10:10, 7 серпня
За вікном +34 за Цельсієм, у заторах плавляться шини та мізки. Хочеться розвернутись, вискочити з затору, виїхати на трасу і не відпускати педаль газу, поки не опинишся на березі моря. Приблизно так і розпочалась наша з Karoq подорож довжиною 1224 кілометри.
Навіть у короткій тижневій відпустці нам з Karoq належало працювати. Завданням машини було безпечно, комфортно, швидко і якмога дешевше доїхати до моря і повернутись, а моїм – розповісти вам про Karoq і море. Про таймінг поїздки, споживання пального і вартість заправки, цікаві локації на узбережжі та вузькі місця на шляху. Буде багато цифр і піску.
Естетика прагматизму
Мені подобаються форми Lamborghini, а в лініях Karoq можна знайти дещо спільне з італійськими суперкарами – дрібку тієї “діамантової” багатогранності Urus.
Та в портфелі концерну Volkswagen за вау-ефект відповідає італійський бренд, а чехам призначено бути скромними та стриманими. Skoda знаходиться на протилежному боці цінового спектра від Lamborghini, тож його дизайн має бути зразком лакончності. І це не погано. Менш кричущий дизайн подобається більшій кількості людей. Це як король вечірок і тихий бухгалтер – кожен може бути успішним у своїй справі. Словом, навіть якщо дизайн Karoq з першого погляду не “чіпляє”, це не значить, що він позбавлений краси.
Але, відкривши двері, я одразу ж був приємно здивований салоном. Зокрема, гарно спрофільованими кріслами зі вставками алькантари. Тут вперше мені на думку спало нове прочитання назви моделі: Car Ok. Нічогенький кросовер, подумав я собі, оце вже цікаво.
Запускаю мотор кнопкою і пара чималих екранів переді мною спалахують усіма своїми мільйонами кольорів. Кілька хвилин на те, щоб налаштувати під себе крісла, дзеркала, кермо; електропривід сидінь та дзеркал полегшують справу, а кермо зміщується вручну, та це навіть зручніше.
Ще пара хвилин знадобилась на те, щоб освоїтись з цифровими приладами, обнулити показники пробігу, ознайомитись з мультимедійним центром і та з’єднати його зі смартфоном. Skoda спілкується з водієм українською мовою, однак голосові команди автомобілю можна віддавати лише англійською, чеською та іншими, але не українською.
На жаль, річна підписка на вбудовану навігацію в тестовому Karoq закінчилась, а програмне забезпечення машини набагато новіше, за версію Android мого смартфона, тому сполучити їх вийшло лише через Bluetooth для відтворення музики. Для тих, хто має сучасніші девайси, доступні усі протоколи з’єднання: і Andoid Auto, і Apple CarPlay, і MirrorLink.
Загалом освоїтись в салоні Karoq вдалось напрочуд швидко. В усьому тут відчуваються поміркований німецький підхід і логіка. Все зрозуміле і звичне, як домашні капці.
Є і трохи шкодівського Simply Clever – зручних дрібничок, як от упори для пляшки на дні підсклянника або шафка біля лівого коліна водія. А ще – шторка невеличкого сховища на центральній консолі, яка має добру фіксацію. Це дозволило мені використовувати її як тримач для смартфона – не знаю, чи було це задумано конструкторами, але зарядний USB-порт знаходиться поруч. Для пасажирів задніх сидінь передбачено власні дефлектори вентиляції, гніздо прикурювача, USB-порт та відкидні столики.
Та де цей поміркований підхід до дизайну проявляється повною мірою, так це в багажнику. У величезному багажнику. Тут є все, чого можна бажати від вантажного простору легкового пасажирського автомобіля. Моя самотня валіза, стандартного розміру ручної поклажі літака, просто загубилась у цьому просторі.
