життя. Там розумієш, наскільки неправильно живе суспільство. Маю на увазі створення ядерної, хімічної зброї – все це засмічує нашу біосферу", – зізнався космонавт.
Коли українець опинився на орбіті Землі, то не було страшно від того, що щось може трапитись, а навпаки – було "страшно цікаво".
Для мене цей політ, старт, виведення на орбіту не було стресом. Страху не було. Була така величезна напруга, аж поки не вийшов на орбіту,
– казав Каденюк.
Невагомість і завдання від уряду
як говорив Леонід Каденюк, найскладнішим для нього під час перебування у космосі був сон. Адже у стані невагомості людина може заснути на стелі чи стіні.
Що, власне, і доводилось робити українцеві в рамках вивчення впливу невагомості на стан людини. Космонавт спав на стіні, фіксуючи свій спальний мішок шістьма спеціальними кріпленнями.
Саме завдяки Каденюку на орбіті Землі зазвучав державний гімн України.
Я був першим, хто полетів у космос з українським прапором і виконав завдання українського уряду. У 1997 році вперше український гімн пролунав у відкритому космосі,
– зазначив Каденюк.
Щоб полетіти в космос, майбутні астронавти вивчали дуже багато наук: медицину, біологію, астрономію, астрофізику, геологію, екологію. Каденюк пригадує, що навіть цього виявилось замало.
"Людина, яка летить в космос, повинна бути різнобічно грамотною. Уже в космічному польоті я переконався, що навіть тих знань, які я отримав, не вистачало для того, щоб зрозуміти деякі речі там", – пригадував він.
Повернення на Землю
Після повернення на Землю через кілька тижнів українець адаптувався від стану невагомості до життя в умовах тяжіння. Це значно простіше, ніж адаптація до стану невагомості.
У 66, коли Леонід Каденюк давав 24 Каналу інтерв'ю, він казав, що не відмовився б побачити Землю з ілюмінатора космічного корабля ще раз. Зокрема, космонавта надихав Джон Гленн – перший космонавт, який полетів у космос від США. Адже той у 77 років полетів у космос знову.
Коли він прилетів – він сказав таку фразу: "Коли дивитися в ілюмінатор космічного корабля і бачити створене, то після цього не вірити в Бога неможливо". У мене також виникли приблизно такі ж відчуття. Так мене все це вразило. Ця краса Землі і космос,
– резюмував Леонід Каденюк.
