13:45, 8 листопада
Новий кросовер Renault Arkana має модний кузов купе-кроссовер та платформу позашляховика Duster. Ми вирішили перевірити його справжню сутність: для села чи міста?
Для цього я вирушив у невелику подорож до півострову Трахтемирів, що поблизу Канева. Колись тут була одна із козацьких столиць. Зараз майже увесь півострів є заповідною зоною, а на підступах розташовано кілька невеликих селищ, за якими лежить Регіональний ландшафтний парк “Трахтемирів”.
У нас на тесті – “середній” варіант Renault Arkana з 114-сильним атмосферним двигуном та переднім приводом і варіатором. В комплектації ZEN він коштує 573 200 грн за повну вартість і на 30 000 грн дешевше за програмою “Рено Бонус”. Дешевше – лише варіант з цим же двигуном та механічною коробкою передач в початковій комплектації Life (від 507 900 грн за повну вартість).
Я вже встиг провести бліц-знайомство з цією новинкою Renault кількома тижнями раніше, але 30-хилинний тест-драйв дозволяє скласти хіба що перше враження. Тепер же, вирушаючи в дорогу, я прискіпливо придивився до кожної деталі в салоні авто. Та вже за кілька хвилин зрозумів, що від Arkana не варто чекати незрозумілостей та несподіванок – я швидко налаштував під себе крісло, кермо та дзеркала заднього виду, розібрався з кліматичною установкою та медіасистемою з простецьким екранчиком. Кожна кнопка на своєму місці і під рукою, складалось враження, що я за кермом давно знайомої машини. Що ж, в путь!
Усі дороги ведуть до пригод
З Києва на півострів можна дістатись двома трасами: H01 або P19, через Кагарлик або Ржищів, відповідно. Я проклав свій маршрут по Н01, тож насолоджувався благами цивілізації – рівним асфальтом, круїз-контролем, музикою зі свого смартфону, під’єднаного до мультимедійного центру через Bluetooth.
Під час руху трасою я намагався не стільки випробувати динаміку Arkana, скільки зменшити показник витрати пального, що дістався мені від попереднього драйвера – я навмисне не скинув його на нуль, перед початком подорожі. Цифра була не надто приємною – 9,5 л/100 км, хоча й не найстрашнішою з бачених мною.
Кілька разів я з професійної цікавості таки втоплював педаль газу в підлогу, але автомобіль швидко переконав мене, що він – не спорткар. До першої сотні на спідометрі він прискорюється досить бадьоро, після чого дозволяє без зайвих зусиль дістатись відмітки у 130 км/год, а далі динаміка перестає бути динамічною. Високий кузов ніби прагне піднятись ще вище, зворотній зв’язок на кермі слабшає, зчеплення і керованість погіршуються, а стрілка спідометру кволо повзе циферблатом до кожного наступного десятку км. Мені вистачило терпіння на розгін 160, після чого я здався, увімкнув круїз-контроль і розслабився.
День видався похмурим, з дрібним дощем, що сипав січкою і час від часу стихав зовсім. Та хіба страшний дощик у теплому зручному салоні новенького авто?
Непідкорена вершина
Менш, ніж за дві години, після виїзду з Києва, я дістався монумента Сагайдачному, а ще через 15 хвилин – кам’яного хреста, що відмічає вхід на старе козацьке кладовище.
До цвинтаря на пагорбі вела стежка з двома коліями, торованими машинами. Але проїхати нею я не зміг – здолати не надто крутий підйом не вдалось навіть за кілька спроб. Звичайно, з переднім приводом та гладкими літніми шинами тут робити нічого. На цьому варіанті Arkana можна їздити високими бордюрами чи долати глибокі калюжі – добре, що кліренс дозволяє. А “залазити” на мокрі пагорби мала б допомогти система повного приводу, яка доступна на дорожчій 1,3-літровій версії. Тому далі з сотню кроків я пройшов пішки, а коли дістався верхівки пагорбу, був зачарований цим атмосферним місцем.
Козацькі стежки
Я залишив позаду міжнародну автомагістраль з 4 смугами руху, регіональне шосе з двома смугами в кожен бік і дорогу місцевого значення з однією смугою в кожен бік. Останні кілометри я їхав зі швидкістю не більше 30 км/год звивистою доріжкою, трохи ширшою за саму машину. Вона зміїлась зелено-жовтими коридорами між дерев, то вгору, то вниз, але асфальт на ній був на диво цілим і рівним, хоча і з величезними калюжами у низинах. Я занурював у них колеса з особливим задоволенням. Та й Arkana почувався тут майже так само добре, як і на рівному асфальті міжнародної траси. М’яко налаштована підвіска не видавала гуркоту чи зайвого розхитування, коли ями таки траплялись.
Звивиста доріжка врешті привела мене до шлагбауму, а “жіночка” в навігаторі бадьоро повідомила, що я прибув до пункту призначення. На годиннику було близько четвертої, у небі висіли важкі хмари кольору асфальту, шлагбаум був зачинений і замкнений на навісний замок, а довкола – ні душі. Поруч із зачиненим проїздом височіло кілька вказівників, на одному з яких значився розклад роботи РЛП “Трахтемирів”: з 9:00 до 20:00, без обіду, без вихідних. Чомусь я не здивувався.