Запаска під підлогою, виділені ніші та силові рейки з гачками для кріплення, сітка і шторка, спеціальні фіксатори на липучках, навіть ліхтарик знімається. Це ще не все. Поки мова йшла про 479–588 літрів простору для поклажі. Але у Karoq також є опційні задні сидіння VarioFlex, з отвором в багажник, можливістю складання двома способами та легкого демонтажу/монтажу. Якщо скласти задні крісла, можна отримати 1605 літрів простору, піднявши – усі 1810, а знявши – більше 2000. Схоже, я знаю, де можна заночувати, якщо не знайду житло біля моря...
На південь
На годиннику пів на сьому ранку, час рушати, поки сонце не піднялось високо. Їду з великого вулика Києва, з його 3,65 мільйонами бджіл, у Лебедівку з населенням 26 осіб (перепис 2001 року). Координати: 50.42, 30.56. “Вікі” також повідомляє, що колись цей населений пункт звався Курорт-Бурнас, а сусідній лиман має цілющі грязі. Та що особливо цікаво, баз відпочинку та пансіонатів у цьому селищі близько двох десятків – тобто приблизно стільки ж, скільки й мешканців.
Під капотом Karoq – 1,4-літровий TSI потужністю 150 к.с., який працює у зв’язці з 8-швидкісним “роботом”. Він з перших секунд тішить гарною динамікою, але тут кросовер мене не здивував, оскільки останнє покоління силових агрегатів концерну Volkswagen заслужило собі добру славу, та й мені вже знайоме. Та Karoq – не спорткар, а їхали ми не на змагання, тому мене більше цікавили показники споживання пального, адже поїздка не планувалась заздалегідь і бюджет на неї не виділявся. Мене також хвилювало, з якою швидкістю буде комфортно рухатись трасою.
Прогноз картографічного сервісу на поїздку довжиною 564 кілометри, від Києва до села Лебедівка – близько шести з половиною годин. Це означає, що середня швидкість на маршруті становить 90 км/год. Більшу частину дороги, на тих ділянках, де це дозволено, автомобіль йшов зі швидкістю рівно 115 км/год, з увімкненим круїз-контролем.
Дорогою довелось зробити дві зупинки, на заправку, гамбургер, каву і воду. На заправках людно. На усьому маршруті з півтора десятка камер автофіксації та кілька стаціонарних постів поліції. На виїзді з Києва та біля одеської окружної ведуться ремонтні роботи; поблизу столиці – в обох напрямках, а на виїзді з Одеси – ремонту немає. Зате можна втрапити в тягнучку на одеській окружній дорозі, та мені пощастило проїхати цю проблемну ділянку досить швидко. А от на мосту між Кароліно-Бугаз та Затокою довелось трохи понудитись та позасмагати лівим плечем.
Минувши Затоку, одразу за селом Прибережне, з’їжджаю з траси P70 і дорога порожніє, звужується і веде сільськими трактами аж до потрібного місця. На цьому відрізку лиш в одній місцині є дуже погані дороги з якимось залишками асфальту, їхати якими доведеться з пів кілометра. Karoq зі своїм 17-сантиметровим кліренсом проковтнув цю цибулину і не скривився.
По приїзду бортовий комп’ютер показав середню швидкість 81 км/год та тривалість подорожі 8 годин 32 хвилини. Середня витрата пального склала 6,1 л/100 км. Поїздка в один бік обійшлась у 1080 гривень. Дуже непогано для подорожі з незапланованим бюджетом. Тут потрібно сказати, що я жодного разу не вмикав кондиціонер, завдяки тому, що виїхав рано, і це дало свої результати.
Курорт-Бурнас
На в’їзді в селище знак “стоп” – корисна річ для нагадування водіям про дозволену швидкість руху в населеному пункті, після восьми годин у темпі траси. Поки зупиняєшся на знак, маєш час прочитати усі рекламні оголошення про оренду житла, вдало розміщені на перехресті. Будь-яка з двох доріг попереду веде до моря. Навмання обираю ту, що веде праворуч.
За наступну годину я тричі об’їхав Бурнас (мені більше до вподоби ця назва) у пошуках кутка для ночівлі. Здається, обдзвонив усі два десятки баз відпочинку та стільки ж приватних гостьових будинків, повторюючи “від сьогодні, на чотири ночі, для одного. Так, для одного”.
