Двадцятитрирічний Василь із Закарпаття – на передовій вже три роки. Зізнається, спочатку приховував від рідних своє перебування на фронті.
"Рідні думали, що я служу строкову службу. А потім, через рік вже сказав, що пішов воювати. Мама в шоці, сестра в шоці, усі в шоці. Але підтримують, тому що розуміють, що треба комусь стояти тут, захищати свою землю", – каже військовослужбовець Василь.
Василь мріє повернутися до мирного життя. Вдома на нього чекає наречена. А поки він працює механіком-водієм бойової машини.
"Дивлюся, щоб машина була справна, щоб у будь-яку хвилину до бою, вона завелася і поїхала – це моя задача така. Ну, і на пост ходжу, заступаю, чергую", – розповідає армієць Василь.
Захисники Миколаївки розповідають, вдень окупанти про себе не нагадують, але з настанням сутінків - ситуація змінюється.
Дошкуляють армійцям і ворожі безпілотники. Останніми днями над позиціями Збройних сил вони літають ледь не зграями, деякі – заряджені гранатометними пострілами.
"Можуть цілодобово літати по два, по три. Вночі дивилися – було приблизно тієї ночі, - штук вісім нарахували за ніч", – каже військовий з позивним "Сиплий".
Армійці помітили, окупанти гатять часто, безглуздо витрачаючи боєприпаси. Тож, впевнені, якби не підтримка країни-агресора, війна б давно закінчилась.
На хаотичну стрілянину окупантів українські захисники уваги не звертають. А ось, коли ворожа зброя замовкає, посилюють пильність. Адже саме в такий час від російських найманців можна чекати будь-якої провокації.
Олена Уланова, Олег Корінний, Донецька область, "5 канал"
Джерело: 5.ua
