Американські санкції проти “Лукойла” і “Роснефти” вже дають результати. Майже половина китайських НПЗ згортають закупівлі російської нафти. Bloomberg повідомляє, що заводи побоюються опинитися в чорних списках США і Європи. Аналогічні сигнали надходять і з Туреччини. Тим часом фіксується вибухове зростання прибутку західних нафтогігантів
Китайські нафтопереробні заводи починають згортати закупівлі російської нафти, пише Bloomberg. Причина проста — страх перед вторинними санкціями США. Вашингтон вже вдарив по “Лукойлу”, “Роснефти” та їх дочірнім структурам, і тепер китайські гравці не хочуть ризикувати. За даними агентства, найбільші держкомпанії КНР — Sinopec і PetroChina — призупинили імпорт, а за ними потягнулися і невеликі приватні переробники. Побоювання небезпідставні: приклад порушень санкційного режиму є — Shandong Yulong Petrochemical вже опинилася у чорних списках Великої Британії і Євросоюзу.
“Серед порушених російських сортів нафти є широко популярний сорт ESPO, ціни на який різко впали. За оцінками консалтингової компанії Rystad Energy AS, страйк покупців торкнувся близько 400 тис. барелів на день, або до 45% від загального обсягу імпорту нафти з Росії в Китай”, — пише Bloomberg.
Китай — головний покупець російської нафти. За даними Forbes, тільки у 2024 Пекін ввіз рекордні 108,5 млн тонн російської сировини. Але тепер значна частина постачань поставлена на паузу — і як довго вона триватиме, ніхто не береться прогнозувати. Але аналітики переконані: Китай почне придивлятися до альтернативних ринків, але якщо в підсумку Пекін все-таки продовжить брати російську нафту, умови для Москви стануть ще жорсткішими — знижки доведеться збільшувати.
“Китай буде намагатися створити максимально вигідні торгові умови для себе у всіх країнах. Росія йому дійсно як торгова країна — ну, скажімо так, він може обійтися без Росії, хоча там цікаві постачання енергоносіїв як ринок збуту”, — зазначив заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень В’ячеслав Потапенко.
Серед тих, хто вже переорієнтується на інші ринки, — Туреччина. Як пише Reuters, турецькі НПЗ прискорили диверсифікацію енергопостачань і активно перемикаються на сировину з Іраку і Казахстану. Експерти пояснюють швидкість, з якою прийнято рішення, побоюванням зіпсувати відносини з американською адміністрацією.
“За даними Kpler, у листопаді Туреччина планує отримати 141 тис. барелів іракської нафти на добу, що вище показника жовтня 99 тис. барелів на добу і в середньому за рік близько 80 тис. барелів на добу. За даними Kpler, у січні-жовтні Туреччина імпортувала близько 669 тис. барелів сирої нафти на добу, з яких 317 тис. барелів на добу, або 47%, припадало на частку Росії”, — пише Reuters.
“Туреччина реагує на такі сигнали від Сполучених Штатів. І в цьому випадку вона прекрасно розуміє, що посваритися зі Сполученими Штатами — це досить-таки серйозний для неї виклик, бувши членом НАТО. Тому тут відбуваються як мінімум певні рішення, пов’язані з тим, щоб купується нафта з інших джерел”, — зазначив економічний експерт Ілля Несходовський.
Туреччина, Китай та Індія — ключові ринки збуту російської нафти. І тепер всі три вже скорочують закупівлі, побоюючись вторинних санкцій США. На цьому тлі найбільші західні нафтові компанії фіксують надприбутки. Як пише Reuters, санкційний тиск і удари українських дронів по російській нафтопереробній інфраструктурі різко підняли доходи в сегменті переробки на Заході та зняли побоювання про можливий надлишок палива на ринку.
“Скорочення російського експорту призвело до зростання світових марж нафтопереробки, що принесло вигоду таким енергетичним гігантам, як Shell, Exxon Mobil, Chevron і французька TotalEnergies, які спільно обробляють майже 11 млн барелів на добу, що становить понад 10% світових потужностей по нафтопереробці. Чотири компанії зафіксували сукупне зростання прибутку від нафтопереробних операцій у третьому кварталі на 61%, порівняно з попереднім кварталом, що значною мірою сприяло зростанню їх загального прибутку на 20%”, — пише Reuters.
Європа все ясніше розуміє: чим менше російські ресурси потрапляють на її ринок, тим нижче залежність від країни-агресора і тим менше грошей тече в російський ВПК. Віцеканцлер і міністр фінансів Ларс Клінгбайль закликав країни ЄС повністю припинити імпорт російської сталі. Він наголосив: російські сталеві сляби, які потім переробляються на підприємствах у Європі, досі обходять санкції — і це потрібно зупинити.