Першим-ліпшим вільним варіантом виявилась “шпаківня”, яку власниця назвала чотиримісним номером – двоповерхове ліжко та широке ліжко для двох на площі, аморальній навіть за місцевими мірками. Зручності на вулиці. Дім у чистім полі, без натяку на тінь. 350 гривень за добу, якщо раптом вас зацікавив цей варіант.
Ризикнувши шукати далі, я знайшов поруч трохи кращу кімнату за 400 гривень. Потім ще кілька дорожчих варіантів, найвищий цінник – 1200 гривень за добу. Був ще варіант з автокемпінгом, однак він являє собою огороджений майданчик з підведеним електричним кабелем. Води немає. Санвузла також. Фактично, плата береться за паркан, тому не дивно, що майданчик був майже порожнім, а за огорожею розкинули намети “дикуни”.
Та врешті-решт удача усміхнулась мені беззубою посмішкою боксера (виснажено, але щасливо) і я оселився у скромному, але охайному номері на другому поверху будиночку, що ховається у тіні дерев. 300 гривень за ніч, 1200 за чотири доби. Можна жити.
Кілька вулиць (деякі навіть без асфальту), чотири-п’ять приватних продуктових крамничок, торгові ряди з сувенірами та традиційними для курортів товарами (місцеві вина, риба, фрукти, овочі, домашня випічка) невеликий супермаркет, піцерія, чотири кафе з “пляжними обідами” і місцевою рибою в меню, аж дві дискотеки. Оце й уся Лебедівка. Так, це курорт для невибагливої публіки, простого робочого люду. Такого, як ми з Karoq.
Та головне – три пляжі з чистим піском і не більше 10 хвилин пішки до будь-якого з них із найвіддаленішого житла. Досить чисті пляжі, не надто людно, чисте море без медуз та водоростей, хоча це, звісно, більше залежить від сезону і погоди.
На диких берегах
Наступного дня я вирішив об’їхати околиці, щоб пофотографувати Karoq. Умов для якісної фотосесії тут не було (найближча автомийка у Затоці), але ж Karoq – це кросовер, а отже пісок та пил на кузові мають його лиш прикрашати, як бойові шрами старого вояку. Втім, шар піску встиг укрити не лише кузов, а й усі поверхні в салоні машини, поки я вивчав місцеві неасфальтовані вулички, катаючись з відкритими вікнами. Це зводило нанівець усі мої спроби сфотографувати інтер’єр, тому на початку статті використано фірмові світлини від виробника, з англомовним меню мультимедійної системи.
Фото: коса або мис Бурнас / Dmitriy Levchenko, Дмитрий Иванович / Google Maps
Розвідавши у місцевих потенційні локації для фотосесії, я рушив спочатку на косу, що відділяє озеро Бурнас від моря. Вона починається одразу за піщаними обривами села і тягнеться близько 50 кілометрів до селища Приморське. По ній можна проїхати пару кілометрів, але дороги немає, є лише стежка з глибоким піском. Вже на першій сотні метрів Karoq почав просідати в глибокий пісок і без повного приводу рухатись далі було ризиковано. Та й відпочиваючі, які поставили намети прямо тут на косі, попередили, що ми з Karoq можемо опинитись серед тих, кого тут мало не щодня дістають трактором. Розвертаємось. Заїжджаємо на пляж, роблю пару знімків, дозволяю собі разок пірнути, щоб освіжитись, та їдемо далі.
Наступний пункт призначення – озеро Бурнас (на мапі). Останні кількасот метрів до берегу потрібно проїхати грунтовою дорогою з глибокими коліями. Це не пісок і проблем у Karoq тут не виникає. На березі знову стоїть наметовий табір. В ньому живуть віндсерфери, любителі кайтингу та інших спортивних розваг на воді. Ще кілька кадрів і рушаємо далі. Шукати маяк, про який мені казали.
