Згода водія із вчиненим порушенням ПДР не є доказом і не звільняє працівника поліції від збору інших належних доказів, такий висновок Верховного суду.
При складенні протоколів чи постанов працівники поліції замість доказів порушення намагаються зафіксувати під відеозапис як водій погоджується із допущеним порушенням. Або принаймні не заперечує факту вчинення ним порушення. Це робиться як правило у випадках, коли інші докази порушення відсутні.
Якщо ж водій вирішить пізніше оскаржити цю постанову, то працівник поліції подає до суду відеозапис, де водій або погодився або не заперечував вчинення ним порушення.
В одному з таких випадків, на місці зупинки водій під відеозапис не заперечував факт скоєння ним порушення ПДР. Однак після того як інспектор вручив йому постанову про накладення штрафу, водій вирішив оскаржити штраф та подав до суду позов. Заперечуючи проти позову, поліція наголосила, що на долученому відеозаписі порушення водієм не заперечується, а отже водій сам погодився, що він порушив ПДР.
Справа надійшла для розгляду до Верховного Суду, який відхилив доводи поліцейського про правомірність оскаржуваної постанови, у зв`язку з тим, що вчинення порушення водієм не заперечується.
У постанові від 08.07.2020 суд зробив висновок, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути доказом правомірності рішення працівника поліції за відсутності інших доказів і не звільняє інспектора від доведення правомірності свого рішення.
Таким чином, навіть якщо водій на місці зупинки погодився із допущеним порушенням чи не заперечував, це не може бути доказом вчинення правопорушення. Працівник поліції зобов’язаний підтвердити факт порушення належними доказами, зокрема фото чи відеофіксацією порушення або показаннями свідків.
Джерело: auto.24tv.ua
