УКР РУС
» » "Захищаємо свої сім'ї і країну": як добровольці батальйону "Крим" звільняли Савур-Могилу від росіян – "Таємниці війни"
Всі новини

"Захищаємо свої сім'ї і країну": як добровольці батальйону "Крим" звільняли Савур-Могилу від росіян – "Таємниці війни"

Символ російсько-української війни. Два місяці її брали штурмом і залишали. Військові кажуть, що це була дуже хороша точка для артилеристів.

Від ЗСУ у боях за Савур-Могилу брали участь бійці 30 ОМБР, 51 ОБМБР батальйон "Колос", 72 ОБМБР, 42 БТРО, 143 ЦР, 25 ОПДБР 79 ОАЕМБР, Президентський полк, 27 РЕАП, ГУР, 3 ОП СПП, Добровольчі батальйони ДУК, "Крим", "Харків", "Луганськ".


Про оперативну обстановку навколо Савур-Могили влітку 2014 р. розповідає військовий аналітик Олександр Сурков.

"Загальний задум штабу АТО того періоду полягав у тому, щоб насамперед блокувати супротивника у великих агломераціях і перекрити кордон. Цей задум був реалізований з низки причин лише частково. Станом на кінець липня й початок серпня – десь на дві третини.

У секторі А був пробитий коридор до Луганського аеропорту. Аеропорт був деблокований і там накопичилася група, щоб виходити на Краснодон перекривати дорогу на Ізварине і завершувати оточення. Також виходити у сторону Дебальцевого, перекриваючи Стаханово-Алчевську групу.


Українські війська поблизу Савур-Могилискріншот

Після звільнення Дебальцевого 23 липня наші тактичні групи дійшли на південь до населеного пункту Контарне і там фактично і залишалося приблизно за 13 км до Великої Шишовки, де знаходилися сили сектору Д. На жаль, група, яка зайшла в Шахтарськ, не змогла виконати завдання, бо не було достатньо сил. Закрити в котел Горлівсько-Єнакієвську та Донецьку агломерацію на той момент не вдалося.

Тим не менш, були успіхи на півдні: взята Авдіївка, деблоковано Донецкий аеропорт і сили все ще знаходилися вздовж кордону від Ізвариного до Амвросіївки. Саме цю ділянку контролювала Савур-Могила, яка на той час стала серйозним оперативним фактором. Крім того, на загальну обстановку вплинуло збиття 17 липня російським БУКом малазійського Боїнга. І встановлений міжнародною спільнотою кордон 30 км безпеки фактично закривав весь район бойових дій, що ускладнювало роботу наших військ. Адже були постійні вимоги про припинення вогню не тільки від міжнародних організацій, а й від нашого МЗС. Бойовики на ці вимоги не реагували і продовжували вести активні бойові дії".


Українські війська поблизу Савур-Могилискріншот

Іса Акаєв, гість студії "Таємниці війни", пішов на фронт добровольцем і першим бойовим завданням для нього стало утримання Савур-Могили.

Як Вам вдалося пробратися на Савур-Могилу?

Коли ми зібралися під командуванням Ігоря Гордійчука (на той час помічник начальника розвідки зі спецоперацій очолював загін спецпризначення – ред.), він пояснив, що з нас хочуть зробити підрозділи партизансько-диверсійні, які збиратимуть інформацію. Нас підготують, дадуть можливість набратися досвіду в Донецькій області, а потім переведуть на Крим. Такі в нас були мрії...


Українські війська поблизу Савур-Могилискріншот

Це був кінець липня – початок серпня. Ми приїхали у Слов'янськ, нас зустріли. Перевели у Краматорськ. Перша наша група налічувала близько 10 чоловік. Ми десь тиждень пробули в Краматорську, на базі "Сармат", а потім Ігор Гордійчук десь зник. За декілька днів його помічник сказав, що "Сумраку" (позивний Гордійчука) потрібна наша допомога.

Ми рушили вертольотами. Перший раз, коли летіли, нас не змогли доставити до місця. Була ймовірність обстрілу, що можуть збити вертоліт. Пілоти сказали, що кілометрів 25-30 не долетимо. І нас висадили. Потім за нами приїхали на БМП. Нас завантажили і відвезли на місце дислокації.