Дорога до маяка (на мапі) – це добрих 15 кілометрів. А вдовж усього узбережжя між ним та Бурнасом стоять кілька наметових містечок та дикі табори. Одні на вершині обриву, інші – внизу, на самому пляжі. Від верхніх наметів донизу ведуть круті сходи, які, схоже, відпочиваючим доводиться копати щороку, адже ландшафт тут постійно міняється.
Останніх пару кілометрів до маяка я повів Karoq стежкою над урвищем, добре втоптаною сільгосптехнікою та машинами відпочивальників. Тут справді виникає відчуття краю світу. А Karoq на такій грунтовій дорозі почувається у своїй стихії.
Маяк трохи розчарував. Я уявляв його інакше. Біля маяка розкинулась чергова купка наметів та машин.
Неподалік маяка стоїть лавка над урвищем і вона мені сподобалась більше за сам маяк. Хоча світлова башта ще не засвітилась, починало сутеніти і я вирішив повертати назад.
Car ok
Кілька днів промайнули, як одна мить і настав час їхати до Києва. Виїзд був пізнім і сонце вже відчутно припікало. Через це без кондиціонеру було не обійтись – відчинені вікна вже не допомагали. До того ж, я зголосився підвезти до Одеси родину з чотирьох чоловік, які проживали у тому ж будинку, що й я. Додаткова вага та кондиціонер вплинули на показник витрати пального, хоча й не критично.
Зворотний шлях показав такі цифри: пробіг – 577 км, час руху – 7 год 51 хв, середня швидкість 73 км/год, середнє споживання пального 7,1 л/100 км. Таким чином, середня витрата пального на пробіг у 1224 кілометри склала майже паспортні 6,6 л/100 км. Витрати на пальне – менше 100 доларів.
У підсумку Karoq справив на мене приємне враження. Нехай Karoq не “супер”, як Urus, але він чесний стовідсотковий “ок”. Дуже непогана динаміка та помірний апетит до бензину, комфортна підвіска та напрочуд зручні крісла, сучасний цифровий кокпіт, місткий салон та гігантський багажник. А ще 5 зірок за безпеку від EuroNCAP. Бракує лише повного приводу, але й така версія в лінійці Karoq є, тільки коштує дорожче.
Тестова версія Karoq – це 1,4 TSI (150 к.с.) 8AG з пакетом опцій Style та набором додаткових опцій. Вартість машини у гривні міняється щодня, залежно від курсу валют, а доларова ціна на модель з 1,4-літровим мотором становить 23 938 доларів. Додаткові опції потягнули ще на 6649 доларів, що в сумі дає 31 137 доларів або 838 658 гривень, за курсом обміну на момент підготовки статті. Найдоступніша ж версія Karoq коштує близько 625 тисяч гривень або 23 180 доларів, тоді як повнопривідний Karoq Scout обійдеться приблизно у 921 тисячу гривень або 34 190 доларів.
Автор: Дмитро Ковальчук
Фото: автора та Skoda
Технічні характеристики
Skoda Karoq
ДВИГУН
Робочий об'єм 1395 см3, потужність 150 к.с. при 5000 об/хв., обертальний момент 250 Нм при 1500–4000 об/хв
ТРАНСМІСІЯ
Автоматична 8-швидкісна Aisin, передній привід
КУЗОВ
Універсал, 5 дверей, 5 місць, довжина/ширина/висота: 4382/1841/1603 мм, база 2638 мм, споряджена маса 1315 кг, корисне навантаження 610 кг, об'єм багажника 500–1609 л, об'єм бака 50 л
ПІДВІСКА
Незалежна пружинна/напівзалежна пружинна. Шини передні/задні: 215/55 R17, кліренс 172 мм.
ХОДОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
Максимальна швидкість 199 км/год. Розгін до 100 км/год за 8,8 с. Витрата пальногоа л/100 км місто/ шосе/змішаний: 7,8/5,4/6,3.
ЦІНА
838 658 гривень / 31 137 доларів
Джерело: auto.24tv.ua
