На передовій вшанували пам'ять полеглих бійців, організувавши 5-кілометровий забіг. Взяли учать у ньому армійці, які раніше були поранені, та попри все знову повернулися захищати країну. Біля Новозванівки з українськими захисниками поспілкувалася кореспондентка "5 каналу" Вікторія Ковальова.
Ранкова пробіжка для них – звична справа. Проте у День захисника оборонці Новозванівки біжать у пам'ять полеглих побратимів.
"Лейтенант Микола Микитюк. Він загинув 6 лютого 2015-ого року. Його вже немає в живих, але є такі люди, які йому дякують за те, що вони залишились живими", – каже Сергій Утілєнков, військовослужбовець ЗСУ.
Сергій розповідає: узимку 2015-го Микола Микитюк забирав поранених бійців із самого пекла поблизу Чорнухиного. Врятував десятки життів, та сам загинув. Тепер Сергій клопоче про надання лейтенанту звання Героя України посмертно. Себе ж героєм не вважає, навіть попри те, що висів на волосині від смерті. Влітку 2015-го був тяжко поранений у голову. Після тривалого лікування медики визнали, що служити далі він не зможе.
"Я писав пряме звернення до президента України, щоб мені дозволив служити далі. Звідти прийшла відповідь, що приймає рішення командир частини. Командир частини мені дозволив і я надалі проходжу службу", – говорить Сергій Утілєнков, військовослужбовець ЗСУ.
Особистий рекорд Сергія – 86 кілометрів бігу за добу. Про те, що поранення – не вирок, знають й інші військові.
"Майже рік часу, щоб поправитися і знову стати в стрій. Однозначно не треба здаватися. Це, можливо, навіть загартовує нас цим", – каже Сергій, військовослужбовець ЗСУ.
Після забігу бійці повертаються на позиції. На свято тут чекають провокацій.
Попаснянський напрямок залишається найгарячішим на Луганщині. Попри перемир’я, ворожа зброя тут не мовчить. Напередодні дня захисника окупанти вже встигли привітати армійців.
"Окупанти обстріляли наші позиції – це поблизу Оріхового з автоматичного станкового гранатомету. До перемир’я ці позиції також були, які найбільше обстрілювалися. І зараз під час перемир’я теж обстрілюються, правда з меншого озброєння. І також позиції біля Хутору Вільного були обстріляні з ручного протитанкового гранатомету і стрілецької зброї", – розповідає Наталя, військовослужбовиця ЗСУ.
Біля Новозванівки ворог теж не дрімає.
"Позавчора, здається, вони стріляли. Були одиночні постріли мимо нашого поста. Один був. Аж перед цим ще один. А з таких обстрілів масштабних, то це ще до перемир’я", – говорить Михайло, військовослужбовець ЗСУ.
"Копають, возять, носять. Користуються моментом, скажімо так", – каже Богдан, військовослужбовець ЗСУ.
Вояки кажуть: попри відносну тишу, перемир'я їм дається психологічно складно, ворог підходить занадто близько.
"Коли війна, воно легше. Ти знаєш, чого чекати. А коли перемир’я, то ти собі сидиш, і не знаєш, що може бути. Вони його не дотримуються, як ми. Ми знаємо, нам не можна і ми не ходимо. А вони навпаки підходять, дивляться на вас. Вчора-позавчора вони підходили метрів на 50", – розповідає Михайло, військовослужбовець ЗСУ.
Найбільше за таких умов тішать підтримка з мирної України. До свята бійці отримали зворушливі листи від дітей.
"Діти вірять в мир", розповідають військові.
"Найбільша мрія у всіх, щоб ця війна якнайшвидше закінчилася, закінчилася перемогою. Найшвидше повернутися додому. Щоб не було уже цієї війни у нас. Міцного здоров’я! Натхнення! Терпіння! Мирного неба над головою", – наголошує Вадим, військовослужбовець ЗСУ.
Вікторія Ковальова, Олександр Лахтін, Сергій Могилевич, Луганська область, "5 канал"
Джерело: 5.ua