Бої за Савур-Могилускріншот

У цьому місці було відносно спокійно. Обстрілів не було. А наших побратимів з батальйону "Луганськ" висадили в іншому місці, де був бій. Вони потім говорили, що потрапили "з корабля на бал". На БМП ми приїхали, і там стояла, по-моєму, 30-та бригада. Нас зустрів їхній офіцер, подивився – а в нас ні зброї, нічого толкового. Він питає, мовляв, куди зібралися? Ми пішли до відповідальних за озброєння, і той офіцер дав команду нам видати зброю. Відповідальний здивувався, бо ми ж були добровольцями. Вирішили, що спишуть (зброю – ред.).

Яке завдання ви отримали від командира? Що мали робити?

Коли дісталися Петрівського, нас зустрів Гордійчук. І сказав, що треба штурмувати висоту. Спитав, чи готові ми. Сказав, що це наш дебют і від цього багато залежить. Ми ж розуміли, що для цього і приїхали. Тому були готові.

На жаль, було мало часу підготуватися. Адже всі, хто був поруч зі мною, не мали бойового досвіду. Служили по 1,5 роки в ЗСУ. Я взагалі колись у будівельному батальйоні служив. Приїхали. Моя група 6 чоловік плюс із 25-ї бригади хлопці – 17, по-моєму. Загалом нас було плюс/мінус 20 людей.


25-та бригадаскріншот

Як відбувався штурм?

Ігор Гордійчук сказав, що через 20 хв треба виїжджати, будемо штурмувати. Це була друга половина дня. Ми чекали, потім підійшов офіцер і сказав, що штурм скасовується і сьогодні нічого не буде, типу "відпочивайте".


Батальйон 'Крим'скріншот

Ми поїхали в Петрівське. Нам там дали місце, де зупинитися. Наплічники розвантажили. Пішли помитися, на нас було добряче пилюки. Потім прилітає машина і нас почали терміново розшукувати.

Ми зустрілися з Гордійчуком, він сказав, що ніякого відпочинку, будемо висуватися на штурм. Боєкомплект у нас був. Накидали гранат із собою. Під'їхала вантажівка, ми завантажилися в неї. Ще коли залазили, в авто була задня кришка припіднята. І була тонка рейка від ящика. Я тоді подумав: якщо вона зараз зламається, то ніхто і нікуди не поїде.

Коли почали рух, не уявляли, куди їдемо. Нам сказали, що потрібно штурмувати Савур-Могилу. Ми повинні були просто її зайняти.


Батальйон 'Крим'скріншот

Але ж тоді всі знали, що Савур-Могилу вже декілька разів штурмували, потім здавали… і там були запеклі бої?

Ми цього не знали.

Під час вашого руху до висоти чи були обстріли?

Коли ми їхали у вантажівці, можливо, щось і було, адже борт у неї високий і ми нічого не бачили. Коли під саму висоту, де знаходився музей, де стояли старі машини, танк...

А нагорі були бойовики? Ваша задача була їх вибити і зайти на висоту?

Ми вийшли. Я у командира спитав: задача яка? Він сказав: зайняти висоту. Мої хлопці мене питають, що робити? Кажу: ворог там, бачимо – стріляємо, не бачимо – не стріляємо. Задача – піднятися на висоту і втримати її.


Бій за Савур-Могилускріншот

Відомо, які запеклі бої були за Савур-Могилу. Артобстріли зі сторони Росії. Вам не було страшно?

Ні. Тоді вже не було. Задача зрозуміла. Я б не сказав, що було страшно. Із самого початку було неприємно, коли наш танк прямо над головою вистрілив – я досі погано чую.

У той момент ви зайняли висоту і виконали завдання, яке поставило керівництво?

Ми перший раз піднялися нагору, було дуже важко. Мені було вже 50 років. І ще на мені був бронежилет. Ми до самого верха добігли, і ближче до точки жорсткіше було. Перестрілювалися з ворогом. У мене був хлопець, у якого боєприпасів не залишилося. Каже: спочатку було страшнувато, і стріляв – це піднімало дух. А потім було просто цікаво стріляти.


