26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи.
Під час експерименту на четвертому реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. Тоді в атмосферу Землі вирвалася хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи. Вони осідали на землю і проникали у воду. За кількістю потерпілих від аварії Україна посідає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу.
Цього року – річниця теж онлайн, в умовах карантину. До сумної дати екологічного лиха додалося й інше. Пожежі, які знищили 20 гектарів лісу в Чорнобильській зоні. Такої надзвичайної ситуації там не було від 86-го року. І всі знову завмерли в очікуванні відповіді чи може вогонь дістатися зруйнованого енергоблоку і радіаційних сховищ. Евеліна Михайленко теж шукала цю відповідь.
Читайте також: "Хвилю пожеж збито": у Зоні відчуження ліквідовано всі джерела вогню
На карантині. Як і вся країна. Чи не вперше бачу, щоби ось так: день і не було черг... Зазвичай тут з десяток машин, люди чекають на перевірку документів. Адже офіційно тих, кого пускають за той шлагбаум, потрібна спец перепустка. Але не тепер. Чорнобильська зона закрита для відвідувань. І журналістів не пускають також.
Близько години тупцює поблизу пропускного пункту й Олександр Шарій. Чоловік хоче перетнути кордон. Нас запевняє: попри карантин пропустити його мають. Він у списку самоселів Чорнобиля. Його 80-річна матір живе у Зоні відчуження. Жінка повернулася туди одразу після ліквідації аварії. Олександр її навідує.
Чоловік каже: "Зараз їхали без задньої думки. Ніякого попередження. Ні по телебаченню, ні по радіо. Вообще ніде нікому нічого. Тут тиць. Отако тиць. Зараз підняв начальника режиму, начальника поліція".
Наполегливість чоловіка таки перемагає. Інтерв'ю закінчити не встигаємо. Дорогу йому відкривають.
Серед автівок, які безперешкодно проїжджають Дитятки – служби спеціального призначення.
На КПП "Дитятки" говорять: "У зв'язку із COVID-19. Ми пускаємо тільки спецслужби: пожарників, медиків, поліцію, СБУ".
Зокрема вогнеборці їдуть на ротацію. У них замість карантинних буднів – пекельна робота. Пів Чорнобиля ледь не згоріло перед річницею катастрофи. Уже три тижні вогнеборці гасять пожежу та осередки тління у різних його кінцях.
Спочатку вогонь охопив околиці. 4 квітня спалахнуло село Рагівка. Друга пожежа сталася в Старих Соколах. Звідси вогонь перейшов на село Розсоха, що вже у 30-кілометровій зоні. Водночас спалахнув центр Чистогалівка. Потім загорівся лівий берег. У ці дні в охопленому полум'ям Чорнобилі перебував сталкер Іван Єременко.
Сталкер Іван Єременко розповів: "Таке відчуття, що знову вибухнула станція. Я не бачив, щоб ще коли-небудь стільки машин їхало. Ми всю ніч виходили із зони".
Фрагменти цієї стихії демонструємо Олексію Бреусу, колишньому інженеру четвертого енергоблоку. Саме Олексій Бреус натиснув останню кнопку на пульті управління 4-м енергоблоком. 34 роки тому лише за день отримав більше 50 річних доз опромінення. Нині чоловік живе у Києві. До Чорнобиля їздить нечасто. Такої стихії за масштабами не пам'ятає, але свідком пожеж у зоні відчуження був і сам.
Олексій Бреус розповів: "Ліси – це один із бар'єрів для виходу радіації із Чорнобильської зони. Мені доводилося бачити, не цей раз, а кілька років тому, лісову пожежу в безпосередній близькості. Я заміряв рівень радіації, то змін абсолютно ніяких не спотерігалось".
Як не спостерігалося і цього разу. Запевняють профільні відомства. Проте наслідки Чорнобильської катастрофи 86-го досі сіють сумніви щодо безпечності. Зокрема, чи не підступить вогонь до зруйнованого енергоблоку та радіаційних сховищ. Їх у зоні відчуження три. Розташовані один від одного на відстані декількох кілометрів. І коли вогонь пройшовся Рудим лісом, палало вже неподалік укриття "Підлісний". Проте він був захищений бетонними конструкціями.
Руслан Абрамовський, заступник міністра енергетики та захисту довкілля України, каже: "Чорнобильська станція забезпечена від пожеж повністю. Її відділяє з одного боку канал охолодження. З іншого боку - це такий значний майданчик забетонований. Тобто такого, щоби ліси підходили до Чорнобильської станції - такого немає".
На відміну від туристичних об'єктів. Їх точну кількість пошкоджених вогнем ще доведеться рахувати після пожежі.
Кирило Гарник, помічник директора центру організаційно-технічного та інформаційного забезпечення, говорить: "Ми втратили тільки один об'єкт на нашому одинадцятому маршруті - це піонерський табір казковий. Туристична галузь майже не постраждала. Все буде відновлено після карантину".
Інформація ж від туроператорів, не державної установи, інша.
Ярослав ємельяненко, голова Асоціації чорнобильських туроператорів, каже: "Згоріли дві бази відпочинку радянські Смарагдовий та Казковий. Це були звичайні такі дерев’яні хатки з дуже автентичними малюнками на стінах. Відновити їх неможливо. Деякі об'єкти металеві, такі як в Копачах мототранспортна станція була, де стояв такий дуже автентичний вагончик з тролейбусу зроблений, який був насправді об’єктом показу на який група туристів витрачала півгодини. Ми втратили близько 40% туристичних об’єктів показу, які знаходилися в списках на подання ЮНЕСКО".
Процес опису чорнобильських об'єктів до світової спадщини ЮНЕСКО мав розпочатися вже цього року. Але роботу загальмувала… спочатку бюрократія, а нині пожежа. Не просунулася далі робота і під аркою над четвертим енергоблоком.
Нове укриття будували майже десятиліття. Усе коштом Європейського союзу. Торік влітку його офіційно передали Україні. Керівництво ж країни взяло на себе демонтаж первинного саркофагу. Тендер оголосили. Переможця обрали. Але до роботи руки не дійшли, бо грошей у скарбниці не знайшли.
Руслан Абрамовський, заступник міністра енергетики та захисту довкілля України, сказав: "Там дійсно потрібно проводити роботи по розбиранню нестабільні конструкції. В тому році був проведений тендер на такі роботи. Був навіть оголошений переможець. Але до роботи він не приступив, фінансування до цього часу немає. Але сподіваємося, що найближчим часом фінансування буде".
Ціна питання до коронавірусу та пожеж була понад два мільярди гривень. І переможець тендера мав би завершити роботи на об’єкті до 2023 року. Скільки шукатимуть гроші, коли знайдуть та чи подорожчають роботи? Поки що на ці запитання остаточних відповідей немає. Але як свідчить українська практика, поки грім не гряне, ніхто за справу не береться. Зокрема так і з пожежами. Тільки-но ліси запалали - гроші із резервів дістали.
Евеліна Михайленко, Ганна Кудрявцева, Анна Несевра, "5 канал"
Джерело: 5.ua
