Власне ім’я від користувача, навіть якщо воно не дуже милозвучне – ознака успіху, як не крути. Як мінімум це значить, що продуктом користувалося багато людей протягом чималого періоду. Разом з ветеранами мотосправи "Авто 24" пригадав прізвиська, якими називали свої мотоциклів наші батьки та дідусі.
Етимологія прізвиськ, як і походження висловів народної мудрості, стала темою не для одної дисертації. Внесемо і ми свою лепту у цю справу, тим більше, серед нас ще чимало тих, хто свого часу здіймав куряву на цих самих “стареньких” та “макаках”.
За радянських часів мотоцикл позиціонувався не лише як засіб для розваг, а й як транспорт для щоденних поїздок
Пес, Пе еС
Звісно, це про “ІЖ Планета Спорт”. Пес – слово, співзвучне промові літер П та С, якими часто кратко позначали цей ІЖ. Іноді на нього казали також просто “Спорт”, причому при відмінюванні наголос робили на останній склад: не “СпОрта”, а “СпортА”.
Нічого дивного не було у тому, що “Восход” іноді називали Ковровцем – за першим найменуванням мотоцикла ковровського заводу ім. Дегтярева
Важкий мотоцикл
Так шанобливо говорили і на ірбітський “Урал”, і на київський “Дніпро”. В країні були два виробника, які випускали мотоцикли з 650-кубовими чотиритактними моторами-опозитниками, і мати такий мріяли багато хто з хазяйновитих чоловіків.
Це у нас важкі опозитні мотоцикли були транспортом для хазяйновитих чоловіків, у а Європі на “Дніпрі” роз’їжджає сам Челентано
Принципової різниці між “Уралом” і “Дніпром” не було, купували той, який траплявся у магазині, тому і класифікували їх у народі терміном “важкий”, а не за типом двигуна (це тепер МТ “Дніпро” та його родичів називають “опозитами”). До речі, поняття “важкий мотоцикл” було тоді офіційним класом у типажі вітчизняної мотопромисловості.
Макака
Так трошки зневажливо йменувала молодь мотоцикли “Мінськ”. А дарма, адже найменший з радянських мотоциклів міг дати фору за безвідмовністю будь-якому Їжаку. Проста і невибаглива конструкція, а також мала вага зробили його популярним серед людей середнього віку, кому потрібен був невибагливий транспорт для недалеких поїздок.
Макаку (від народження – “Мінськ”) шанували не лише на селі. Городяни її тримали навіть у квартирах і підвалах багатоповерхівок, закочуючи сходами по дошці.
Колясич
Узагальнююча назва для мотоцикла з боковим причепом – коляскою. В Союзі масово експлуатувався цей вид транспорту, причому практично всі мотоцикли з двигуном 350 куб. см могли експлуатуватися у триколісному варіанті. Винятком були IЖ ПС та Cezet, які вважалися спортивними і не мали на рамі відповідних місць для кріплення причепу. Panonnia, навпаки, маючи двигун лише 250 куб. см, комплектувалася власною коляскою.
Коляски до ІЖів та “Яв” вільно продавалися у магазинах.
Для вітчизняних машин продавалися зручні моделі марки БП Вятсько-Полянського заводу, а для Jawa склопластикові коляски постачалися з Чехословаччини – марки Velorex. Важкі мотоцикли “Урал” та “Дніпро” без колясок не продавалися і більше того – експлуатувати ці справді важкі і потужні байки у двоколісному варіанті не дозволялося. Винятком були міліцейські “Урали” та ескортні “Дніпри”, але на них їздили спеціально підготовані люди.
Швидше за все, ми згадали не всі прізвиська, якими нагороджували вітчизняні мотоциклісти минулого століття, адже ані ми самі, ані наші експерти не жили у тій країні протягом всього ХХ століття. Тим більше, що частина назв, певно, були регіональними. Але дух епохи і силу кохання наших батьків та дідусів до своїх залізних коней, сподіваємося, з цим імен можна зрозуміти.
Джерело: auto.24tv.ua