на Савур-Могиліскріншот

Скільки часу вам знадобилося, аби зайти на висоту?

Перший раз піднятися спробували, у нас не вийшло. Був один 200-й (убитий) і двоє 300-х (поранені). Ми відійшли. Внизу переговорили. У нас командир вибув із строю. Ми поранених і убитого відправили, а потім вирішили рухатися вперед. Із другої спроби піднялися. Почалося це все між 13 і 14 годинами, а закінчилося близько 17-18 год.

Що було нагорі? Техніка, люди?

Трофейної зброї було вдосталь. Було декілька АГСів (розібрані), протитанковий гранатомет стояв, кулемет крупнокаліберний, по-моєму, "Утьос".


на Савур-Могиліскріншот

Відстрілювалися бойовики виключно з висоти? Обстрілів із території навкруги не було?

Навколо працювала їхня артилерія. Може, хтось іще працював, нам було не до того. Ми дивилися вперед, бігли на висоту. Коли ми її зайняли, знайшли там декілька трупів і декілька захоронень (напевно, вони [окупанти – ред.] до цього ховали загиблих).

Експерти кажуть, що Савур-Могила – це висота, з якою потрібно було рахуватися. Олександр Сурков розповів, чому вона була важлива як для нас, так і для ворога:

"Із середини червня, коли почався захід наших військ на перекриття кордону, на жаль, ніхто не пригадав про досвід Другої світової війни, й оперативне значення Савур-Могили як висоти, одразу не оцінили. Причому недооцінили як у штабі АТО, так і в штабі РФ, що командував силами противника. Саме тому сили, необхідні для утримання та контролю над цією висотою, початково не були виділені. Наші блокпости і опорні пункти протяглися вздовж кордону. У кінці липня їх почали трансгранично обстрілювати з території РФ, що ускладнювало нашу задачу.


Савур-Могиласкріншот

Савур-Могила височіла на найвужчій ділянці, де постійно відбувалися атаки російських і сепаратистських військ як зі сторони окупованої території, так і з боку Росії. Тому контроль над цією висотою виявився ключовим. Особливо важливу роль висота відіграла, коли неможливо було підтримати 2000-не угруповання і його почали виводити від кордону.

Саме в цей момент група Ігоря Гордійчука, яка там знаходилася, забезпечувала утримання висоти і недопущення заходу сил противника на неї, зокрема артилеристів і спостерігачів, що дозволило вивести всю цю групу української армії від кордону з мінімальними втратами.

А що вам сказав Ігор Гордійчук, коли ви зайняли висоту?

Він підійшов, обійняв нас, сказав: "Чоловіки". І все.


Бій за Савур-Могилускріншот

Скільки часу ви протрималися на висоті?

Він сказав: "Три дні пробудете, ми підготуємо оборону, сюди заведемо військових, танки поставимо і артилерію". Наступного дня під'їхали екскаватори і почали копати капоніри під машини. Три дні ми там були: першу ніч після штурму і ще дві ночі.

Чи погоджуєтеся з тезою, що Савур-Могилу було легко взяти, але важко втримати?

Так. Під час штурму в нас була ціль – висота. Про страхи і складнощі не думаєш. А там, на місці, коли ми закріпились – з водою проблеми, з харчуванням проблема, з боєприпасами проблема. Постійно працювала ворожа артилерія. Неможливо було навіть у туалет сходити. То танки, то артилерія, то стрілкова зброя, то міномети, то "Гради" працювали... Ми між собою говорили, що ми як сурікати: виліз нагору, 2-3 хвилини – і назад.


Бій за Савур-Могилускріншот

Чи знали ви, що росіяни тоді обстрілювали Савур-Могилу вже зі своєї території?

З нами були хлопці, які координували вогонь нашої артилерії, кадрові військові. І коли стояли на місці вночі, вони говорили, що це Торез, Сніжне, з тієї сторони – російський кордон. Тут наші – там сепари. І вони пояснювали, по ночах або коли працювали "Гради", – вони підтверджували, що це було з території РФ.

