Велосипед "Україна" завжди був не просто брендом, а візитівкою української промисловості. Але крім масових моделей, на ХВЗ у Харкові випускали малотиражні велосипеди та інший, маловідомий нині транспорт. Спробуємо пригадати найцікавіші зразки.
Велосипед – транспорт примітивний лише на перший погляд. Насправді він потребує високої культури виробництва, і ось чому. З одного боку, конструктори завжди намагаються зробити велосипед якомога легшим, адже водієві доводиться переміщати його (і себе) виключно силою власних м’язів. Але з іншого боку, ціла низка деталей має бути дуже міцними, оскільки вони зазнають чималих циклічних навантажень – такі вже є принципові особливості будь-якої веломашини.
Спортивний велосипед ХВЗ В-542 “Спорт” – мрія хлопчаків 1970-х. Справді гідний вел для тренувань і прогулянок
До цього додається питання безпеки, адже поламка деяких деталей велосипеда на ходу однозначно приводить до падіння та травмування велосипедиста. Який, нагадаємо, найчастіше не спортсмен, а пересічний громадянин із посереднім рівнем фізичної підготовки.
Вантажний мопед не прижився на ринку: приватним власникам він тоді був не потрібен, а держустанови потребували потужнішу техніку
Аж 60 кг корисного навантаження він міг перевозити зі швидкістю 30 км/год, і це був непоганий результат. Але державні підприємства (в першу чергу громадського харчування) потребували більш потужного розвізного транспорту, і могли собі його дозволити. Тому пиріжки з кулінарій та їдалень до шкіл та інших точок розвозили на вантажних версіях київських мотоциклів МТ “Дніпро” та моторолерах “Муравей”. Проте, невелику промислову партію МГ-1 таки зробили – у версії для доставки пошти.
Велосипед дамський, модель невідома, 1963 р.
Один з найбільш таємничих велосипедів ХВЗ. Він є, а жодних документальних згадок про нього немає. Судячи з розповіді власниці показаного на фото екземпляра, це була невелика (близько 10 шт.) дослідна партія моделі, яку планували випустити до певної гучної події.
Дивний гібрид дамського велосипеда і мотовелосипеда так і залишився у кількох екземплярах. Один з яких дожив до наших днів
Але рішення про випуск не затвердили, ніяку документацію не створили. А ті демонстраційні екземпляри, які встигли скласти на дослідній ділянці, розпродали працівникам заводу.
Цікаві відмінності цього велосипеда – міцна рама, з’єднання якої створені за принципами рам мотовелосипедів. Такими ж підсиленими були й колеса, шатуни також були запозичені у мотовелосипеда. Зворушлива деталь: стильна сітка з тонких нитей, що закриває заднє колесо – щоб спідниця велосипедистки не потрапила у спиці. До нашого часу цей захист не зберігся, але відповідні отвори у задньому крилі є. На сьогодні відомо лише про один екземпляр цього велосипеда (на фото), 2015 року його було продано до Києва.
Мотовелосипед В-901 “Харків”, 1958 – 1963 рр.
Оскільки такий транспорт у повоєнні роки називався мотовелосипедом, його проєктування і виробництво довірили Харківському велозаводу. Який, до речі, не так давно випускав і повноцінні мотоцикли. Моторизоване дітище харків’ян мало моторчик “Д-4” харківської розробки і розганялося до максимальної швидкості 35 км/год. Причому широкі енергомісткі шини 26х2′ і м’яка підвіска колеса дозволяли швидко рухатися і поганою дорогою. Дивно, але вага В-901 становила всього 26 кг, тобто не набагато більше, ніж пересічний велосипед того часу.
Мотовелосипед В-901 став першим радянським транспортом подібного типу. Показово, що двигун для нього теж спроєктували в Харкові
Пересувний торгівельний комплекс ХВЗ
Один з плодів творчого пошуку харківських маркетологів кінця 1980-х – початку 1990-х. Пересувна торгова точка – зручний варіант для дрібних торгівців, зокрема, у курортних зонах. Масово цей продукт ХВЗ не вироблявся.
Цікаве, якщо не сказати передове для тієї пори рішення: торгова точка з термокамерою та парасолькою на зручному велосипедному шасі
Причіп велосипедний модель 020-411
Дуже корисна річ для, в першу чергу для дачників і селян. Причіп створювали наприкінці 1980-х років. Легкий і місткий візок вийшов достатньо міцним – таки його проєктували професіонали велосипедної справи. На відміну, до речі, від сучасних китайських аналогів, зроблених за аналогічною схемою, але з дешевих матеріалів та зі спрощеннями за рахунок надійності.
Велосипедний причіп конструкції ХВЗ був універсальним: його можна було використовувати також як ручний візок
Вантажопідйомність причепа за паспортом – 60 кг, порожній причіп важить на двійко кілограмів важче за тягача – 18 кг. Зверніть увагу: конструктори мали на увазі, що колеса опціонально можуть бути пластиковими! Судячи з наявності заводського індексу, велопричіп мод. 020-411 випускався на заводі, але немає сумнівів, що це – справжня екзотика навіть у роки випуску.
На завершення можна додати, що частина приведених тут транспортних засобів виробництва ХВЗ, попри їх унікальність, збереглися до наших днів. Рідкісні велосипеди та мотовелосипеди ХВЗ зберігаються у музеях та приватних колекціях, в тому числі й в Україні.
Джерело: auto.24tv.ua