Трахтемирів
Зателефонував за номером, вказаним під розкладом роботи парку. З’ясувалось, що за шлагбаумом можна проїхати ще кількасот метрів, після чого проїзд для машин закритий зовсім, оскільки далі починаються “екологічні стежки”.
Найкоротші маршрути стежками – 12 кілометрів, вони ведуть на Маркову гору та в урочище Монастирьок. На Батурину гору веде стежка довжиною 30 кілометрів. Це я дізнався, пройшовши пішки трохи далі.
Біля будинку єгера місцевий доглядач розповів, що краще долати екологічні стежки на велосипеді, адже на найкоротший маршрут пішки знадобиться щонайменше чотири години, за дві години стемніє, а за півтори почнеться злива. А ще вручив мені інформаційний буклет та поцікавився, чи не до самітника-скіфа я прибув у гості. Про скіфа я чув вперше, тому я вирішив прогулятись і побачити широкий розлив Дніпра з високої кручі. Дивовижно, що цей берег річки схожий на передгір’я Карпат, тоді як протилежний, на якому лежить Переяслав, – абсолютно плаский. Найвища точка півострову – 226 метрів над Дніпром, таким широким у цьому місці, що річка нагадує море.
Поворот не туди
Краплі дощу стали більшими і частішими. Сутеніло. Живіт нагадав, що пора вечеряти, але всі бутерброди я з’їв ще дорогою сюди. Принаймні, в машині можу зігрітись. Зворотній шлях я проклав через Ржищів. Тицьнув кнопку запуску мотору і рушив додому.
Але навігатор “не впізнавав” місцевість і почав водити мене манівцями, підписаними як “невідома дорога” і часто без ознак асфальту. Довкола - темрява. Дощ посилюється. Ні будинків, ні зустрічних машин. У світлі LED-фар (вони встановлюються вже у базовій комплектації) я намагався роздивитись знайомі орієнтири, але не бачив нічого, що проїжджав кілька годин тому.
Мені таки вдалось збити показник середньої витрати з 9,5 до 7,1 л (за паспортом “Аркана” їсть в середньому 6,9 літрів бензину, а на трасі – 5,7), тож у мене залишалось ще більш, як пів баку бензину і я вже розмірковував над тим, щоб заночувати в машині. Спинки задніх крісел не складаються врівень з підлогою багажника, але місця позаду достатньо, “пічкою” можна “натопити” салон, а ранком вже шукати дорогу. Аж тут, видершись з чергової калабані на розкислій грунтовій дорозі, я побачив перехрестя з асфальтом і дорожніми знаками. Цивілізація!
Пройди-світ
Останню годину я їздив там, куди б не наважився поткнутись при світлі дня. Вода в калюжах часто була вище порогів (і це при 208 мм кліренсу!), на розбитих грунтовках машина ковзала у коліях, система АБС била в ногу педаллю гальм, але “Аркана” стерпів усе. Вивіз! На що ж тоді здатен 150-сильний Arkana з повним приводом? Припускаю, що впорається не гірше за Duster, але ще й з додатковим комфортом.
Решту зворотного шляху я подолав зовсім без пригод. І ось я вдома, в сухих вовняних носках, п’ю гарячий чай і млію від тепла. І шкодую лише про те, що з моїм вірним супутником скоро доведеться розлучитись. Дарма, що він “міський стиляга” – у важку годину сіромаха не підвів і показав себе вправним пройдисвітом.
Відповідаючи на питання, поставлене на початку цієї розповіді, можу сказати, що Arkana – чудовий варіант для тих, хто живе за містом. В урбаністичному просторі він почувається у своїй тарілці, на грунтовій дорозі залишається досить комфортним, але справжнє сільське життя з його важкою працею та щоденним змаганням з природою – то не про нього. Він, як людина інтелектуальної праці, що народилась у селі, але перебралась до мегаполісу і вже не хоче поступатись власним комфортом. Навіщо зайвий раз бруднити свій діловий костюм, якщо для важкої роботи є Duster. Кожному – своє.
Автор: Дмитро Ковальчук
Фото: Андрій Яцуляк, Дмитро Ковальчук
Технічні характеристики тестового авто
Renault Arkana
ДВИГУН
Бензиновий, робочий об’єм 1598 см3, потужність 114 к.с. при 5500 об/хв., обертальний момент 156 Нм при 4000 об/хв
ТРАНСМІСІЯ
Передній привід, ,безступінчаста автоматична коробка передач з імітацією 6 ступенів
КУЗОВ
Хетчбек, 5 дверей, 5 місць, габарити (довжина/ширина/висота): 4545/2063/1565мм, база 2721 мм, споряджена маса 1370-1505 кг, корисне навантаження 556 кг, об’єм багажника 508-1333 л, об’єм бака 50 л
ПІДВІСКА
Передня – незалежна (McPherson), задня – напівзалежна. Гальма (передні/задні): дискові вентильовані / барабанні. Шини 215/60R17.
ХОДОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
Максимальна швидкість 172 км/ч. Розгін до 100 км/год за 13 с. Витрата пального (місто/шосе/змішаний) 9,0 / 5,7 / 6,9 л/100 км
ЦІНА
від 507 900 грн, тестова версія – від 573 200 грн.
Джерело: auto.24tv.ua