Що вас тримало на плаву під час цих шквальних обстрілів?

Передусім – віра. Те, що ми віримо в Бога, і розуміли, чому ми там знаходимося. Ми захищаємо себе і свої родини, свою країну, свою незалежність. Це був важливий фактор.


Бій за Савур-Могилускріншот

Наш народ пережив багато випробовувань. Бабуся мене завжди вчила, що в житті багато чого буває, буває важко, і найголовніше для чоловіка – не зламатися. Адже за ним завжди хтось стоїть: жінка, діти... Чоловік має залишатися чоловіком у будь-якій ситуації.

Я бачив, що серед нас є хлопці, яким було важко. І якби ще й я, котрого вони вибрали за командира, піддавався, це було б зовсім неправильно. До мене підходили і говорили, що "комбат, треба походити" – ми поговоримо вночі, і ставало легше.


Бій за Савур-Могилускріншот

Чи розуміли ви, чому важливо втримувати висоту?

Ми не розуміли навіщо. Ми ж не були військовими. Але, на жаль, навіть військові, які були серед нас, самі цього не розуміли.

Дехто думав, що це примха генералів. Навіщо вона нам потрібна на сьогодні? Є ж безпілотники, вогонь можна корегувати через них. Для чого ми тут сидимо? Нас обстрілюють цілодобово. Ці розмови негативно впливали на бойовий дух. У нас, українців, міцний дух. Нашим ворогам буде дуже важко нас зламати.

Українській армії важливо було втримати Савур-Могилу саме 4 та 24 серпня.


Бій за Савур-Могилускріншот

Протягом травня-липня 2014 р. на сході України Збройним силам та іншим задіяним в операції військовим формуванням вдалося переламати ситуацію на свою користь. Під український контроль було повернуто чимало міст Донеччини і Луганщини. З червня 2014-го підрозділи ЗСУ – бійці 24-ї, 72-ї та 79-ї бригад, частина військовослужбовців 51-ї механізованої бригади плюс сили Держприкордонслужби – блокували російсько-український кордон, заважаючи вільному постачанню боєприпасів та техніки російським найманцям.

11 липня 2014 р. у війну безпосередньо вступили російські регулярні війська, завдавши зі своєї території удару з "Градів" по українських армійцях під Зеленопіллям – селом за кілька кілометрів від російсько-українського кордону. Загинуло понад 30 військовослужбовців, близько сотні були поранені.


Бої за Савур-Могилускріншот

Відтоді такі обстріли з російської території стали регулярними. З іншого боку українські сили оточили та постійно обстрілювали російські найманці. Дістатися до армійців, які блокували кордон, було майже неможливо. Штаб АТО взявся розробляти операцію з деблокування.

Виконання операції поклали на 95-ту аеромобільну, 30-ту механізовану бригади, ротну тактичну групу 72-ї механізованої бригади, сили і засоби 3-го полку спецпризначення. Для її успіху необхідно було взяти під контроль Савур-Могилу, що і було зроблено на початку серпня.

4 серпня головні сили 72-ї бригади вийшли з району Червонопартизанська – найвіддаленішої точки блокованого району, забравши близько 30 одиниць техніки, в т. ч. артилерію і танки. Командував ударною групою Михайло Драпатий. Прорив відбувався у складних умовах – виходити довелося через мінні поля, під безперервними ударами російської артилерії та долаючи спротив російських найманців.


Бої за Савур-Могилускріншот

Утім, не всі бійці 72-ї механізованої пішли на прорив. Частина з них, знищивши зброю, перейшла на територію РФ – за посередництва ОБСЄ. Згодом усі вони повернулися в Україну.

Ті ж бійці 72-ї, які під командуванням Михайла Драпатого пішли на прорив, у Зеленопіллі з'єдналися з підрозділами 79-ї та 24-ї бригад. 6 серпня для них було організовано переправу через річку Міус. Протягом 6-7 серпня на правий берег Міуса було виведено до п'яти батальйонів зі складу 24-ї, 51-ї, 72-ї та 79-ї бригад ЗСУ та Держприкордонслужби, які обороняли державний кордон.

Ви втримували висоту ще одного разу? Тобто пішли, а потім повернулися. Тоді вже зрозуміли – чому і навіщо?

Ми вийшли. Перепочили, в нас були заняття. Потім знову приїхали від Ігоря Гордійчука, мовляв, "Сумрак" потребує вас і ви йому потрібні". Ми були готові.


Бої за Савур-Могилускріншот

Після виїзду з Криму, після його окупації чому ви пішли одразу на фронт? У вас 8 дітей, дружина... Ви ж розуміли, що це небезпечно?

У мене семеро синів. І мені було б складно дивитися їм в очі. Якщо хочеш, щоб твій син був чоловіком, то значить, що ти сам маєш бути чоловіком.

Чи вірите в те, що нам доведеться воювати за Крим?

Думаю, що так. Не знаю, коли, але наш ворог – це не той, з ким можна домовитися. Ми це побачили за 6 років.

Росія влізла в Сирію, Лівію, все більше вона втягується в конфлікти. От коли вони вже втратять запал, ми зможемо своє відвоювати.

/ скріншот Наслідки російської агресії в Сирії та Лівані
/ скріншот Наслідки російської агресії в Сирії та Лівані

Не можна недооцінювати ворога.

Яку висоту в Криму ви готові зайняти?

Мені нещодавно снився сон. Наче я Сімферополі, недалеко від свого будинку. З хлопцями. Нас багато, усі у формі, з автоматами. Місто розбите. Ми намагаємося розчистити від уламків і битого скла асфальт, стелимо ковдру і збираємося молитися. А попереду в районі Центрального ринку йде бій. Я прокинувся і кажу дружині, що такий сон приснився. Вона посміхнулася і каже: "Значить, до добра".

Савур-Могилу українська армія таки залишила. Під шквальним ворожим вогнем ми відійшли. Але й досі вона залишається символом нескореності українського воїна перед російським загарбником. Сили наші там були нерівні, коли в хід пішла російська техніка і російська армія.

Кривавий серпень 2014 р. ознаменувався заходом на українську територію російських військ.

Дякуємо нашим захисникам. І не забуваймо, що наша армія – це армія нескорених.


Бої за Савур-Могилускріншот

Довідка: Іса Акаєв, 55 років. Народився в Узбекистані. За фахом – інженер-будівельник. У 90-х роках повернувся у Крим, брав активну участь у національному русі. До війни займався підприємництвом.

У квітні 2014-го – після окупації Криму – покинув півострів і приєднався до добровольчого руху. Очолив батальйон "Крим", до якого увійшли його земляки – кримські татари. Певний час воював інкогніто, закриваючи обличчя балаклавою. Зняв її тільки тоді, коли з анексованого півострова вивезли його сім'ю.

Нині з родиною проживає на Вінниччині. Батько вісьмох дітей.

Читайте також: Незалежність: що це слово означає для військових – спецвипуск "Таємниць війни" 

Джерело: 5.ua
Если вы заметили ошибку в тексте, выделите его и нажимите Ctrl+Enter
Информация
Комментировать статьи на сайте возможно только в течении {days} дней со дня публикации.
Опрос
За яку партію Ви проголосуєте, якби парламентські вибори відбулися найближчої неділі?
Дуейн Джонсон подарував ще один автомобіль
Девід Бекхем показав свою нову іграшку – створену спеціально для нього Maserati MC20 Fuoriserie Edition
Олександр Усик познайомився з найдорожчими автомобілями сучасності
Ілон Маск став "Людиною року" за версією журналу Time
Уилл Смит признался, что хотел уйти из жизни из-за домашнего насилия в семье
Мультимедіа
Білоруський КГБівець розговорився в українському полоні: цікаві факти
МІЛЬЙОННА БОТОФЕРМА ПОРОШЕНКА: як росіянин створив для «гетьмана» систему поширення фейків та зради (Відео)
Росія набирає в свою армію прихильників нацизму
Пленных в Попасной приказано убить (Перехоплення)
Російський загарбник залишив передсмертне послання рідному брату: закликає не їхати на війну в Україну